Ст. 280 Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

Потерпілими від злочину можуть бути дві категорії осіб:

1) на яких безпосередньо здійснюється злочинний вплив - пра­цівники транспорту (члени екіпажів транспортних засобів; праців­ники, які убезпечують рух і експлуатацію транспорту; керівники та інші службові особи транспортних підприємств та організацій). Саме до них спрямована вимога про невиконання службових обов'язків, їм може бути адресована й погроза, яка застосовується при вчиненні цього злочину;

2) особи, які є близькими працівникові транспорту, від якого вимагається невиконання службових обов'язків. До таких осіб по­гроза безпосередньо може й не доводитися. Однак можливість за­подіяння їм шкоди виступає засобом впливу на працівника транс­порту. Близькими особами можуть бути визнані родичі та інші громадяни, шляхом загрози заподіяння шкоди яким можна спону­кати транспортника до бажаної поведінки.

Об'єктивна сторона розглядуваного злочину як обов'язкові ознаки включає: а) дію - примушення до невиконання службових обов'язків та б) спосіб її вчинення - погрозу вбивством, заподіян­ням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна.

Під примушенням слід розуміти спонукання працівника транс­порту до бажаної для винного поведінки. При цьому потерпілий змушений діяти під погрозою, його воля придушується. Метою примушення є невиконання працівником транспорту своїх служ­бових обов'язків, певна дія або бездіяльність.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на потерпілого - пред'явлення вимоги про певну поведінку, поєдна­ної з відповідною погрозою.

Ст. 291 Порушення чинних на транспорті правил

Пося­гання на безпеку руху та експлуатації транспортних засобів мо­жуть вчинятися, насамперед, особами, на яких покладаються спеціальні обов'язки по дотриманню відповідних правил,- водіями транспортних засобів, іншими працівниками транспорту. Відпові­дальність за їх неправомірні діяння встановлена окремими стаття­ми розділу XI Особливої частини КК. Водночас безпека руху та експлуатації транспорту може порушуватися й іншими особами - пасажирами, пішоходами, тими, хто керує об'єктами, які не відне­сені до транспортних засобів. З урахуванням цього відповідаль­ність диференціюється - ст. 291 передбачено караність за діяння, які не охоплюються іншими нормами про «транспортні» злочини.

З об'єктивної сторони цей злочин характеризується порушен­ням чинних на транспорті правил. Воно може вчинятися шляхом як дії, так і бездіяльності та полягати в: порушенні правил дорож­нього руху велосипедистами; переході вулиць в умовах, коли це заборонено правилами дорожнього руху (у невстановлених місцях, при червоному сигналі світлофора тощо); прогоні тварин через залізничну колію з порушенням правил безпеки; недотриманні правил безпеки при користуванні водними мотоциклами, маломір­ними суднами тощо.

3. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного, водного, повітряного та магістрального трубопровідного транспорту

Кримінальна відповідальність за злочини даної групи настає тоді, коли порушення пов'язане з функціонуванням одного із видів транспорту - залізничного, водного чи повітряного, а також магіст­рального трубопровідного. Кожний із видів транспорту включає в себе певну інфраструктуру - транспортні засоби, шляхи сполучен­ня та місця базування, засоби управління рухом.

До залізничного транспорту належать: рейкові магістральні та під'їзні шляхи й належне до них обладнання (переїзди, шлаг­бауми), рухомий склад (локомотиви та вагони, дрезини), засоби управління, сигналізації та зв'язку. При цьому не має значення ві­домча належність об'єктів транспорту та форми власності на них. Водночас не належать до залізничного транспорту об'єкти рейко­вого технологічного транспорту (внутріцехові, шахтні), міський рейковий транспорт (трамваї, фунікулери, монорельсові дороги), а також канатні підйомники, ескалатори тощо.

Водний транспорт включає в себе: плавучі самохідні та неса­мохідні засоби, маяки та бакени, причальні споруди, призначені для перевезення вантажів та пасажирів, риболовства. До нього не віднесені військові кораблі - порушення правил їх водіння квалі­фікується за ст. 417.

Повітряний транспорт - це цивільні літальні апарати, місця для їх приземлення (аеродроми, гелікоптерні майданчики) з облад­нанням, яке забезпечує зліт і посадку літальних апаратів, включа­ючи засоби зв'язку та керування повітряним рухом, сигнальні вог­ні тощо. При цьому до літальних апаратів віднесені ті, які трима­ються в атмосфері за рахунок їх взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, та здатні маневрувати в тривимірному просторі (літаки, гелікоптери, дирижаблі). Водночас, не належать до об'єктів повітряного транспорту апарати на повітряній подушці (які тримаються над землею чи водою завдяки надлишковому тис­ку повітря під корпусом), повітряні кулі без двигунів, парашути. Порушення правил польотів або підготовки до них на військових літальних апаратах кваліфікується за ст. 416.