2. Завдання та зміст морального виховання.

ПИТАННЯ:

- На вашу думку які завдання передбачає «моральне виховання»?

1. Формування моральної свідомості (уявлень про моральні норми).

У дошкільному віці формуються елементарні уявлення про мораль, судження про те, що добре і що погано, що можна робити і чого слід уникати. У цьому процесі дитина вчиться правильно оцінювати вчинки, обирати адекватну ситуації форму поведінки, усвідомлювати свої дії. Перед педагогом постає завдання розвивати у вихованців моральні уявлення, на основі яких формуються мотиви поведінки. На життєвих прикладах він пояснює, як треба діяти: «Турботливі діти - це ті, які допомагають дорослим, друзям, бережуть іграшки, доглядають за рослинами, тваринами». Такі практичні роз'яснення допомагають дітям поступово усвідомлювати загальні моральні поняття (добрий, ввічливий, справедливий, скромний ), які через конкретність їхнього мислення вони не зразу можуть збагнути. Вихователь піклується про те, щоб малюки розуміли сутність моральних понять, співвідносили з ними конкретний зміст своїх і чужих вчинків. Цим самим вдається запобігти появі формальних знань, коли дошкільники мають загальні уявлення про те, як треба чинити, але не можуть керуватися ними в ситуаціях, що складаються в повсякденному житті.

Сформовані моральні уявлення стають основою розвитку мотивів поведінки, що спонукають дітей до тих чи інших вчинків.

2. Розвиток навичок моральної поведінки.

Особливістю дітей дошкільного віку є яскраво виражена здатність до наслідування . Тим часом недостатньо розвинута довільна поведінка, невміння контролювати свої дії, усвідомлювати їх моральний зміст можуть призводити до небажаних вчинків. Тому постає завдання формувати моральні навички поведінки, що переростають у процесі нагромадження досвіду у моральні звички.

Навички моральної поведінки є невід'ємною складовою розвитку дитини, визначають її вчинки, зумовлюють ставлення до навколишньої дійсності, дорослих і однолітків. Адже важливо не лише те, як дитина поводиться, а й те, як вона приймає рішення про певний вчинок: самостійно чи під впливом дорослих.

У процесі пізнання дітьми моральних засад педагог має допомагати їм виховувати у собі самостійність, культуру спілкування і різних видів діяльності, налаштованість на вчинки відповідно до норм моралі. Часто рівень моральних уявлень випереджає розвиток поведінки дитини, оскільки формування навичок поведінки потребує більше часу і вправлення, ніж формування заснованих на пам'яті уявлень. Тому втілення уявлень про моральні норми у реальні вчинки дітей за різних життєвих ситуацій є дуже складним завданням.

3. Виховання моральних почуттів.

У дошкільному віці рушійною силою поведінки дитини є моральні почуття, які виражають бажання та емоційні стани, забарвлюють психічні процеси.

ПИТАННЯ:

• Що таке моральні почуття?

• У чому вони виявляються?

Моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, які зумовлюють її вольові реакції, ставлення до себе, інших людей, явищ суспільного буття.

У процесі спілкування з дорослими виховується почуття прихильності та любові до них, бажання чинити відповідно до їхніх вказівок, робити їм приємне, утримуватися від вчинків, що засмучують близьких людей. Дитина хвилюється бачачи засмучення або незадоволення її пустуванням, необачністю, радіє усмішці на свій позитивний вчинок, відчуває задоволення від похвали близьких їй людей. Емоційна чуйність стає основою формування в неї моральних почуттів: задоволення від добрих вчинків, схвалення дорослих, сорому, засмучення, неприємних переживань від свого поганого вчинку, зауваження, незадоволення дорослого. Почуття спонукають малят до активних дій: допомогти, виявити турботу, увагу, заспокоїти, порадити.

Слід особливо підкреслити щирість дитячих почуттів і вчинків, ними викликаних.

У середньому дошкільному віці моральні почуття стають більш усвідомленими.

У старшому дошкільному віці на основі моральних почуттів виховуються почуття власної гідності, зачатки почуття обов'язку, справедливості, поваги до людей, а також відповідальності за доручену справу.

Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються.

Розвиток моральних почуттів дитини має супроводжуватись відповідними вчинками. Відповідність переживання і вчинку свідчить про моральну спрямованість поведінки дитини. У процесі морального виховання почуття дітей починають відігравати роль мотивів поведінки. Справжній моральності властива стійкість моральних мотивів, потреба у моральній поведінці. Якщо дитина здійснює вчинок з примусу чи страху перед покаранням, то моральною її вважати не можна. Сила моральних мотивів у старшому дошкільному віці може бути не меншою, ніж сила природних потреб дитини. Вже 3—4-річні діти здатні виконувати малопривабливі для них, зовні нецікаві справи, керуючись важливою для них метою, а також можуть відмовитися від того, що їх безпосередньо приваблює (наприклад, від нової цікавої іграшки), щоб принести задоволення товаришеві. Однак постійно вимагати від дитини такої поведінки ще рано, оскільки це може спричинити штучну, показну “вихованість”. Виховання мотивів поведінки повинно відбуватися в єдності з вихованням свідомого ставлення до задоволення власних потреб.

Висновок. Отже, результатом морального виховання є соціальна компетентність дитини - відкритість до світу людей як потреба особистості навички соціальної поведінки, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.