1.2. Вимірювання ризику
Розвиток підприємницької діяльності як основи функціонування ринкової економіки несе в собі потенційну загрозу втрат та збитків. Ступінь ризикованості підприємницької діяльності залежить від розмірів підприємства, кількості працівників, величини активів, частки ринку збуту, обсягів продукції. З цього погляду можна виділити такі групи підприємств:
найбільш ризикові (заводи-»гіганти», фабрики, оскільки вони ресурсоємні, мають значний розмір грошового обігу, велику кількість працівників);
підприємств середнього ступеня ризикованості (сільськогосподарські підприємства, оскільки їх діяльність залежить від природних умов, основним засобом виробництва є земля, від ефективності використання якої залежить результативність роботи підприємства);
найменш ризикові (малі підприємства, агрофірми, фермерські господарства, оскільки вони невеликі за розміром, випускають незначні обсяги продукції, мають місцеві ринки збуту).
Як свідчить дослідження, будь-яка господарська діяльність неминуче пов’язана з витратами, тоді як збитки мають місце за несприятливого збігу обставин, прорахунках і зумовлюють додаткові витрати понад заплановані. Утратами вважається зниження прибутку, доходу порівняно з очікуваними величинами.
Підприємницькі втрати – це, в першу чергу, випадкове зниження підприємницького прибутку. Тому при здійсненні підприємницької діяльності та оцінці підприємницького ризику необхідно проводити аналіз та прогнозування ймовірних втрат ресурсів – випадкових, непередбачених, але потенційно можливих утрат, які виникають унаслідок відхилення реального перебігу подій від запланованого.
При несприятливому збігу обставин ці витрати можуть збільшуватись, тобто з’являються додаткові витрати понад намічені. Це може призвести до зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами. Саме відхилення фактичних даних показника прибутку від прогнозованого характеризує ступінь ризику.
Під час здійснення господарської діяльності мають місце такі види витрат як: матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу та спеціальні види втрат.
Матеріальні втрати – це додаткові затрати виробничих ресурсів непередбачені проектом або планом, або прямі втрати майна, продукції, енергії, тощо.
Трудові втрати – це втрати робочого часу, зумовлені випадковими, непередбачуваними обставинами. Їх вимірюють у людино-годинах, людино-днях або просто годинах робочого часу та переводять у вартісне вираження, помножуючи, наприклад, людино-години на вартість одного часу.
Фінансові втрати – мають місце при наявності прямих грошових збитків, які пов’язані з перевитратою грошей, непередбачуваними виплатами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою цінних паперів. Фінансові втрати виявляються під час недоодержання грошей з тих джерел, звідки вони повинні були надійти. Особливий вид грошових збитків пов’язаний з інфляцією, зміною валютного курсу національної валюти. Поряд з безповоротними можуть мати місце тимчасові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.
Втрати часу, існують тоді, коли процес господарської діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях затримки в одержанні запланованого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісне вимірювання, необхідно встановити, до яких втрат прибутку від господарської діяльності здатні призвести випадкові втрати часу.
Спеціальні втрати – це втрати, які проявляються у вигляді нанесення збитків здоров’ю та життю людей, оточуючому середовищу, престижу підприємця, або в наслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків.
Розуміння природи втрат в господарській практиці дозволить найбільш повно оцінити негативний вплив на результати такої діяльності будь-якого ризикованого рішення. У цілому необхідно враховувати лише випадкові втрати, що не піддаються прямому розрахунку та безпосередньому прогнозуванню. Якщо втрати можна заздалегідь передбачити, то їх слід розглядати не як збитки, а як неминучі витрати й включати в розрахункову калькуляцію.
Залежно від виду підприємницької діяльності доцільно розрізняти втрати від здійснення виробничої, комерційної та фінансової діяльності (див. рис. 1.2).
зниження
прогнозованих обсягів виробництва й
реалізації продукції; зниження
цін реалізації продукції; інші
збільшенні витрати (транспортні,
торгові, накладні та інші побічні
витрати); надмірне
використання фонду оплати праці; сплата
збільшених відрахувань або податків; штрафи,
стихійні лиха,
збільшення
закупівельної ціни товару; зниження
обсягу закупки і реалізації; витрати
в процесі реалізації і зберігання; витрати
якості та відповідне зниження ціни; непередбачені
штрафи й санкції; зниження
ціни реалізації.
неплатоспроможність
одного з агентів фінансової угоди; зміна
курсу грошей, валюти, цінних
паперів,банківських ставок; обмеження
на валютно-фінансові операції; можливість
стягнення деякої частини фін6ансових
ресурсів.
Рис. 1.2. Класифікація втрат підприємницької діяльності
Підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком. Основними джерелами підприємницького ризику є зовнішні і внутрішні невизначеності, зв’язані з імовірністю настання подій і явищ, які впливають на діяльність фірми. Пророчити, наступить чи ні дана подія, буває важко. Саме тому виникає невизначеність у прогнозуванні наслідків, зв’язаних з цією подією. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу.
Виходячи з вище сказаного виділимо основні джерела економічного ризику, до яких відносяться:
спонтанність природних процесів та явищ, стихійні лиха;
випадковість події;
наявність різних тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів (наприклад, конкуренція);
імовірний характер науково-технічного прогресу;
неповнота та невірогідність про об’єкт, явище;
обмеженість і недостатність ресурсів;
неможливість однозначного пізнання об’єкта, процесу, явища;
відносна обмеженість свідомості діяльності підприємця, розбіжності у соціально-психологічних установках, оцінках, стереотипах поведінки;
незбалансованість основних компонентів господарського механізму тощо.
Основними причинами виникнення підприємницького ризику є:
раптово наступили непередбачені зміни в зовнішнім середовищі, що відбиваються (або можуть відбитися) на діяльності підприємства (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни соціально-політичної ситуації і т.п.);
зміни відносин підприємства з контрагентами (можливість укласти більш вигідний договір, чи продовження скорочення терміну діючого договору, зміна ринкової стратегії партнерів, зміни умов переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між підприємствами і т.п.). Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і його контрагентами, і спричиняють перегляд досягнутих раніше домовленостей або відмовлення від них;
зміни, що відбуваються усередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим виробничим завданням, плинність кадрів, криза в колективі, криза керівництва і т.п.).
Усі перераховані вище події розвиваються динамічно, тому відстежити їх не завжди можливо в силу ряду причин, що умовно можна розділити на дві групи:
причини об’єктивного характеру, які не залежать від підприємства (політика держави по регулюванню підприємницької діяльності, «стрибки» у розвитку економіки і фармацевтичного ринку і т.п.);
причини суб’єктивного характеру, які залежать безпосередньо від підприємства (відсутність кваліфікованих фахівців, відсутність достатньої кількості засобів на покупку чи збір необхідної для проведення аналізу інформації, прийняття авантюрних і непродуманих рішень).
Проте, у повсякденній діяльності необхідно враховувати і намагатися відслідковувати всі процеси, що можуть яким-небудь чином вплинути на діяльність підприємства. Постійно здійснюваний обмін інформацією між підприємством і зовнішнім середовищем дає можливість звести до мінімуму невизначеність у діяльності підприємства. У свою чергу, на підставі аналітичного матеріалу може бути виявлена відповідність між політикою, що проводиться підприємством, і потребами ринку, а також змінами, що відбуваються на ньому. Іншими словами, фірма може бути готова до ризиків і прийняти їх або мати можливість відкинути той чи інший ризик, що дозволить фірмі «тримати руку на пульсі» ринку, прогнозувати і допомагати враховувати вплив факторів середовища, що змінюється.