1. Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності

Для встановлення змісту поняття «громадський порядок» слід з'ясувати значення термінів «громадський» та «порядок», які його утворюють. Під порядком розуміють: 1) стан врегульованості су­спільних відносин нормами права, моралі, звичаями, правилами співжиття, нормами громадських організацій; 2) результат дотри­мання членами суспільства встановлених правил і норм поведінки. Громадський - це той, який стосується невизначеної кількості осіб, всіх членів суспільства. Такі правила і норми поведінки є загальновизнаними та загальноприйнятими. Саме це й дає підстави визнати порядок громадським.

Тобто, громадський порядок — це суспільні відносини, які складаються для дотримання членами суспільства прийнятих у ньому правил та норм поведінки. У більш вузькому значенні, під громадським порядком розуміють суспільні відносини, які сто­суються не всіх правил та норм поведінки, а лише тих, які забез­печують спокій у суспільстві, інтереси співжиття людей як членів громади.

Термін «моральність» зазвичай використовується паралельно з терміном мораль. При цьому, під мораллю розуміють відповідні правила поведінки людей в суспільстві, а під моральністю - ду­ховні якості, необхідні для життя людини в суспільстві та вико­нання правил моралі. Інакше кажучи, моральність - це громадсь­ка мораль.

Таким чином, моральність передбачає: 1) наявність правил (на­самперед, неправового характеру), які визначають вимоги до поведінки людей у суспільстві, їх духовні й душевні якості; 2) ре­зультат дотримання таких правил, поведінка, яка не викликає почуття сорому в самого себе чи/та оточуючих.

Таким чином, моральність - це суспільні відносини, які скла­даються, щоб забезпечити поведінку людей в суспільстві на основі загальноприйнятих правил взаємної поваги, сором'язливості, роз­різнення соціальної і інтимної сторін життя та неафішування останньої, поваги до цінностей, які сповідують інші члени су­спільства, виховання підростаючого покоління в дусі поваги до моральних цінностей суспільства.

У цілому можна констатувати, що, як кримінально-правові по­няття громадський порядок і моральність істотно відрізняються між собою. Відповідні суспільні відносини становлять не єдиний родовий об'єкт, а дві різні відносно відокремлені групи суспільних відносин, кожна з яких заслуговує на те, щоб становити самостій­ний об'єкт кримінально-правової охорони. Виходячи з цього, мож­на дійти висновку, що в межах розділу XII Особливої частини КК об'єднані посягання на два різних родових об'єкти - громадський порядок та громадську мораль (моральність).

Безпосередніми об'єктами злочинів, передбачених статтями розділу «Злочини проти громадського порядку та моральності», виступають суспільні відносини, які складаються у зв'язку із за­безпеченням окремих складових громадського порядку (порядок поведінки в громадських місцях груп людей, громадський спокій) або є складовими моральності (моральні засади суспільства в час­тині поваги до померлих та місць їхнього поховання, в частині поширення інформації про інтимне життя людей).

Обов'язковою ознакою більшості посягань, які становлять зло­чини проти моральності, є предмет, яким є речі матеріального сві­ту (включаючи живі істоти), наділені ознаками, які прямо вказані в КК, або випливають з його статей. Це, зокрема, пам'ятки історії або культури, тварини, порнографічні предмети.

З об'єктивної сторони більшість злочинів, передбачених роз­ділом XII Особливої частини КК, характеризується наявністю формального складу. Матеріальний склад (і, відповідно, наслідки, вказані в диспозиції статті) мають злочини, передбачені стат­тями 293, 294, 297, 298, 298¹. Та й то, у цих статтях про наявність обов'язкових наслідків можна говорити остільки, оскільки вони невіддільні від діяння - викрадення, наруга, нищення тощо озна­чають не лише діяння, а й заподіяну при цьому шкоду. Крім того, матеріальними є склади кваліфікованих складів злочинів, які виді­ляються за наслідками (ч. 2 ст. 294).

Суб'єкт більшості злочинів проти громадського порядку та моральності - загальний. Відповідальність за хуліганство (ст. 296) настає з 14-річного віку, за всі інші злочини - з 16-річного віку. Водночас, в слідчо-прокурорській і судовій практиці є думка, що за злочини, які полягають у вчиненні посягань щодо неповнолітніх (наприклад, збут неповнолітнім чи розповсюдження серед неповнолітніх творів, що пропагують культ насильства і жорстокості,- ч. 2 ст. 300, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - ст. 304) слід при­тягати до відповідальності лише дорослих осіб, тобто тих, які досягли 18-річного віку. За ч. 4 ст. 298 та ч. 3 ст. 298¹ відповідаль­ність несе службова особа.

Суб'єктивна сторона усіх, без винятку, злочинів проти громадського порядку і моральності характеризується умисною виною. Для окремих із них (зокрема, хуліганства - ст. 296) прита­манним є також спеціальний мотив.

Злочини, передбачені розділом XII Особливої частини КК, за родовими об'єктами можна поділити на дві групи:

1) злочини проти громадського порядку (статті 293-296);

2) злочини проти моральності (статті 297-304).