Ст. 286 Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуа­тації транспорту особами, які керують транспортними засоба­ми

З об'єктивної сторони злочин характеризується по­рушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Він може вчинятися шляхом як дії, так і шляхом без­діяльності та полягати у:

• вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на заборон­ний сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з певними техніч­ними несправностями тощо);

• невиконанні дій, які особа зобов'язана і може вчинити відпо­відно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожніх знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами).

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недо­триманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встанов­лені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед, Правилах дорожнього руху, які затверджуються КМ.

Особливістю об'єктивної сторони цього складу злочину є те, що зазначене діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засо­бів. Відповідальність за ст. 286 настає незалежно від місця, де були порушені правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі тощо). Якщо ж під час руху чи експлуатації машини особа порушила не ці, а інші правила (на­приклад, правила охорони праці, зокрема, правила техніки безпе­ки), її дії, за наявності до того підстав, підлягають кваліфікації за статтями КК, які передбачають відповідальність за недодержання саме інших правил, а у відповідних випадках - за злочини проти життя та здоров'я особи або за знищення чи пошкодження майна. Тому не охоплюється цією статтею заподіяння шкоди під час

ремонту транспортних засобів чи в ході виконання ними певних спеціальних (нетранспортних) операцій, наприклад, під час пере­міщення ґрунту бульдозером, збирання врожаю самохідним ком­байном.

Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту тягне відповідальність за ч. 1 ст. 286, якщо воно спричинило по­терпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження; за ч. 2 цієї статті - смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження; за ч. 3 - загибель кількох осіб.

Ст. 289 Незаконне заволодіння транспортним засобом

З об'єктивної сторони злочин полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом (його зміст розкрито в примітці до цієї статті).

Із цієї примітки випливає, що ним слід вважати умисне проти­правне вилучення його з будь-якою метою у власника або закон­ного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки або під час ру­ху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантаження на ін­ший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку або продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або від­крито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна чи буксирування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, а якщо заво­лодіння відбувається під час руху такого засобу,- з моменту вста­новлення контролю над ним.

Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запус­тити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволо­діння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.

Кваліфікуючими ознаками незаконного заволодіння транс­портним засобом є вчинення цього діяння: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або по­грозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у при­міщення чи інше сховище або 5) завдання значної матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 289).

Поняття повторності щодо цього злочину визначене у п. 2 примітки до ст. 289, що таке насильство, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, та погрози застосування тако­го насильства, а також проникнення в приміщення чи інше сховище аналізується у главі про злочини проти власності.

Заволодінням транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадку, коли дві і більше особи заздале­гідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону складу злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Проте не під­лягають кримінальній відповідальності за ст. 289 особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволо­діння ним винною особою здійснили поїздку на ньому.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, небезпеч­ним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосу­вання такого насильства; 3) заподіяння великої матеріальної шко­ди (ч. 3 ст. 289).

Поняття значної матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 298) та великої матеріальної шкоди (ч. З ст. 289) визначене у примітці до аналізо­ваної статті. При цьому слід мати на увазі, що при кваліфікації діяння у цьому випадку, як й щодо інших статей Особливої частини КК, неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (половина від мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні на початок року, в якому було вчинено злочин), визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для відповідного року.

До розміру матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, включається лише так звана пряма шкода - реальні збитки, які, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК, станов­лять втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошко­дженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Щодо аналізованого зло­чину такі втрати складаються з вартості транспортного засобу, а також витрат на його пошуки, транспортування, ремонт тощо.

Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких ушкоджень внаслі­док незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289, така кваліфікуюча ознака як заподіяння значної або великої шкоди відсутня.

У випадку, коли особа знищила транспортний засіб, яким неза­конно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомо­біля на день вчинення злочину. Таким же чином слід вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволо­діння не знайдено.

У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих дета­лей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збит­ків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

Закон (ч. 4 ст. 289) передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспорт­ним засобом, якщо, по-перше, таке заволодіння вчинене вперше, по-друге, винна особа заявила про це правоохоронним органам, по-третє, повернула транспортний засіб власникові, по-четверте, повністю відшкодувала завдані збитки.

Незаконне заволодіння транспортним засобом вважається вчиненим вперше, коли: а) такі дії раніше ніколи не вчинялися; б) сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідаль­ності за раніше вчинене незаконне заволодіння транспортним засобом; в) судимість у особи, яка була засуджена за ст. 289, по­гашена або знята.

Добровільність заяви про вчинення цього злочину правоохо­ронним органам означає, що заява зроблена за власною волею, не­залежно від мотивів і не в зв'язку з тим, що про вчинене стало відомо правоохоронним органам.

Видається, що під поверненням транспортного засобу власни­кові треба розуміти і повернення його законному користувачеві, якщо він був вилучений у нього.

Водночас законом передбачено, що таке звільнення не відбу­вається, якщо незаконне заволодіння транспортним засобом вчи­нене не вперше або ж що воно відбулося із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрози застосування такого насильства.