Лекція 2 Модуль 2

1. Грошові агрегати та грошова база.

2. Швидкість обігу грошей.

3. Закон грошового обігу.

1. Під грошовою масою слід розуміти сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які знаходяться в розпорядженні суб’єктів грошового обігу в певний момент. З точки зору якісної характеристики грошової маси розглядають грошові агрегати. Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Мо= готівка(гроші поза банками)

М1=Мо+депозити до запитання

М2=М1+строкові депозити та інші кошти (валютні заощадження)

М3=М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.

Крім грошових агрегатів НБУ визначає показник «грошова база». Грошова база – це гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для її розширення.

Гбаза = Мо + готівка в касах банку + резерви КБ

Співвідношення між грошовою масою і грошовою базою називається грошово-кредитним мультиплікатором. Грошовий мультиплікатор – це процес створення нових банківських депозитів при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових(вільних) резервів, що надійшли до банку ззовні. Загальний банківський резерв – вся сума грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Обов’язковий резерв – частина загального резерву банку, яка повинна зберігатися в грошовій формі і не використовуватися для поточних потреб. Додатковий (вільний) резерв – це сукупність коштів комерційного банку, які банк має у розпорядженні в даний момент і які можуть бути використані ним для активних операцій. Цей резерв має таку формулу:

Рв = ДО + ЗК + МБК – ВСФ – Ао – Ор,

де Рв – додатковий, або вільний, резерв; К – капітал банку; ЗК – залучені банком кошти, депозити; МБК – сальдо заборгованості банку за міжбанківським кредитом, включаючи і кредити НБУ; ВСФ – відрахування до центрального страхового фонду; Ао – вклади банку в активні операції, не повернуті на даний момент; Ор – обовязкові резерви. Рівень грошово-кредитного мультиплікатора залежить від норми обовязкового резервування: m = 1/r, де m – грошово-кредитний мультиплікатор; r – норма обовязкового резервування.

Приріст грошової маси може бути виражений формулою:

М = R 1/r,

де М – приріст грошової маси; R – початковий приріст резервів; r – норма обовязкового резервування.

Фактично, рівень мультиплікатора, який склався на певний час, визначається як співвідношення загальної маси грошей в обігу і суми грошової бази за формулою:

mm = (M0 + D) / (M0 + R),

де mm – показник фактичного рівня мультиплікатора; M0 – маса готівки в обігу поза банками; D – маса грошей у депозитах комерційних банків; R – сума резервів комерційного банку.

2. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера,( MV =PQ) величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:, M – маса грошей в обігу; V- швидкість їх обігу; P – середній рівень товарних цін; Q- маса товарів в обігу.

З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (P Q) й обернено пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обороті.

3. Грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:

Мф = Мн,

Мф — фактична маса грошей в обігу,Мн — об’єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн — значить в обігу з’явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн — їх нестача.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

, де P Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період, V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.