2. Методи формування моральної свідомості.

Використання їх має на меті засвоєння моральних уявлень і моральних понять.

1. Роз’яснення конкретних моральних норм і правил.

Ведучи мову про них, педагог повинен доступно за формою і змістом розкрити сутність конкретних норм і правил, продемонструвати до чого призводить ігнорування їх. Важливо це продемонструвати сюжетами з фільмів, казок. Роз’яснення дає змогу вихованцям зрозуміти моральний зміст вчинків і правил поведінки, усвідомити, що їх необхідно виконувати. У поясненні завжди розкривається мотивація вчинку, доводиться потреба і користь конкретних дій, суть яких – вираження уваги до навколишніх, вміння підкорювати свою поведінку вимогам дорослих. Мотивована вимога, звернена до дитини, має на меті переконати її в необхідності виконувати те чи інше правило або неприпустимості в майбутньому повторювати неправильний вчинок.

2. Навіювання моральних норм і правил.

Цей метод ґрунтується на схильності дитини до наслідування і високій емоційності. Особливої уваги потребують несміливі, замкнуті діти, використання навіювання щодо яких може підтримати їхнє прагнення до активної поведінки, здобути віру у власні сили. Вираження цього методу у народній педагогіці досить своєрідне і оригінальне, наділене рисами народної кмітливості й винахідливості. Не обходиться тут без різних здогадок, фантазій й гумористичних моментів. Чимало елементів казковості, вигадки, які дуже полюбляють діти. Та й за змістом народні навіювання дуже різноманітні: «Не їж зелених слив, бо в череві жаби виростуть», «Не руйнуй пташиних гнізд, бо осліпнеш». У народі подібних навіювань надзвичайно багато. Майже всі вони, як правило, нічого спільного не мають з містикою, бо їм властиве цілком реальне спрямування. Наведу ряд народних навіювань, спрямованих на виховання культури поведінки за столом: «Не сідай на кут стола, бо не одружишся», «Коли їси, то не співай, бо матимеш дурного чоловіка», «Не сьорбай і не клацай ложкою по зубах, бо будеш мати заїди», «Не об’їдайся сира, бо скоро буде твоя голова сива».

Методи роз’яснення і навіювання реалізуються у формі етичних бесід, у процесі яких відбувається формування основ моральної свідомості.

Етичні бесіди – розмови вихователя з дітьми на моральні теми.

Головне завдання етичних бесід полягає у роз’ясненні значені моральних норм і правил поведінки, аналізі вчинків дітей і дорослих, колективному обговоренні етичних проблем. Негативні прояви поведінки також можуть стати приводом для розмови, яка має на меті вироблення в дітей відповідної оцінки негативного вчинку і прагнення уникати його.

Вибір вихователем виду етичної бесіди залежить від конкретної педагогічної ситуації. Бесіди, які стосуються повсякденного життя, проводяться у всіх вікових групах. Це обговорення прочитаних художніх творів або вчинків дітей, розповіді про виконання доручень колективу. Нерідко для бесіди відводять спеціальне заняття.

3. Методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки.

Використання їх передбачає спрямування дитини на дотримання моральних норм, застереження від їх порушень.

1. Приклад. У виховній роботі багато якомога частіше ставити за приклад

добрі вчинки дорослих і дітей. Пси голого-педагогічною основою цього прийому є яскраво виражена схильність дітей до наслідування, а також бажання чинити так, щоб заслужити похвалу вихователя. Приклад завжди конкретний, легко сприймається дошкільниками, осмислюється ними і переноситься у власну діяльність. При цьому особливе значення має приклад самого вихователя. Наслідуючи авторитетного педагога, діти копіюють його манери поведінки, міміку, жести. Дії вихователя вони копіюють і в іграх. За прикладом дорослого, дошкільники включаються в працю, виявляють вольові зусилля, не залишають роботу незакінченою.

Неабияке значення має також приклад ровесників, схвалений педагогом. Так, прошучи запобігти порушеного встановленого правила, вихователь підкреслює: «Який у нас Сергійко молодець! Не розштовхував дітей, щоб стати в стрій, а трішки відійшов і пропустив вперед Миколку». Таке схвалення вчинку хлопчика викликає у дітей бажання робити так само, тож шикування відбувається без зайвої метушні. Спонукуючи дітей до вияву акуратності, старанності в роботі, вихователь хвалить іншу роботу: «Як акуратно Максим повісив свій одяг у шафу! Він не поспішав, постарався. Я впевнена, що й інші діти так само зуміють!». Зацікавлене ставлення педагога, його виявленість у тому, що всі малята зроблять так само, спонукають їх до позитивних дій.

Дошкільники й самостійно наслідують вчинки ровесників. Проте вони не завжди здатні правильно оцінити моральний зміст вчинку, тому можуть наслідувати й негативні приклади. Вихователь прагне запобігти таким фактам, зупиняючи дитину, яка повелася погано, виражаючи свій жаль з приводу її дій. Звертаючись до всіх, хто був зв’язком негативного вчинку ровесника, він пояснює, чому не можна так робити, як треба було б чинити в цій ситуації.