3.1. Алфавіт мови

В мові використовуються:

1. Латинські букви (великі і маленькі), знак підкреслення “_”

1. Цифри 0,...,9

1. Математичні символи +, -, *, /, <, >, =

1. Роздільники: ; “ ’ . : ^

1. Дужки ( ) [ ] { }

1. Інші символи (що використовуються для друку): букви національних алфавітів, !, ?, \, ...

У різних версіях можуть використовуватися різні набори символів. Зараз широко використовується набір символів коду ASCII (American Standard Code for Information Interchange).

Цей код передбачає розширення для національних алфавітів, символів псевдографіки, які можуть змінюватись від версії до версії.

3.2. Концепція даних

Дані є загальне поняття для всього того, з чим оперує комп’ютер. Мови програмування дозволяють нам абстрагуватись від деталей представлення даних на машинному рівні перш за все за рахунок введення поняття типу даних.

У мові Pascal представляються числа і рядки.

Цілі числа записуються в десятковій системі числення: 137, -56, +26.

Дійсні числа використовують також десяткову нотацію, причому ціла частина відокремлюється від дробової не комою, а точкою. Для позначення порядку числа в якості роздільника використовується буква Е. Наприклад, -5.1Е14 означає -5.1, помножене на 10 у степені 14 (-5,1*10¹⁴). Порядки можуть бути і від’ємними: 6.74Е-8, -56.89Е-10.

Послідовності символів в лапках, називаються рядками. Якщо у рядок треба включити лапки, то замість них записують двоє лапок:

’ рядок з символів ’, ’ апостроф ’ ’ у слові ’

В мові дуже старанно в відповідності з концепцією структурного програмування пророблено поняття типу даних. Існують так звані прості (елементарні) типи, які або визначені як стандартні, або визначаються програмістом. Визначений також механізм описання і використання складних типів з більш простих як з базових.

3.3. Імена та їх застосування

Іменем в мові називається послідовність (латинських) букв, знака підкреслення “_” і цифр, що починається з букви або знака підкреслення. Хоча імена можуть бути будь-якої довжини, в реалізації кількість значущих символів в імені може бути обмежено. У стандарті мові імена розрізняються за першими восьми символами. Це означає, що імена VeryLongNumber, VeryLongCardinal у стандарті мови позначають (іменують) один і той же об’єкт. Крім цього, мова не розрізняє великих і маленьких букв. Тому імена Sin, SIN, sin не розрізняються.

Імена використовуються для позначення констант, типів, змінних, процедур і функцій. Наприклад:

Pi, Сonstant - імена констант;

x, y1, y2, Counter - імена змінних;

Integral, MaxMin - імена процедур;

Man, Color, WeekDay - імена типів;

Деякі імена визначені наперед. Наприклад:

Sin - ім’я для позначення функції синус;

Read - ім’я для позначення процедури читання;

Вони називаються стандартними. Всі інші імена вибираються програмістом на його погляд. Однак, для того, щоб програма краще читалась, рекомендується вибирати імена, що несуть інформацію про названий об’єкт.

Нажаль, практично всі реалізації мови допускають використання тільки латинських букв в іменах, тому програми не так зрозумілі неангломовним користувачам, як цього хотілось би.