3. Медіатори автономної нервової системи

У ВегНС нараховується більше 10 трансмітерів.

1. Ацетилхолін. Трансмітером усіх прегангліонарних волокон є ацетилхолін, який взаємодіє з холінорецепторами постсинаптичних мембран нейронів ганглію. Розрізняють два види холінорецепторів: М і Н.

М-холінорецептори втрачають чутливість до ацетилхоліну під впливом мускарину (отрута, виділена з гриба мухомора) й атропіну;

Н-холінорецептори - під впливом нікотину та інших подібних гангліоблокаторів (гексоній тощо).

2. Норадреналін. Адренергічними є решта еферентних нейронів симпатичних гангліїв. Є два основні види адренорецепторів, з якими взаємодіють норадреналін і адреналін: α і β — адренорецептори.

У більшості внутрішніх органів знаходяться два види адренорецепторів, що можуть спричинити різні чи однакові реакції. В окремих органах наявний лише один з адренорецепторів.

Подібний механізм регулювання характерний і для відділів автономної нервової системи - симпатичного і парасимпатичного у разі подвійної іннервації органа.

На пресинаптичній мембрані симпатичного синапсу локалізуються М-холінорецептори і в разі взаємодії з ними ацетилхолін гальмує виділення норадреналіну. У свою чергу, мембрана нервового закінчення парасимпатичного нерва має α-адренорецептори, за участі яких норадреналін гальмує виділення ацетилхоліну.

Тим самим на периферії підтримується ефект "невтручання"між зазначеними частинами автономної системи.

Інші трансмітери автономної нервової системи,

У закінченнях симпатичних нервових волокон виявлено дофамін, виділення якого в синаптичну щілину відбувається під впливом нервових імпульсів. Вважають, що дофамін вступає у взаємодію з α-адренорецепторами, що локалізовані на самих пресинаптичних закінченнях, і тим самим гальмує виділення норадреналіну.

У деяких відділах ЦНС, у непосмугованих м'язах кишок, матки, а можливо, і кровоносних судин, наявні рецептори до серотоніну, ефект дії якого нагадує дію трансмітера ацетилхоліну., але зберігається навіть після блокади холінорецепторів.

У шлунку і кишках виявлені нейрони, збудження яких гальмує активність непосмугованих м'язів. Це здійснюється шляхом виділення закінченнями аксонів цих нейронів пуринового нуклеотиду аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Ці еферентні нейрони називаються пуринергічними. Пуринергічні нейрони є головними антагоністами холінергічної системи. Вони, забезпечуючи гальмування, сприяють розслабленню шлунка, кишок, стравохідного й анального сфінктерів і проштовхуванню харчового хімусу.

Гістамін у низці випадків також може бути трансмітером, тому що в деяких тканинах виявлені специфічні Н1 та Н2-гістамінорецептори. Гістамін є біологічно активною речовиною широкого спектру дії.

Установлено, що значно поширений у синапсах ЦНС гальмівний трансмітер гама-аміномасляна кислота (ГАМК) гальмує проведення збудження у зірчастому ганглії, але полегшує передачу його у верхньому шийному, нижньому брижовому сплетеннях і в гангліях сонячного сплетення.

4. Вплив симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції організму.

Автономна нервова система залежно від свого функціонального призначення поділяється на:

• симпатичний,

• парасимпатичний,

• метасимпатичний відділ.

Симпатична нервова система складається з двох відділів: центрального і периферичного.

Центральний розміщений у бічних рогах сірої речовини спинного мозку (бічнопроміжне ядро), починаючи від 8-го шийного до 3-го поперекового сегментів.

Периферичний відділ представлений:

- короткими перед вузловими волокнами передніх корінців спинного мозку, які перериваються на при хребтових і перед хребтових вузлах симпатичного стовбура,

• вузлами симпатичного стовбура,

• довгими після вузловими волокнами утворюють сплетіння навкруги крупних судин і іннервують органи , які від цих судин живляться

• проміжними вузлами і сплетеннями.

Парасимпатична відділ ВНС. Представлена в організмі менш широко. Вона іннервує передсердя, шлунково-кишковий тракт, легені, органи малого тазу, слізні залози, очні м'язи, судини язика і слинних залоз і, можливо, артерії мозку.

Вплив симпатичної нервової системи на функції організму.

Активація симпатичної нервової системи в організмі відбувається у стані напруження, коли необхідно забезпечити мобілізацію функцій для вирішення важливої задачі (фізична робота, емоційний стрес). Симпатична нервова система забезпечує ерготропну перебудову функцій організму, а саме:

1. збільшує частоту та силу серцевих скорочень;

2. звужує більшість судин (такі впливи на серце і судини призводить до збільшення системного артеріального тиску – САД);

3. розширює бронхи  створюються умови для оптимальної вентиляції легень;

4. пригнічує секреторну та рухову активність органів травної системи (функції цієї системи в стані напруження є вторинними);

5. збільшує дієздатність скелетних м’язів (через зміну обміну речовин та кровотоку в м’язах);

6. стимулює виділення гормонів мозкової речовини наднирників;

7. збільшує збудливість рецепторів і центрів, дієздатність клітин кори головного мозку;

8. змінює обмін речовин в організмі (стимулює глікогеноліз і ліполіз  розпад глікогену та жирів  збільшення концентрації в крові глюкози та жирних кислот  субстратне забезпечення посиленого функціонування скелетних м’язів і клітин ЦНС).

Вплив парасимпатичної нервової системи на функції організму.

Парасимпатична нервова система активується після стану напруження і забезпечує трофотропну перебудову функцій організму, завдяки якій проходить відновлення пластичних та енергетичних ресурсів організму, що витратились під час стану напруження.

Вплив парасимпатичної нервової системи:

1. зменшення ЧСС  перехід серця на режим економної діяльності  активний перебіг відновлювальних процесів в міокарді;

2. звуження бронхів;

3. активація секреторної і рухової активності органів травної системи  сприятливі умови для перетравлювання та всмоктування поживних речовин посилення відновлювальних процесів;

4. посилення секреції інсуліна  посилення утилізації глюкози клітинами  посилення відновлювальних процесів