2. Злочини проти громадського порядку Ст. 293 Групове порушення громадського порядку

Групо­вий характер посягання значно підвищує суспільну небезпеку від­повідних дій, які при вчиненні однією особою звичайно не ведуть до відповідних наслідків і не тягнуть за собою кримінальної від­повідальності (про це свідчить, зокрема, порівняння санкцій ста­тей 293 та 296).

Групові дії, які порушують громадський порядок,- це дії значної кількості осіб, звичайно кількох десятків чи, навіть, сотень. Але, на відміну від масових заворушень, число учасників групового порушен­ня громадського порядку в ході вчинення цього злочину істотно не збільшується, вони не розростаються кількісно і не перетворюються якісно на активні посягання проти правоохоронюваних благ.

З об'єктивної сторони злочин полягає у:

1) організації групових дій, тобто, подачі вказівок, розпоря­джень, розробці планів поведінки, розподілі обов'язків між учасни­ками тощо. Внаслідок діяння організатора виникає, розпочинаєть­ся групове порушення громадського порядку або ж здійснюється керівництво діями групи;

2) активній участі у таких діях, яка полягає у: виконанні вка­зівок організатора; закликах до присутніх вчиняти певні дії; осо­бистому їх виконанні, зокрема, з метою повести за собою, показа­ти приклад іншим учасникам групових дій тощо.

Наслідки злочину, передбаченого ст. 293, можуть полягати у:

1) грубому порушенні громадського порядку, тобто, недотри­манні встановлених правил поведінки в громадських місцях. Оці­нювати порушення як грубе належить залежно від кількості його учасників; території, на якій сталося порушення; важливості нор­мальної діяльності відповідних об'єктів для населеного пункту; кількості потерпілих; часу порушення тощо;

2) суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, яке полягає у припиненні їх нормальної роботи на певний час. Це - порушення графіка руху, зачинення магазинів, закладів громадського харчування, зрив занять у навча­льних закладах, зупинення виробництва. Суттєвість порушення визначається з врахуванням його тривалості; кількості осіб, нор­мальна робота, навчання, відпочинок, перевезення яких порушені; розміру заподіяних матеріальних збитків тощо.

Ст. 294 Масові заворушення

Масові заворушення - це зав­жди дії юрби, яка діє стихійно, хоча може бути й керованою ціл­ком чи в окремих своїх частинах. Така юрба поводить себе агреси­вно. Її учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і тоді, коли їх виконує одна особа. До них слід віднести:

• насильство над особою, тобто фізичний вплив на організм по­терпілого, який полягає у заподіянні тілесних ушкоджень, побоях, позбавленні або обмеженні волі, а також зґвалтуванні, вбивстві;

• погроми - це виступи проти якоїсь групи населення, що су­проводжуються руйнуванням і пограбуванням майна, насильниць­ким вигнанням людей, масовими вбивствами;

• підпали - вчинення дій, які призводять до загоряння майна, споруд. Підпал має місце незалежно від того, чи почалася пожежа - процес неконтрольованого горіння, чи вогонь вдалося вчасно погасити або ж він погас сам і пожежа була відвернута;

• знищення майна - приведення майна до стану повної непри­датності й втрати його цільового призначення;

• захоплення будівель або споруд - це зайняття усієї або части­ни будівель та споруд, внаслідок чого утруднюється або стає не­можливим їх використання за призначенням, створюються пере­шкоди нормальній роботі установ, підприємств, організацій, які використовують такі будівлі чи споруди;

• насильницьке виселення громадян - примусові, поєднані із за­стосуванням насильства дії, внаслідок яких громадян примушують покинути займане житло, чи взагалі виселитися з певного населе­ного пункту, місцевості;

• опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя,- активна фізична про­тидія здійсненню представникові влади своїх повноважень, поєдна­на із здійсненням пострілів на враження, пострілів в повітря чи зем­лю, нанесенням ударів холодною зброєю, а також іншими предме­тами, придатними для враження живої сили (залізні прути, каміння, газові балончики) та погроза зброєю чи вказаними предметами.

Діяння при вчиненні масових заворушень полягає у:

1) організації масових заворушень - це об'єднання людей для участі у масових заворушеннях, керівництво натовпом, підбурю­вання до вчинення дій, які становлять масові заворушення, про­вокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей;

2) активній участі у масових заворушеннях, під якою розумі­ють безпосереднє вчинення дій, в яких виражаються масові заво­рушення (їх вичерпний перелік подано в диспозиції ч. 1 ст. 294), виконання вказівок організаторів і залучення до цього інших осіб.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 294, вважається закінченим з мо­менту початку масових заворушень - вчинення актів насильства, погромів, підпалів тощо.

Кваліфікуючими ознаками масових заворушень (ч. 2 ст. 294) є:

1) загибель людей та 2) інші тяжкі наслідки.

Складом злочину, передбаченого ст. 294, охоплюється вчинен­ня посягань, які менш небезпечні, ніж цей злочин. При вчиненні умисного вбивства в ході масових заворушень скоєне кваліфікує­ться за сукупністю злочинів: за ст. 294 та статтями, які передбача­ють відповідальність за убивство (112, 115, 348, 379, 400, 443).