Композиція видання.

4 курс, І семестр

№1 Лекція

Навчальний посібник — видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.^[1]

До навчального посібника належать курс лекцій, зошит-посібник, прописи, розвивальні ігри тощо, що застосовуються в навчально - виховному процесі.

Відповідник «навчального посібника» в англійській мові — англ. tutorial, або туторіал, яке набуло поширення в українській мові та навіть ширшого значення. Нині туторіал передбачає більш інтерактивний спосіб викладу матеріалу, часто використовується для презентації програмного забезпечення та представляється в електронному форматі в інтернеті. Зазвичай туторіал містить презентацію продукту, основні прийоми роботи з ним та спосіб переходу на додаткові модулі та застосунки.

Підру́чник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.

Підручники створюють із урахуванням вікових і соціальних потреб потенційних читачів. Навчальну літературу випускають державні організації, навчальні заклади та приватні видавництва.

Підручник — книга, яка містить основи наукових знань із певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

У навчальному процесі підручник виконує такі функції:

• а) освітню — полягає в забезпеченні засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань, формуванні у них пізнавальних умінь та навичок;

• б) розвивальну — сприяє розвитку розумових, мовленнєвих та інших здібностей учнів;

• в) виховну — забезпечує формування світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості школяр;

• г) управлінську — полягає в програмуванні певної типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях;

• ґ) дослідницьку — спонукає учня до самостійного вирішення проблем, навчає методів наукового пошуку.

Підручник повинен відповідати сучасному рівню науки, забезпечувати потреби національного виховання, зв'язок теорії з практикою. Він має бути написаним простою і доступною мовою, чітко формулювати визначення, правила, закони, ідеї, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділяти шрифтом важливий матеріал. Не менш суттєвим є і його художнє оформлення.

Навчальний матеріал підручника складається з емпіричного, теоретичного і практичного компонентів.

Емпіричний (грец. empeiria — досвід) компонент. Він містить в абстрактній формі інформацію про чуттєвий досвід. Емпіричні знання відображають поверхові зв'язки і відношення між предметами, явищами. Цей компонент навчального матеріалу підручника застосовується тоді, коли учні вчаться упорядковувати спостережувані факти і явища, класифікувати їх, використовувати ці класифікації. Емпірично утворені абстракції (відображення окремих сторін предметів) є тим обов'язковим «матеріалом», на основі якого здійснюється перехід від чуттєво-конкретного до конкретного (сутності).

Теоретичний компонент. До нього належить інформація про відношення речей. Цей компонент представляє наукові поняття, які відтворюють ідеалізований предмет і систему його зв'язків, що відображають у своїй єдності спільність, сутність руху матеріального об'єкта. Він є сферою об'єктивно взаємозв'язаних явищ, які утворюють цілісну систему. Без неї і поза нею ці явища можуть бути предметами лише емпіричного компонента.

Практичний компонент. Це важливий засіб розвитку творчих здібностей школярів, формування рис характеру, поглядів і переконань, інтересу до знань, підготовки учнів до життя. Практичний компонент включає інформацію щодо організації засвоєння навчального матеріалу (запитання, пізнавальні завдання, проблемні ситуації, зразки розв'язання завдань, таблиці, пояснення до тексту та ілюстративного матеріалу), інформацію про способи діяльності або творчості (опис творчої діяльності, проблемно-пошукові завдання теоретичного і прикладного характеру, правила, рекомендації, послідовність малюнків, які ілюструють окремі прийоми трудової діяльності тощо).

Дидактичний матеріал — особливий тип наочного навчального посібника, переважно карти, таблиці, набори карток з текстом, цифрами або малюнками, реактиви, рослини тощо, які роздаються учням для самостійної роботи в класі і вдома або демонструються вчителем перед усім класом.

Під електронним дидактичним матеріалом розуміють цілеспрямовано розроблені документи, для використання у навчальному процесі за допомогою прикладних програм загального призначення (або навчальних програмних середовищ) і побудовані відповідно до змісту навчальної теми і методики навчання предмету. Використання електронних дидактичних матеріалів дозволить вчителю:

• ідивідуалізувати, диференціювати та інтенсифікувати процес навчання (оптимальність поєднання індивідуальної, групової, колективної роботи навчання на уроці);

• посилити мотивацію навчання за рахунок використання різних видів діяльності і джерел інформації (комп'ютер не є новиною на уроках інформатики, але є новим засобом на уроках інших предметів);

• формувати уміння орієнтуватися в проблемі і шукати шляхи її вирішення (комп'ютерне дослідження та моделювання);

• змінити характер пізнавальної діяльності учнів (підтримка особистих намагань учнів сформувати власний стиль навчальної роботи);

• діагностувати помилки і оцінки результатів;

• здійснювати контроль із зворотним зв'язком за наслідками діяльності учня;

• візуалізувати навчальну інформацію;

• моделювати та імітувати об'єкти, що вивчаються або досліджуються, (комп'ютер може не тільки створити модель, а й дозволяє змінити умови демонстрування, відтворивши інформацію з оптимальним темпом її сприймання учнем);

• забезпечити доступ до мережі інформації (доступ до Інтернету, електронних довідників і т. д.);

• формувати інформаційну компетенцію вчителя та учнів.

