Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Об’єктом злочину є – статева недоторканість особи, нормальний фізичний і психічний розвиток неповнолітніх.

Потерпілим виступає особа, яка не досягла 16 річного віку. На кваліфікацію за ст. 156 не впливає те, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального досвіду тощо).

Об’єктивна сторона діяння полягає у вчиненні розпусних дій, які носять сексуальний характер, вони можуть мати вигляд фізичних дій, оголення статевих органів винного чи потерпілої особи, вчинення в присутності неповнолітнього статевого акту або інтелектуального розбещення – демонстрація порнографічних фільмів тощо.

Розпусні дії можуть бути вчинені особою чоловічої статі щодо особи жіночої статі і навпаки, а також і між особами однієї статі, але в усіх випадках потерпіла особа не досягла шістнадцяти років. Її згода на вчинення розпусних дій на кримінальну відповідальність не впливає.

Розпусні дії можуть бути етапом вчинення більш тяжких злочинів, наприклад, перед зґвалтуванням чи насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприроднім способом, в цьому випадку дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів.

Суб’єктом злочину може бути фізична, осудна особа, як чоловічої так і жіночої статі, яка досягла 16-ти років.

Суб’єктивна сторона полягає в наявності прямого умислу, винний усвідомлює, що вчиняє розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16-ти річного віку, і бажає їх вчинити.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 156) є :

1. дії, вчинені щодо малолітньої особи;

2. або батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

   • Малолітньою визнається особа, яка не досягла 14-річного віку.

Злочин вважається закінченим з початку вчинення розпусних дій.

Для складу діяння не має значення чи досягла особа статевої зрілості і чи має вона сексуальний досвід.

Висновки

Специфічною ознакою статевих злочинів є порушення основних моральних норм, які регулюють сферу суспільних відносин.

Статеві злочини, виходячи з вимог кримінального законодавства України, мають своїм об’єктом статеву свободу особистості. До злочинів проти статевої свободи відносяться :

• зґвалтування

• насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

• примушування до вступу в статевий зв’язок

• статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

• розбещення неповнолітніх.

Дана класифікація злочинів цього виду проти особи визначена новим Кримінальним кодексом України від 2001 року, визнана наукою кримінального права і сприяє науковому аналізу однорідних складів злочинів.

У кожному із зазначених злочинів домінує один із безпосередніх об’єктів – воля, статева свобода, статева недоторканість. Водночас майже кожний із зазначених злочинів посягає і на інші права і блага особи.

Таким чином статеві злочини можна визначити як суспільно небезпечні діяння, що грубо порушують установлений у демократичному суспільстві уклад статевих відносин та основні принципи статевої моральності, спрямовані на задоволення сексуальних потреб самого винного чи інших осіб.