16

«Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»

План лекції:

Вступ.

1. Поняття та загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

2. Види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Висновки.

1.Поняття та загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Статеві злочини – це умисні діяння проти охоронюваної кримінальним законодавством статевої свободи та статевої недоторканості, а також морального та фізичного розвитку неповнолітніх, які спричиняють шкоду конкретній особистості.

Кожна доросла людина самостійно обирає, з ким і в якій формі задовольнити свої статеві потреби. Статева недоторканість стосується не лише дорослих, але і неповнолітніх (малолітніх). Сексуальні відносини регулюються нормами моралі, а також різними галузями права, в першу чергу сімейним та цивільним законодавством. Кримінальне право встановлює заборону вчинення діянь, які явно не відповідають основним правилам співжиття та принципам статевої моралі тощо.

Розділ IV “Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи“ передбачають діяння, які поєднані з відкритим статевим насильством або грубо порушують норми статевої моралі по відношенню до неповнолітніх.

До злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи віднесені: зґвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст.153), примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154), статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст.155), розбещення неповнолітніх (ст.156).

Родовим об’єктом цих злочинів є статева свобода і статева недоторканість особи.

Безпосереднім об’єктом є окремі сфери статевої свободи та статевої недоторканості.

За об’єктивними ознаками всі злочини, що входять до цього розділу, вчиняються шляхом дії. За законодавчою конструкцією вони формальні за винятком кваліфікуючих ознак деяких складів.

Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується умисною виною, умисел може бути лише прямим.

Суб’єктом цих злочинів може бути, особа що досягла 14, 16 або 18 річного віку.

В залежності від безпосереднього об’єкту ці злочини можна розділити на дві групи:

1) Посягання на статеву волю та статеву недоторканість особи ст.ст. 152 – 154 КК.

2) Посягання на статеву волю та статеву недоторканість , моральне та фізичне здоров’я неповнолітніх ст.ст. 155, 156 КК.

Під статевою свободою слід розуміти право психічно нормальної особи, яка досягла шлюбного віку, самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері таких зносин будь-якого примусу.

Статева недоторканість – це абсолютна заборона вступати у сексуальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи. Волевиявлення такої особи при вчиненні злочинів проти статевої недоторканості ігнорується або придушується.

2. Види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Насильницькі статеві злочини Стаття 152. Зґвалтування

Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є статева воля та статева недоторканість особи.

Додатковим об’єктом є життя та здоров’я.

Потерпілою особою може бути жінка та чоловік.

Сутність зґвалтування полягає у вчинені статевого акту чоловіка з жінкою природним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілого.

Об’єктивна сторона злочину проявляється лише в активних діях. Вчинення статевого акту обов’язково повинно бути пов’язано із застосуванням фізичного насильства, погрози такого насильства або з використанням безпорадного стану.

Ці умови є вичерпними, якщо особа домоглася статевого акту шляхом зловживання довір’ям, наприклад, обіцянки укласти шлюб, ці дії не можуть розглядатися як зґвалтування.

Фізичне насильство – це спосіб пригнічення рішучості та волі потерпілої особи, воно полягає у впливі в тій чи іншій мірі на організм людини та тілесну недоторканість особи: нанесення ударів, побоїв, умисне спричинення легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, утримання, зв’язування. Розглядаючи цю ознаку не має значення чи мало фізичне насильство фактичні наслідки.

Погроза застосування насильства - вона сприймається як реальна, виходячи з обстановки, що склалася - оточення потерпілої групою осіб, глухе і безлюдне місце, нічний час, зухвале, грубе і настирливе домагання вступити в статевий зв’язок тощо. Погроза вбивством повністю охоплюється ст.152 КК.

Зґвалтування з використанням безпорадного стану - потерпілої у випадках, коли за своїми фізичним або психічним станом (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний стан тощо) не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір насильнику, який міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла знаходиться саме в такому стані.

Якщо винний вчинив зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок алкогольного чи наркотичного сп’яніння, немає значення, чи винний довів потерпілу до такого стану, чи вона знаходилась в безпорадному стані незалежно від його дій.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Метою зґвалтування є вчинення статевих зносин. Мотиви на кваліфікацію не впливають (задоволення статевої пристрасті, помста, бажання принизити потерпілу особу, прагнення сексуального самоствердження, хуліганські спонукання тощо).

Суб’єктом зґвалтування є фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14 років. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2-3 ст. 152) зґвалтування є :

1) вчинене повторно - незалежно від того, чи була особа засуджена за раніше вчинене зґвалтування і чи була вона виконавцем або іншим співучасником цих злочинів, підлягає кваліфікації за ч.2 ст.152 КК.

Але потрібно знати, що за повторне зґвалтування судимість не повинна бути знятою чи погашеною і не минули строки давності притягнення до відповідальності за раніше вчинене зґвалтування, а також особа не була у встановленому законом порядку звільнена від кримінальної відповідальності.

2) друга кваліфікуюча ознака коли зґвалтування здійснила особа, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153 – 155 КК.

3) вчинене групою осіб (ч.3 ст.152);

4) зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього.

• Зґвалтування, вчинене групою осіб - коли група осіб діяла погоджено з

метою вчинення насильницького статевого акту з потерпілою. Для визнання зґвалтування вчиненим групою осіб не вимагається попередньої змови між учасниками злочину (ч. 1 ст. 28 КК).

Якщо винні особи діяли погоджено відносно кількох потерпілих, хоча кожен з них мав на меті і зґвалтувати одну потерпілу, дії кожного підлягають кваліфікації як зґвалтування вчинене групою осіб.

Особи, які не вчинили і не мали наміру вчиняти статевий акт, але безпосередньо застосовували фізичне насильство, погрозу чи довели потерпілу до безпорадного стану з метою зґвалтування її іншою особою, повинні розглядатись як співвиконавці у цьому злочині.

• Неповнолітніми потерпілими від зґвалтування слід вважати осіб віком

від 14 до 18 років.

Особливо кваліфікуючи ознаки (ч.4 ст.152) розглядуваного злочину є:

1. спричинення особливо тяжких наслідків;

2. зґвалтування малолітньої чи малолітнього.

   • Особливо тяжкими наслідками, можуть бути визнані смерть або

самогубство потерпілої, втрата будь-якого органу чи його функцій, душевна хвороба або інший розлад здоров’я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менше ніж одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата здатності до дітонародження, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом, що сталися внаслідок зґвалтування.

• Малолітні - особи, яким на момент злочину не виповнилося 14 років.

Злочин вважається закінченим з моменту початку насильницького статевого акту.