5.4. Функції
Поряд із стандартними функціями, у мові можна визначити і інші необхідні програмі функції. Функція – це підпрограма, що визначає одне - єдине скалярне або посилальне значення, що використовується при обчисленні виразу. Описання функції має, по суті, такий самий вид, як і описання процедури. Різниця тільки у заголовку, який має вид:
Function < ім’я > : < тип результату > ;
або
Function < ім’я > (<описи аргументів (параметрів)>): < тип результату>;
Синтаксична діаграма заголовка функції:
Заголовок
функції
Зверніть увагу на те, яким чином визначено тип значення функції.
Таким чином, для функції визначені всі ті поняття, які були сформульовані для процедур.
Ім’я, що задане в заголовку функції, іменує цю функцію. В середині описання функції – в розділі операторів – повинно бути присвоювання, в лівій частині якого стоїть ім’я функції, а в правій – вираз що має тип значення функції.
5.5. Приклади
Приклад 5.3. Функція GCD (алгоритм Евкліда) обчислює найбільший спільний дільник двох натуральних чисел х і у.
Function GCD (x, y : Integer) : Integer ;
Begin
While x <> y do
If x < y
then y := y - x
else x := x - y ;
GCD := x
End;
Приклад 5.4. Функція IntPow підносить дійсне число x до цілого степеня N. (Y = x N )
Function IntPow(x: Real; N: Integer) : Real;
Var
i: Integer;
Begin
IntPow := 1;
For i:=1 to Abs(N) do IntPow := IntPow * x;
If N < 0 then IntPow := 1/IntPow
End;
Приклад 5.5. Програма обчислює найбільший спільний дільник послідовності натуральних чисел, яка представлена масивом.
Program GCD_of_Array;
Const
n = 100 ;
Var
i, D : Integer;
A : Array[1..n] of Integer;
Function GCD (x, y : Integer) : Integer ;
Begin
While x <> y do
If x < y
then y := y - x
else x := x - y;
GCD := x
End;
Begin { основна програма }
{Процедура читання масиву натуральних чисел}
D := GCD (A[1], A[2]);
For i := 3 to n do D := GCD(D, A[i]);
writeln ( ‘ НCД послідовності = ‘ , D )
End.
Кожна процедура або функція може, в свою чергу, містити розділ процедур і функцій, в якому визначені одна або декілька процедур і функцій. В цьому випадку кажуть про вкладення процедур. Кількість рівнів вкладень може бути довільною. Структура вкладення ілюструється рисунком:
Main
A
Поняття локальних і глобальних об’єктів поширюються і на вкладені процедури. Наприклад, змінна, описана в процедурі А локальна по відношенню до основної програми і глобальна для процедур В і С, вкладених в А.
В деяких випадках необхідно з процедури здійснити виклик іншої процедури, описаної в тому ж розділі процедур і функцій. Наприклад, процедура С може містити оператор виклику процедури В. В цьому випадку компілятор правильно обробить текст програми, оскільки процедура В описана до процедури С. Якщо ж з процедури В необхідно звернутись до С, для правильної обробки виклику С необхідно використовувати механізм так званого попереднього описання С. Описання, що опереджає процедури (функції) – це її заголовок, услід за яким через “;” стоїть службове слово Forward. У тексті програми описання, що опереджає, повинно передувати процедурі, в якій процедура, що попередньо описана, викликається.
Якщо процедура або функція описані попередньо, описанню її тіла передує скорочений заголовок, що складається тільки з відповідного службового слова і імені – без списку описань параметрів.
Procedure A (x : TypeX; Var y : TypeY); Forward;
Procedure B (z : TypeZ) ;
Begin
... A( p, q); ...
End;
Procedure A;
Begin
...
End;