- •Розділ 1 Елементи алгебри матриць
- •Дії над матрицями
- •Деякі типи матриць
- •Властивості операції обчислення визначника
- •Власні вектори та власні значення матриць
- •Жорданова нормальна форма матриці
- •Функції від матриць
- •Похідні поліноми матриці
- •Матриці Фробеніуса і Грама
- •Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
- •Квадратичні форми
- •Розділ 2 Елементи математичного забезпечення теорії систем Лінійний простір
- •Лінійні оператори і матриці
- •Підпростори та площини
- •Різницеві рівняння
- •Лінійні стаціонарні різницеві рівняння
- •Лінійні нестаціонарні різницеві рівняння
- •Випадкові величини і випадкові послідовності
- •Випадкові процеси в дискретному часі
- •Перетворення Лапласа
- •Дискретне перетворення Лапласа
Випадкові процеси в дискретному часі
Дискретним
за часом випадковим
процесом, або випадковою
послідовністю,
називається послідовність
,
де
і для кожного k
є випадковою величиною.
Випадкова
послідовність
називається білим
шумом,
якщо для
випадкові величини
і
є некорельованими, тобто
.
Якщо при цьому для кожного k
має гаусівську щільність розподілу
імовірностей, то така
називається гаусівським
білим шумом.
Оскільки
для
,
то векторний гаусівський білий шум
цілком визначається вектором математичного
сподівання
і матрицею коваріацій
.
У
більшості додатків, у тому числі в
економіці, поведінка реального фактора
як випадкового процесу досить добре
моделюється рівнянням
(2.6)
де
;
n
і
- процес білого шуму.
Процес може бути описаний еквівалентною моделлю
,
(2.7)
,
(2.8)
де .
Маючи
модель (2.7), (2.8), легко одержати імовірнісні
характеристики процесу
і, отже, процесу
.
Нехай
і
,
де
- відома матриця. Позначимо через
математичне сподівання
.
Тоді з (2.8) маємо
.
Для коваріаційної матриці
процесу
одержуємо
.(2.9)
Через те що і незалежні, і
,
з (2.9) одержуємо
,
тобто
.
(2.10)
Рівняння
(2.10) при відомих
і
дозволяє обчислювати
для усіх
.
.
Перетворення Лапласа
Співвідношення
називають
прямим перетворенням Лапласа. Комплексна
змінна
називається оператором Лапласа, де
-
кутова частота,
-
деяке додатне постійне число. Функція
комплексної змінної
називається зображенням сигналу
за Лапласом. Операція визначення
зображення за оригіналом скорочено
записується
,
де
-
символ прямого перетворення Лапласа.
Перетворення Лапласа оборотне, тобто, знаючи зображення, можна визначити оригінал, використовуючи співвідношення зворотного перетворення
або
,
де
-
символ зворотного перетворення Лапласа.
Відзначимо,
що перетворення Лапласа зображує вихідну
функцію лише при
,
а поводження вихідної функції при
ніяк не позначається на зображенні.
Одержимо зображення за Лапласом для
імпульсних функцій:
,
оскільки
при
,
,
і
при
.
.
На практиці для виконання прямого і зворотного перетворень Лапласа використовуються таблицю перетворень, фрагмент якої наведений у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
Таблиці
перетворення Лапласа можуть бути
використані для визначення Фур'є-зображень
таких функцій, що абсолютно інтегруються,
що дорівнюють 0 при
.
Для одержання Фур'є-зображень у цьому
випадку досить припустити в зображенні
за Лапласом
.
У загальному вигляді це запишеться так:
,
якщо
при
і
.
Розглянемо формулювання основних теорем перетворення Лапласа.
Теорема лінійності. Будь-яке лінійне співвідношення між функціями часу справедливо і для зображень за Лапласом цих функцій:
.
Теорема про диференціювання оригіналу.
Якщо
і
,
то
,
де
- початкове значення оригіналу. Для
другої похідної використовують
.
Для похідної -го порядку справедливим є таке співвідношення:
.
Для похідної -го порядку при нульових початкових умовах справедливо
,
тобто
диференціювання
-го
степеня оригіналу за часом при нульових
початкових умовах відповідає множенню
зображення на
.
Теорема про інтегрування оригіналу:
.
Зауваження.
В
області зображень за Лапласом складні
операції диференціювання й інтегрування
зводяться до операцій множення і ділення
на
,
що дозволяє переходити від диференціальних
і інтегральних рівнянь до алгебраїчних.
Це є головною перевагою перетворення
Лапласа як математичного апарата теорії
автоматичного керування.
Теорема
запізнювання.
Для будь-якого
справедливим є співвідношення
.
Теорема про згортку (множення зображень).
,
де
.
Теорема про граничні значення.
Якщо , то
якщо
існує.
Для визначення оригіналу функції за її зображенням використовують зворотне перетворення Лапласа. Функцію зображення необхідно представити у формі Хевісайта, скориставшись необхідною формулою розкладання дробово-раціональної функції. Отриману суму найпростіших дробів піддають зворотному перетворенню Лапласа. Для цього можна скористатися таблицями перетворення Лапласа, що визначають зображення багатьох функцій. Фрагмент таблиці перетворення Лапласа наведений у табл. 1. У тих випадках, коли маються комплексно-спряжені полюси зображення, необхідно перетворити відповідні найпростіші дроби до вигляду, зручного для використання таблиці перетворення Лапласа. Істотно полегшує перетворення використання персонального комп'ютера з пакетами математичних програм, що містять функції прямого і зворотного перетворень Лапласа.
Приклад
Визначимо оригінал за зображенням у вигляді дробово-раціональної функції
.
Використовуємо розкладання Хевісайта для дробово-раціональної функції з одним нульовим полюсом. Тоді
.
Коефіцієнти розкладання мають вигляд
.
Зображення у формі Хевісайта має вигляд
.
Використовуємо теорему про лінійність і таблицю перетворень до кожного доданка, у результаті одержуємо
.
Графік функції оригіналу має вигляд, показаний на рис. 2.3.
Рисунок 2.3
Пояснимо алгоритм розв’язання диференціальних рівнянь операторним методом на прикладі розв’язання диференціального рівняння 2 порядку в загальному вигляді
,
де
,
,.
.
Застосуємо теорему про диференціювання для визначення зображень похідних:
,
.
Нехай
,
тоді
.
Одержимо операторне рівняння, використовуючи теорему лінійності:
,
.
Розв’язуємо рівняння відносно :
.
Знайдемо
,
використовуючи розкладання Хевісайта:
,
де
,
.
Варто
звернути увагу на одержання зображення
похідної східчастої одиничної функції
,
що визначається в такий спосіб:
Якщо використовувати
,
то розв’язок буде помилковим, тому варто користуватися так званими "лівими" початковими умовами
.
Справедливість цього можна легко перевірити підстановкою розв’язку у вихідне диференціальне рівняння.
