1. Поняття і види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – це передбачені законом про кримінальну відповідальність суспільно небезпечні умисно вчинені діяння, які порушують обмежені сфери суспільних відносин функціонування транспорту, що забезпечують безпеку життя та здоров’я громадян або охорону власності від спричинення шкоди.

Родовим об'єктом цих злочинів є безпека руху та експлуата­ції транспорту. Розкриття змісту такого об'єкта, насамперед, пе­редбачає встановлення значення термінів, які використовуються для його позначення, тобто з'ясування того, що слід розуміти під «безпекою», що таке «транспорт», яка має відношення до його «руху», а яка - до «експлуатації».

Виходячи з викладеного, безпека руху та експлуатації транс­порту як родовий об’єкт відповідних злочинів - це сукупність суспі­льних відносин, які складаються з приводу убезпечення від шкоди, яка може бути заподіяна під час пересування людей та переміщен­ня вантажів за допомогою транспортних засобів або експлуатації транспорту.

Безпосередніми об'єктами злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту виступає безпека окремих видів транспорту.

З об'єктивної сторони більшість злочинів, передбачених розді­лом XI Особливої частини КК, є злочини з матеріальними складами. Формальний склад мають посягання, передбачені частинами 1 та 2 ст. 278, частинами 1 та 2 ст. 280, статтями 284-285, ч. 1 ст. 289.

Для основних складів злочинів, які вважаються закінченими з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, характерними є наслідки у виді створення небезпеки для життя людей або ін­ших тяжких наслідків, а кваліфікованих - заподіяння реальної шкоди - загибелі людей або інших тяжких наслідків. Створення небезпеки щодо злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту - це такі зміни у навколишньому світі, насамперед, у технічному стані транспортних засобів та інших об'єктів транс­портної інфраструктури, в обстановці руху (зокрема, взаємному розташуванні транспортних засобів), у стані, в якому перебувають особи, які керують локомотивами, судами, літальними засобами, коли створюється високий ступінь ймовірності заподіяння реаль­ної шкоди - настання залізничних, воднотранспортних чи авіацій­них аварій чи катастроф. Створення небезпеки як наслідок злочи­ну передбачає виникнення не абстрактної, а реальної можливості заподіяння шкоди. Про реальність загрози свідчать, зокрема, такі дані, як віддаль, на яку зблизилися в процесі руху транспортні за­соби, розмір перевищення дозволеної в даних умовах швидкості.

Поняття загибелі людей або інших тяжких наслідків слід розу­міти так само, як і в статтях інших розділів Особливої частини КК.

Суб'єкт більшості злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту - загальний. Відповідальність за такі посягання настає з 16-річного віку. З 14-річного віку може наставати відповідаль­ність за злочини, передбачені ст. 277 (Пошкодження шляхів спо­лучення і транспортних засобів), ст. 278 (Угон або захоплення за­лізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна), частинами 2 та 3 ст. 289 (кваліфікуючий та особливо ква­ліфікуючий склад незаконного заволодіння транспортним засо­бом). Деякі злочини, передбачені розділом XI Особливої частини КК, може вчиняти лише спеціальний суб'єкт, зокрема, працівник транспорту чи окремі категорії таких працівників (статті 276, 284- 285, 287-288), або навпаки - особи, які не є працівниками транс­порту (ст. 281), особа, яка керує транспортним засобом (ст. 286).

Суб'єктивна сторона . Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту з фор­мальними складами характеризуються умисною формою вини. Та­кож умисно вчиняються злочини, які полягають у знищенні чи пошкодженні транспортної інфраструктури, перешкоджанні роботі транспорту, заволодінні його об'єктами (статті 277, 279, 283, 289, 290, 292). Для злочинів з матеріальними складами характерним є їх вчинення з необережності. Умисне порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту з метою заподіяти шкоду особі, іншим охоронюваним законом благам кваліфікується за статтями про злочини проти життя і здоров'я, власності. Такі посягання, за наявності відповідних ознак, можуть становити диверсію або те­рористичний акт.

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту мо­жуть бути згруповані за багатьма критеріями. Найбільш пошире­ною є класифікація, проведена з врахуванням видів транспорту, безпека руху та експлуатації яких порушується. За таким критері­єм можна виділити злочини, які посягають на безпеку руху та експлуатації:

1) усіх видів транспорту (статті 277, 279-280, 291);

2) залізничного, водного, повітряного, водного та магістраль­ного трубопровідного транспорту (статті 276, 278, 281-285, 292);

3) автомобільного та міського електричного транспорту (стат­ті 286-290).