28

Заліковий модуль і. Документарні форми міжнароднихрозрахунків Змістовий модуль 1. Міжнародні розрахунки за допомогою акредитива

1.1. Загальна характеристика міжнародного акредитива.

1.2. Стадії міжнародних розрахунків за допомогою акредитива.

1.3. Види і конструкції документарного акредитива.

1.4. Витрати на здійснення акредитивних операцій.

1.5. Проблеми, переваги і недоліки акредитивної форми розрахунків.

1.1. Загальна характеристика міжнародного акредитива

Як свідчить міжнародна практика, найбільш вигідна і надійна форма розрахунків при проведенні експортно-імпортних операцій – документарний акредитив.

Документарний акредитив – це зобов’язання банку виплатити грошову суму на користь третьої особи проти надання останньою певних документів, що відповідають умовам акредитива.

Ця форма розрахунків поширена в міжнародній торгівлі, де використання документарних акредитивів здійснюється із застосуванням єдиних стандартизованих правил, процедур, викладених в Уніфікованих правилах і звичаях для документарних акредитивів (Unіform Customs and Practіce for Documentary Credіts, UCP), розроблених Міжнародною торговельною палатою. З 1 січня 1994 року введені МТП № 500 (UCP № 500), редакція 1993 р.

Уніфіковані правила застосовуються до всіх документарних акредитивів і визначають: поняття і види акредитивів, способи і порядок їх виконання і передачі, зобов’язання і відповідальність банків, вимоги до документів, наданих за акредитивом, порядок їх подання, інші питання, що виникають у практиці розрахунків за акредитивом.

Згідно з UCP № 500 документарний акредитив – це угода, згідно з якою банк-емітент, що діє за вказівкою і відповідно до інструкції клієнта-наказодавця чи від його імені, має протягом визначеного терміну здійснити платіж третій особі (бенефіціару) на суму вартості поставленого товару проти поданих продавцем обговорених угодою документів.

Таким чином, за визначенням Міжнародної торговельної палати, акредитив є письмовим зобов’язанням банку-емітента, яке виконується на вимогу і відповідно до основних інструкцій клієнта (заявника акредитива):

• здійснити платіж бенефіціару чи на його вимогу третій особі;

• акцептувати та оплатити переказні векселі (трати), виставлені на бенефіціара;

• уповноважити інший банк виконати оплату, акцептування чи негоціацію (купівля трати, виставленої бенефіціаром на наказодавця акредитива), за умови, що бенефіціар відповідно до вимог акредитива своєчасно зможе надати відповідні документи, а також виконає інші умови акредитива.

Документарний акредитив виконує три основні функції:

1. є однією з форм міжнародних розрахунків (головна функція);

2. специфіка забезпечення розрахунків за допомогою акредитива забезпечує захист від можливих ризиків насамперед продавця і покупця в міжнародній торгівлі;

3. кредитна функція. Зобов’язання банку-покупця здійснити платіж полегшує продавцю одержання від свого банку кредиту, наприклад, на виробництво товару. При певних обставинах акредитив може виступати для банку імпортера також підставою для надання кредиту, наприклад, коли банк при здійсненні акредитивної операції може очікувати, що буде мати у своєму розпорядженні документи, що персоніфікують право власності на товар, тому що товаророзпорядчі документи свідчать про відправлення вантажу. Шляхом передачі документів передається також право на володіння товару.

У розрахунках за акредитивом беруть участь такі сторони:

• імпортер (наказодавець), що звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;

• банк-емітент, що відкриває акредитив і бере на себе платіжні зобов’язання після виконання умов акредитива;

• авізуючий банк, якому доручається сповістити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати йому текст акредитива, засвідчивши його дійсність;

• бенефіціар-експортер, на користь якого відкритий акредитив.

У міжнародних розрахунках за допомогою акредитива можуть брати участь і надавати свої послуги інші банки:

• підтверджуючий банк – банк, що може підтверджувати чи брати на себе зобов’язання перед бенефіціаром, гарантувати оплату (акцепт трати) згідно з умовою акредитива. Підтверджуючим може бути авізуючий чи третій банк;

• банк-платник (акцептуючий банк) – банк, який оплачує пере-казний вексель. Ним може бути банк-емітент, авізуючий чи інший банк;

• банк-платник (негоціюючий) банк – банк, який купує трату згідно з відповідними акредитивними документами. При негоціації цей банк стає векселетримачем шляхом авізування бенефіціаром власних коштів.

На рис. 1.1 показаний процес здійснення розрахунків за доку- ментарним акредитивом.

1. – укладання контракту між покупцем і продавцем, у якому передбачена акредитивна форма розрахунків;

2. – надання імпортером заяви на відкриття акредитиву;

3. – відкриття акредитиву банком-емітентом (депонування коштів), при цьому банк імпортера сповіщає банк експортера про відкриття акредитиву і відправляє акредитивний лист, у якому зазначаються умови акредитива;

4. – повідомлення (авізування) експортера авізуючим банком про відкриття акредитива на його користь і умовах акредитива;

5. – відвантаження товару на експорт відповідно до умов договору;

6. – оформлення і надання експортером у банк комплекту документів для одержання платежу за акредитивом;

7. – зарахування банком (після перевірки відповідності товаророзпорядчих документів умовам акредитива) експортного виторгу експортеру на його рахунок.

Бенефіціар

(експортер)

Наказодавець

(імпортер)

¹

⁵

4 6 2