Вариации макетов по модульной сетке из 32 ячеек. Йозеф Мюллер-Брокман. Модульные системы в графическом дизайне

Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальних закладів соу 22.2-02477019-07:2007

09.10.2010 5 Автор: Оксана Хмельовська

1. Сфера застосування

 

Цей стандарт поширюється на підручники, навчальні посібники та інші навчальні видання для учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів (далі — навчальні видання), затверджені Міністерством освіти і науки України, рекомендовані Міністерством освіти і науки України або схвалені для використання в навчально-виховному процесі відповідними комісіями Міністерства освіти і науки України.

Стандарт не поширюється на експериментальні та пробні навчальні видання, на навчальні видання з музики, для дітей з вадами слуху, зору і вимови, а також на наочні навчальні посібники.

Вимоги щодо безпеки та охорони довкілля в процесі виготовлення навчальних видань викладені у розділі 6

2. Нормативні посилання

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 3003:2006 Технологія поліграфічних процесів. Терміни та визначення понять

ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види. Терміни та визначення

ДСТУ 3018-95 Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення

ДСТУ 3772-98 Оригінали для поліграфічного відтворення. Загальні технічні вимоги

ДСТУ 4489:2005 Видання книжкові та журнальні. Вимоги до форматів

ГОСТ 7.4-86 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Издания. Выходные сведения (Система ста­ндартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Ви­дання. Вихідні відомості)

ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоньї (Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимо­ри до повітря робочої зони)

ГОСТ12.2.003-91 Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности (Система стандартів безпеки праці. Устатковання виробниче. Загальні вимоги безпеки).

.

3. Терміни та визначення понять

У цьому стандарті використано Терміни, встановлені в ДСТУ.3017 (видання навчальне, підручник, навчальний посібник, практикум, буквар, хрестоматія, задачник/робочий зошит), в ДСТУ 3018 (сторінка видання, блок видання, обкладинка, палітурка, шпальта, текст, рядок, проміжок, ілюстрація, текстівка, поля, основний текст, додатковий текст, вихідні відомості, формат видання, група шрифтів, гарнітура шрифту; кегель шрифту, накреслення вічка, місткість шрифту, ілюстративність видання) та в ДСТУ 3003 (спосіб офсетного друкування, спосіб високого друкування, спосіб глибокого друкування, оригінал, фотоформа, скріплювання блока, зшивання, зшивання ззовні, зшивання з відступом, незшивне клейове скріплювання, лакування, ламінування).

Нижче наведено терміни, додатково використовувані у цьому стандарті, та визначення означених ними понять:

3.1 шрифтове оформлення видання

Сукупність параметрів, які характеризують тексту виданні: шрифт (група, гарнітура, накреслення вічка, кегель і місткість), інтерліньяж і довжина рядка тексту

3.2 привертка видань

Певна кількість примірників видання, покладених один на другий корінцями в один бік

3.3 стопа видань

Певна кількість приверток [примірників видання], покладених одна на другу [один на другий] корінцями в протилежні боки.

.

4 КЛАСИФІКАЦІЯ

 

4.1 Навчальні видання залежно від вікової категорії учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів поділяють на:

- навчальні видання для молодшого шкільного віку (6 — 10 років включно, учнів початкової школи); видання другої групи*; .

- навчальні видання для середнього шкільного віку (11 — 14 років включно, учнів У-УПІ класів); видання третьої групи*;

- навчальні видання для старшого шкільного віку, підлітків (15-18 років включно, учнів ІХ-ХП класів, спеціальних середніх загальноосвітніх навчальних закладів і абітурієнтів); видання четвертої групи*.

4.2 Навчальні видання для учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів залежно від характеру інформації поділяють на:

-підручники;

- навчальні посібники (хрестоматія, курс лекцій, прописи тощо);

- практикуми (задачник, робочий .зошит, завдання для контролю засвоєння знань тощо).

4.3 Навчальні видання залежно від навчальних дисциплін поділяють на:

- гуманітарні (буквар, читанка, видання з мовознавства, літератури, іс­торії, суспільствознавства, психології тощо);

- математичні (видання з арифметики, математики, алгебри, геометрії, логіки, інформатики тощо);

- природничі (видання з природознавства, екології, астрономії, фізики, хімії, географії, біології тощо);

- спеціальні (видання для професійної освіти з механіки, медицини, радіолектроніки, хімічної технології тощо).

Класифікація за групами згідно з ДСан ПІН 5.5.6.-138-2007.

.