- •Тема 1 економічний ризик: джерела та сутність
- •1.1. Визначення економічного ризику
- •1.2. Вимірювання ризику
- •1.3. Показники ризику
- •Узагальнення підходів до трактування категорії «ризик»
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Тема 2 фактори виникнення та класифікація ризиків
- •2.1. Фактори виникнення ризиків
- •Фактори
- •Причини виникнення фінансових ризиків
- •Класифікація ризиків
- •1. За рівнем виникнення ризики можуть бути класифіковані так:
- •2. За причинами виникнення
- •3. За ступенем припустимості або величиною ризики класифікують так:
- •4. За ступенем правомірності ризики бувають:
- •5. За ступенем системності виділяють:
- •6. З можливості страхування ризики діляться на дві групи:
- •7. За сферою походження виділяють ризики:
- •9. За можливістю прогнозування ризики можуть бути класифіковані на:
- •10. За ступеню впливу на діяльність господарюючих суб’єктів
- •11. За ознакою реалізації ризиків виділяють дві їх групи:
- •Економічні ризики підприємств
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Тема 3 методи об’єктивних оцінок при вимірюванні ризику
- •3.1.Система кількісних оцінок ризику
- •Якісний аналіз
- •Кількісний аналіз
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Тема 4 методи суб’єктивних оцінок при вимірюванні ризику
- •Внутрішня економіка
- •Економіка країни-партнерів
- •Заборгованість
- •Зростання внп на душу населення
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Тема 5 аналіз ризику методами імітаційного моделювання
- •5.1. Імітаційне моделювання: сутність та значення
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Тема 6 основи ризик-менеджменту
- •6.1. Основні підходи щодо управління ризиком
- •6.2. Способи зниження ступеня ризику
- •6.2.1. Зовнішні способи зниження ступеня ризику
- •6.2.2. Внутрішні способи зниження ступеня ризику
- •6.3. Таблиця рішень
- •Модуль «ймовірність виникнення втрат/рівень збитків» для пошуку рішення щодо оптимізації ступеню ризику
- •Узагальнення підходів до трактування категорії «ризик-менеджмент»
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Тема 7 запаси, резерви як спосіб зниження ступеня ризику
- •7.1. Структура та види резервів і запасів на непередбачувані витрати
- •7.1.1. Види матеріальних запасів
- •7.1.2. Обсяг резерву сировини
- •7. 2. Резервування грошових засобів на покриття випадкових затрат
- •Затрат (збитків)
- •7.3. Управління запасами з урахуванням ризику
- •7.3.1. Модель м. Міллера і д. Орра
- •7.3.2. Модель формування оптимального резерву
- •7.4. Задачі управління виробництвом та резервами
- •Узагальнення підходів до трактування категорії «запаси»
- •Узагальнення підходів до трактування категорії «резерв»
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Тема 8 диверсифікація як спосіб зниження ризику: як елемент теорії портфеля
- •8. 1. Суть диверсифікації
- •Диверсифікація
- •8. 2. Норма прибутку цінних паперів
- •8.2.1. Сподівана норма прибутку цінних паперів
- •8.2.2 Ризик цінних паперів в абсолютному вираженні
- •8.2.3 Кореляція цінних паперів та її застосування
- •8. 3. Портфель цінних паперів
- •8.3.1. Однорідний портфель цінних паперів
- •8.3.2. Портфель з двох видів цінних паперів
- •8.3.3. Портфель з багатьох видів цінних паперів
- •8.3.4 Включення в портфель безризикових цінних паперів
- •8.4. Коефіцієнт чутливості бета
- •8.4.1. Спрощена класична модель формування портфеля (модель Шарпа)
- •8.4.2 Систематичний та несистематичний ризики. Фондові індекси.
- •8. 5. Тактика фінансового менеджера
- •8. 6. Про ефективність роботи фінансового менеджера та аналітика
- •Узагальнення підходів до трактування категорії «диверсифікація»
- •Практичне завдання для самостійного опрацювання
- •Список використаних джерел
- •Література
- •Словник
- •Додаток а Визначення категорії «ризик»
- •Додаток б Хроніка дослідження ризику
- •Додаток в Ризики взаємодії з контрагентами та партнерами у процесі організації продажу (послуг) та причини їх виникнення
- •Додаток г Ризики непередбачено конкуренції та причини їх виникнення
- •Додаток д Ризики, пов’язані з купівельною спроможністю грошей та причини їх виникнення
- •Додаток ж Ризики незабезпечення господарської діяльності необхідним фінансуванням та причини їх виникнення
- •Додаток з Інвестиційні ризики та причини їх виникнення
- •Додаток и Ризики, що виникають у процесі стратегії
- •Додаток й Система показників абсолютного та відносного вимірювання ризику
- •Додаток к Види ризиків, що виділяються автором на основі опрацьованої літератури
1.3. Показники ризику
Кількісні значення економічного ризику обчислюють як в абсолютних, так і у відносних величинах. В абсолютному вираженні ризик може визначатися сподіваною величиною можливих втрат, якщо вони піддаються такому виміру. У відносному вираженні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до деякої бази, за яку найзручніше приймати майно підприємства або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або ж очікуваний прибуток від даної діяльності, або вартість основних фондів та оборотних засобів.
