2.5. Поняття про систему програмування
Розглянемо послідовність змін, що відбуваються з програмою під час виконання (у процесі компіляції).
Текст програми, який написаний мовою програмування, називається вихідним модулем. Достатньо складні програми можуть складатися з кількох модулів, взаємодіючих один з одним. Вихідний модуль – це вхідний потік для програми-компілятора, яка
Здійснює лексичний аналіз вхідного потоку [блок лексичного аналізу];
Здійснює синтаксичний аналіз вхідного потоку [блок синтаксичного аналізу];
Генерує машинний код, який є перекладом вихідного модуля на мову комп’ютера в умовних адресах [генератор коду].
В результаті цих перетворень на виході отримується об’єктний модуль.
Навіть якщо ми маємо справу з одним вихідним модулем, для успішного виконання програми необхідно “зв’язати” її з деякими іншими програмами (наприклад, з стандартними процедурами введення-виведення, які реалізовані у мові). Ці функції виконує програма – редактор зв’язків. Вихідний потік цієї програми називають завантаженим модулем.
Сучасна технологія застосовування комп’ютера потребує, щоб виконуючу програму можна було розміщувати в довільному місці ОЗП. Тому і завантажений модуль написаний в умовних адресах. Розміщенням завантаженого модуля в пам’ять займається програма – завантажувач. Як правило, програми, які щойно написані, містять безліч помилок. Помилки бувають:
а) синтаксичні і лексичні (виявляються на етапах лексичного і синтаксичного аналізу). Наприклад, помилка у := sos(x) замість у:= cos(x) – лексична, а помилка в операторі if х < 0 then y:= 0; else у:= 1 - синтаксична.
б) семантичні ( виявляються на етапі налагодження). Наприклад, помилка в операторі присвоювання – ділення на нуль: х:= у; z:= 1/ (х - у).
в) логічні (виявляються на етапі контрольних випробувань). До логічних ми відносимо такі помилки, в результаті яких програма не виконує того, що ми від неї чекаємо. Для автоматизації процесу пошуку і усунення семантичних і частково логічних помилок використовуються спеціальні програми, які називають налагоджувачами.
Процес перетворення тексту вихідного модуля в модуль, який виконується, можна зобразити схематично (рис 2.4.):
Звичайно в склад системи програмування включають власний текстовий редактор, інші сервісні програми. Для керування роботою будь-яких частин системи програмування використовують керуючу програму, яку називають оболонкою.
Таким чином, для роботи в мові програмування використовуються спеціальні пакети програм, які називають системами програмування (СП). У склад СП входять:
оболонка;
текстовий редактор;
компілятор;
редактор зв’язків;
завантажувач;
налагоджувач;
бібліотеки стандартних процедур і функцій;
сервісні програми.
3. Мова програмування паскаль
Мова програмування Паскаль (Pascal) розроблена видатним швейцарським ученим і педагогом в області програмування Н. Віртом. Попереднє повідомлення з’явилось в 1968 р. В 1971 році запрацював перший компілятор переглянутої версії, яка набула статус стандарту.
Паскаль призначався для навчальних цілей – для викладання основ програмування студентам – майбутнім спеціалістам в області інформатики. Дуже швидко мова завоювала популярність не тільки в середовищі викладачів і студентів, але й серед професіоналів завдяки своїй компактності, гнучкості, старанній розробці концепції.
Існуючі сьогодні реалізації мови, зберігши його стандарт як ядро, володіють потужними додатковими засобами, що сприяє широкому використанню мови.