8

Як оцінити ефективність і дієвість керування навчальним закладом?

Оцінка ефективності управлінської діяльності керівників школи є надзвичайно важливою і, разом із тим, малоопрацьованою та суперечливою проблемою. З одного боку, можлива оцінка ефективності керування за показниками самого керування, тобто за оцінками якості здійснення педагогічного аналізу, плану­вання, організації, контролю та регулювання незалежно від кінцевих результатів діяльності школи як системи або окремих її підсистем. З іншого боку, керування — не самоціль і ефективність його слід оцінювати за тим, якою є динаміка педагогічних процесів у школі і як здійснювані перетворення впливають на розвиток особливості кожного учня, що навчається та виховується в ній.

Дійсно, діяльність керівника опосередковано знаходить своє вираження в ре­зультатах праці шкільного колективу. За оцінкою ефективності роботи всієї школи можна визначати якість керування навчально-виховним процесом у ній. При цьому співвіднесеність досягнутих результатів з вимогами до загальноос­вітньої школи й прогнозами її розвитку, встановлення їх відповідності може бути відправним критерієм оцінки як роботи всіх ланок шкільної системи, так і ефективності керування цією системою. Однак застосовані при цьому кількіс­ні та якісні зміни праці вчителів і учнів не можуть бути достатньо повним й адек­ватним відбитком результативності внутрішньошкільного управління з таких причин: сам підхід до оцінки управлінської діяльності шляхом опосередкуван­ня її в результатах праці шкільного колективу має відносний, однобічний ха­рактер; не враховуються специфічні особливості цієї діяльності — відсутня оцінка професійних, управлінських здібностей керівника й можливостей їх прояву в умовах даної школи; не визначається коефіцієнт віддачі управлінської діяльності керівника, співвідношення витрат його сил і часу на її здійснення.

Облік зазначених факторів в оцінці ефективності керування, без сумніву сприяв би її всебічності й об'єктивності.

Немає чітких позицій з цього питання і в науці. Так, Г. X. Попов відзначає: «Одні ефективним вважають керування чітке й оперативне, що не допускає бюрократичних збочень. Інші ефективним назвуть керування, за якого від­носно невисокими є витрати на утримання управлінського апарату. Треті — ефективним визнають тільки керування, в процесі якого широко використо­вуються математичні методи та ЕОМ. В усіх цих підходах є своя частка істини. Але це саме частка, а не ціле. Справа в тому, що недостатньо керування оцінювати з позицій і критеріїв самого керування. Відповісти на запитання, чи ефективне сьогодні керування, що в ньому віджило й підлягає усуненню і що, навпаки, слід розвивати, можна тільки в тому випадку, якщо ми звернемося до основної системи, у межах якої це керування виникло...» (Попов Г. X. Ефективне керування. М., 1985. — С. 6), тобто в школі.

Сучасна школа функціонує в епоху перебудови, іноді болісного ламання уявлень, що устоялися, стереотипів, що склалися. І все ж таки вона покликана прокладати шлях у майбутнє, стати одним із механізмів суспільного розвитку. Сучасна шко­ла має стати розвиваючою й такою, що розвивається, а керування школою — за­безпечити цей розвиток на основі чіткого функціонування всіх її ланок і переве­дення їх на новий якісно більш високий рівень.

Діалектично, що з одного боку, керування повинно забезпечити функціо­нування системи, тобто її збереження, а з іншого — її розвиток, тобто руйну­вання, реконструкцію, модернізацію відповідно до тенденції оновлення сус­пільства і соціальним призначенням школи.

Сьогодні очевидно, що керування школою має бути і ефективним, і дієвим, тобто забезпечувати не тільки досягнення прогнозованих результатів, але й їх постійну динаміку; а оцінка цієї ефективності й дієвості — потребою розвитку як внутрішнього керування, так і школи в цілому. Однак необхідності визна­чення управлінського ефекту в отриманні кінцевого результату діяльності школи перешкоджає відсутність науково обґрунтованих критеріїв і оцінок управлінської діяльності, що свідчить про наявність надзвичайно важливої проблеми для школи, що розвивається та актуальності її наукового та практич­ного розв'язання сьогодні. Розглянемо цю проблему й спробуємо дати відповідь на запитання, позначене в назві параграфу.

Але спочатку зупинимося на розгляді таких понять, як «ефективність» і «дієвість» керування. У словнику «Керування економікою» за редакцією Р.А. Білоусова ефективність управлінської діяльності визначається як «спів­відношення її корисного результату (ефекту) та обсягу використаних або витрачених для цього ресурсів». Такий підхід до оцінки ефективності керу­вання передбачає й адекватні йому методи. Перший — це оцінювання ефек­тивності з погляду рівня або термінів досягнення поставлених цілей. Якщо досягнуто ціль, якщо своєчасно вирішено поставлене завдання — значить управління функціонувало ефективно. Другий метод полягає у зіставленні отриманих результатів з ресурсним потенціалом керованого об'єкта, у вияв­ленні ступеня реалізації можливостей шкільного колективу. Найвища оцінка якості керування з такого погляду — це цілковите використання здібностей кожного вчителя, керівника, матеріальних та інших ресурсів.