Але економічний ризик – це ймовірна категорія, а тому найбільш обґрунтованим є вимір його як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Тобто, при оцінці ризику потрібно б установлювати для кожного абсолютного чи відносного значення величини можливих втрат відповідну ймовірність виникнення такої величини. Побудова такої таблиці у підприємницької практиці – дуже непросте завдання. Тому частіше на практиці обмежуються спрощеними підходами до оцінки ризику. Одним з таких підходів є побудова так званих зон ризику. На рис. 1.3 схематично зображені області або зони ризику залежно від величини втрат.
Область, у межах якої втрати не очікуються, називають безризиковою зоною, їй відповідають нульові або негативні втрати (ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку).
Виграш Втрати
Зона Зона Зона
Безризикова допустимого критичного катастрофічного
з
она
ризику
ризику ризику
0
Величина Розрахунковий Розрахункова Майновий
прибуток виручка стан можливих втрат
Рис.1.3. Схема зон ризику
Під зоною допустимого ризику розуміють область, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, що дорівнює розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності (ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку).
Зона критичного ризику – це область, що характеризується можливістю втрат, які перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва, тобто суми витрат та прибутку (ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу).
Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується можливістю втрат, що можуть призвести до невідшкодованих втрат усіх коштів, які вкладені в підприємницьку справу. В останньому випадку підприємство не тільки не отримає ніяких доходів, але й понесе збитки, що дорівнюють всім витратам.
Крім критичного існує ще більш небезпечний ризик – це катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику – це область втрат, що за своєю величиною переважають критичний рівень, а за максимумом можуть досягти величини, яка дорівнює майновому стану підприємства (ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу підприємства).
Катастрофічний ризик може призвести до банкрутства, закриття підприємства та розпродажу його майна. До категорії катастрофічного ризику відносять (без залежності від майнових та грошових збитків) ризик, що пов’язаний з небезпекою життя людей або виникненням екологічних катастроф.
Найбільш повне уявлення про ризик дає так звана крива розподілу ймовірностей втрат, що уявляє собою графічне зображення залежності ймовірності втрат від їхнього рівня і показує, наскільки ймовірне виникнення тих або інших втрат (див. рис. 1.4).
Ймовірність певних рівнів втрат є важливим показником, за допомогою яких можна визначитися щодо ризику. Так, якщо ймовірність катастрофічної втрати виражається показником, що свідчить про відчутну загрозу втрат усього майна (наприклад, його значення дорівнює 0,2), то розумний підприємець відмовиться від такої справи, не піде на подібний ризик.
У процесі прийняття управлінських рішень про допустимість та доцільність ризику підприємцю треба оцінювати не стільки ймовірність певного рівня втрат, скільки ймовірність того, що втрати не перевищують деякий рівень. Це й буде основним показником ризику. Ймовірність того, що втрати не перевищують певний рівень, є показником надійності, впевненості.
Зона допустимого Зона критичного
Зона катастрофічного
ризику ризику ризику
Вр 1
Вд 2
Вкр
3
Вкт
4
0 ПРр Вр МС ПР
Розрахунковий Розрахункова Майновий Можливі
прибуток виручка стан втрати прибутку
Рис.1.4. Типова крива розподілу ймовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку
Звичайно, що показники ризику й надійності підприємницької справи тісно пов’язані між собою.
Знання показників ризику Вр, Вд, Вкр, Вкт дозволяє виробити судження та прийняти рішення про здійснення підприємницького задуму. Але для такого рішення недостатньо оцінити значення (ймовірність) показників допустимого, критичного й катастрофічного ризиків. Треба ще задати або прийняти граничні величини цих показників, вище яких вони не можуть бути, щоб не попасти в зону надмірного, несприятливого ризику. Граничні значення ймовірностей виникнення допустимого, критичного і катастрофічного ризику можна позначити відповідно Кд, Ккр, Ккт. Величини цих показників взагалі рекомендує прикладна теорія економічного ризику, але й сама людина – підприємець чи керівник підприємства вправі визначити граничні рівні ризику для себе або для підприємства. Пропонуються такі граничні значення показників ризику: Кд= 0,1, Ккр= 0,01, Ккт= 0,001, тобто відповідно 10, 1 и 0,1 відсотку. Це означає, що не слід йти на підприємницьку угоду, якщо в десяти випадках із ста можна втратити прибуток, в одному випадку із ста – виручку і хоч би в одному випадку із тисячі – майно.
Звичайно граничні рівні ризиків – це суб’єктивна думка, що базується на багатьох аргументах і буде змінюватись під їх впливом. Однак тут є і об’єктивна база, наприклад, економічний стан у країні або інші фактори ризиків. Законодавчо сьогодні оговорюється лише рівень банківських ризиків, які ввійшли до переліку економічних нормативів, що приймаються на рівні Нацбанку України.
Таким чином, якщо є значення трьох показників ризику та критеріїв граничного ризику, то загальними умовами прийнятності виду діяльності, що аналізується, будуть такі:
1. Показник допустимого ризику не може перевищувати граничного значення (ВдКд).
2. Показник критичного ризику повинен бути менше, ніж гранична величина (ВкрКкр).
3.Показник катастрофічного ризику не може підніматися вище граничного рівня (Вкт Ккт).
Можна зробити висновок, що головним в оцінці економічного ризику є вміння побудови кривої ймовірностей можливих втрат або хоча б зон і показників допустимого, критичного та катастрофічного ризику.
