МОЗ України
Комунальний вищий навчальний заклад «Первомайський медичний коледж»
Циклова комісія санітарно – гігієнічних дисциплін
Методична розробка
Лекційного заняття № 4
з теми:
Навчальний предмет: «Фізіологія»
Спеціальність: № 5.12010102 «Сестринська справа»
Курс: ІІ
Кількість годин: 2
Підготувала:
Гоцуляк І.В., викладач фізіології
викладач - спеціаліст
Обговорено і затверджено
на засіданні методичної комісії
науково - природничих дисциплін
протокол № __ від «___»_______20___р
Голова ЦМК __________ Чеботар І. П
М. Первомайськ
1. Структурно-функціональна організація внс.
Усі функції організму поділяють на сенсорні й ефекторні.
Сенсорні функції зводяться до сприйняття й аналізу інформації про подразники (зовнішні й внутрішні), які діють на нього. На цій основі формуються відчуття до сприйняття об'єктів середовища.
Ефекторні функції організму поділяють на соматичні й вісцеральні, а за типами - на соматичні й вегетативні.
До соматичних функцій віднесені ті, що забезпечують взаємодію організму із навколишнім середовищем: сприйняття зовнішніх подразників і рухові реакції, що здійснюються скелетними м'язами і "психічні" - вищі відображення функцій кори.
Автономними називають ті, від яких залежить здійснення обміну речовин у цілісному організмі, травлення, кровообіг, дихання, виділення, ріст і розмноження тощо. Вони забезпечують підтримання гомеостазу та процеси адаптації організму до швидкозмінюваних умов зовнішнього середовища.
Поняття "автономна нервова система" включає комплекс центральних і периферійних нервових структур, які підтримують та регулюють рівень гомеостазу, забезпечують і контролюють функціональний рівень внутрішнього середовища організму для реалізації адекватних реакцій усіх систем на зміни чинників зовнішнього і внутрішнього середовища,
Автономна нервова система регулює:
ріст організму,
його розмноження,
обмін речовин,
функції внутрішніх органів,
забезпечує процеси адаптації організму до умов навколишнього середовища.
Вона є функціонально автономною, тобто здійснює свої функції незалежно від нашої волі й свідомості.
ВНС має деякі особливості будови та функцій:
функції, за деякими винятками , не контролюються свідомістю
має тільки еферентну ланку рефлекторної дуги , аферентна ж ланка цієї дуги є спільною з іншими відділами нервової системи ,
імпульси по еферентним волокнам передаються з малою швидкістю ( 10м/с), тоді коли імпульси від інших відділів НС по еферентним волокнам передаються зі швидкістю до 100 м/с .,
еферентні волокна або зовсім не мають шару мієліну , або він незначний , тому еферентні волокна ВНС значно тонші
центральні та периферичні відділи розподілені нерівномірно , тобто у вигляді вогнищ,
тіло останнього неврона міститься на периферії, а сукупність таких невронів формує периферичні нервові вузли ,
еферентні волокна, що виходять з автономних центрів , на шляху до органу перериваються в тих , або інших автономних вузлах і їх називають перед - і після вузловими,
найпростіша рефлекторна дуга ВНС складається з 3-х нейронів ( обов'язково є вставний нейрон), а соматичної НС - з 2-х нейронів,
АНС іннервує органи , залози, здійснює трофіку тканин,
відсутність сегментарності,
наявність периферичних гангліїв,
різноманітність медіаторів,
має безпосередній вихід на внутрішні органи.
Залежно від умов функціонування АНС може здійснювати на органи коригувальний і пусковий вплив.
Коригувальний вплив полягає у тому, що коли орган, володіючи автоматією, функціонує, то імпульси, які надходять автономними нервами, тільки посилюють чи послаблюють його діяльність.
Якщо ж робота органа не є постійною, а збуджується імпульсами, що надходять симпатичними чи парасимпатичними нервами, має місце пусковий вплив. Найчастіше пускові впливи доповнюють коригувальні.
Автономна нервова система здійснює два види рефлекторних впливів:
функціональний,
трофічний.
Функціональний вплив на органи полягає в тому, що подразнення автономних нервів або стимулює їх функцію, або гальмує її.
Трофічний вплив — у зміні обміну речовин у виконавчих органах, чим визначається рівень їхньої функції. Цей ефект називають адаптаційно-трофічним впливом (Л. Орбелі).
Прикладом такого впливу може бути класичний дослід Орбелі — Гіиецинського на скелетному м'язі. Так, якщо тривалим ритмічним подразненням соматичного нерва викликати стомлення м'яза, то при додатковому подразненні симпатичного нерва амплітуда м'язових скорочень збільшується. Це відновлення працездатності м'яза під виливом симпатичної імпульсації зумовлюється посиленням обміну речовин у ньому.
Фізіологічне значення АНС полягає в тому, що вона розвантажує кору від другорядної інформації.