У теорії менеджменту ефективність розглядається як раціональне досягнен­ня мети. Зокрема, Пітер Друкер підкреслює таке: результативність є наслідком того, що «правильно створюються ці самі речі». Причому, якщо зовнішня ефек­тивність вимірює досягнення цілей організації, то внутрішня ефективність вимірює найкраще використання ресурсів і оптимізацію процесів в організації.

Йозеф Холл визначає ефективність керування як кількість розв'язаних проблем на одиницю часу. В теорії й практиці керування школою «ефективність» і «результативність» дуже часто вживаються як синонімічні поняття.

Аналіз цих та інших підходів до розкриття сутності «ефективності» свідчить, що це поняття може вживатися в тому разі, коли йдеться про оцінку процесів, спрямованих на створення чогось (процесу створення речі) без оцінювання тих результатів, до яких може призвести цей процес (без оцінювання самої речі, проведеної в ході цього процесу). Отже, це поняття можна застосовувати й у системі внітрішньошкільного керування. Але обмежуватися тільки ним, оцінюючи керування школою, недоцільно, оскільки існують цілі школи й цілі керу­вання нею, на досягнення яких і спрямована діяльність шкільних менеджерів.

Мета школи — забезпечити різнобічний розвиток особистості кожного школяра. Мета керування школою — створити умови, що сприятимуть досяг­ненню цілей школи, тобто створити умови, що забезпечать різнобічний роз­виток особистості кожного школяра. Ступінь досягнення тих та інших цілей потребує оцінювання. Але цілі різні, а тому не може бути однакового оціню­вання результатів їх досягнення.

Результат (ефект) досягнення цілей управлінської діяльності, тобто резуль­тат створення в школі умов, що забезпечують різнобічний розвиток особис­тості кожного школяра, є ефективністю керування школою. А критерієм оці­нювання цієї ефективності виступає досягнення запрограмованого кінцевого результату роботи школи. Інакше, оцінювання того, як досягнення цілей уп­равлінської діяльності впливало на досягнення цілей школи, наскільки дієви­ми виявилися ці умови, є дієвістю керування школою.

Тому тоді, коли в подальшому йтиметься про оцінювання ефективності керування школою, ми оцінюватимемо досягнення цілей управлінської діяль­ності. Оцінюючи дієвості керування школою ми оцінюватимемо досягнення цілей школи або вплив досягнення цілей управлінської діяльності на досяг­нення цілей школи.

Таким чином, ефективність керування школою — це результат досягнення цілей управлінської діяльності, а дієвість керування школою — це результат досягнення цілей школи.

Оцінювання ефективності та дієвості керування школою — це не тільки інструмент зворотного зв'язку управлінської діяльності шкільних керівників. Оцінювання має три підстави: почуття, норма, оцінювання співробітника через третю особу. В основі оцінки шкільного менеджера має лежати норма, критеріальні оцінки, кількісні та якісні показники. Тому модель оцінювання його управлінської діяльності та її результатів слід вибудовувати на тому са­мому науковому ґрунті.

Зупинимося на оцінюванні ефективності керування школою, результатив­ності роботи шкільних менеджерів через оцінювання видів їх управлінської діяльності.

Виявлення ефективності керування школою дає можливість відібрати запитання для оцінювання за кожним компонентом (видом управлінської діяльності та показнику оцінювання їх результативності). При користуванні цією методикою експерту або керівнику школи, який оцінює управлінську діяльність, можна використати бальні оцінки. Якщо показник, що характеризує діяльність, виявляється завжди, то його необхідно оцінити в 4 бали; часто — 3 бали; рідко — 2 бали; інколи — 1 бал; ніколи — 0 балів.

Бальне оцінювання кожного показника дає можливість підрахувати коефіцієнт ефективності (К) як за кожним видом управлінської діяльності, так і всієї діяльності в цілому шляхом використання такої формули:

Ке = (фактична кількість балів / максимальна кількість балів) х 100%.

Якщо коефіцієнт ефективності управлінської діяльності складає:

• від 100 % до 75 %, то діяльність оптимальна;

• від 74 % до 50 %, то діяльність здійснюється на припустимому рівні;

• від 49 % до 25 %, то рівень діяльності критичний;

• нижче 24%, то рівень діяльності неприпустимий.

Програма оцінювання ефективності керування школою