3. Принципи морального виховання

ПИТАННЯ:

- Що таке принципи навчання?

Принципи - це основні положення, які визначають зміст, методи і форми організації всієї системи морального виховання.

1. Принципи гуманізму - виявляється в гуманному ставленні до дітей, у застосуванні най доцільніших засобів впливу на них «Діти як квіти, поливай то роститимуть». Виховання організатора. Диференційований підхід у навчанні.

2. Принципи виховання в колективі (бачити кожну дитину). Колектив є дійовим засобом виховання у дитини почуття товариськості, поваги до навколишніх, гуманності і взаємодопомоги. Колектив - це школа формування суспільної спрямованості особистості дитини. Тут найяскравіше розкриваються її індивідуальність, здібності та моральні якості. Моральна цінність людини виявляється у вчинках. Цей принцип зобов'язує педагогів об'єднувати дітей урізних видах діяльності.

3. Принцип вимогливості до дитини в поєднанні з повагою до її особистості. Цей принцип педагогічно втілений у системі А.С.Макаренка. Застосування цього принципу на практиці виражається в умінні вихователя поєднати доброту з обґрунтованою вимогливістю, враховуючи можливості, розвиток, моральний досвід та індивідуальні особливості дошкільників. Це дає змогу формувати в них основи моральної поведінки, дисциплінованості, не приглушуючи ініціативу і життєрадісність, вчити поважливо ставитися до встановленого порядку. Від педагога, в свою чергу, вимагається стриманість, терплячість, розумна сировість, повага до вихованців.

4. Принципи єдності впливу на почуття, свідомість і поведінку. Випливає з поняття цілісності процесу розвитку особистості. Він потребує комплексного виховання. Визначаючи зміст виховної дії, слід враховувати. Чи викличе вона емоційний відгук у дитини, чи буде зрозумілою, чи сформує певне уявлення про явища навколишнього життя, а також мотиви вчинків, чи виховуватиме усвідомлену поведінку.

5. Систематичність і послідовність, єдність вимог до дітей в днз і сім’ї. Забезпечують місце засвоєння навичок поведінки, формування моральних основ дитячої особистості. Цей принцип вимагає від педагога здійснювати всю виховну роботу систематично, послідовно ускладнюючи виховні завдання для всієї групи в цілому і для кожної дитини зокрема. Необхідно також створити умови, які забезпечували б найбільш повне вирішення виховних завдань: щоб сформувати будь-яку моральну якість, треба забезпечити систематичність вправляння вихованця у вчинках, в яких вона виявляється, а також єдність вимог до нього всіх осіб, що виховують його. В противному разі у дітей формується лише вміння підкорятися розпорядженням того чи іншого дорослого, а не свідоме керування своєю поведінкою. Виникає небезпека формування пристосовництва.

6. Принцип індивідуального підходу. Реалізація цього принципу вимагає від вихователя глибоких знань психофізіологічних особливостей дітей цього віку та індивідуальної своєрідності розвитку кожного з них.

Висновок. Виховна сила принципів зумовлена не лише роллю вихователя, а й потребою дитини в отриманні нових вражень, знань і способів пізнавальної діяльності. Задоволення цієї потреби позитивно впливає на розвиток особистості. Якщо педагог при цьому зважає на моральний аспект процесу навчання, дитина поступово усвідомлюватиме, що успішне навчання є запорукою формування її як успішної особистості.