Розкрити сутність визначення гнучкості лляного волокна.
При інструментальній оцінці гнучкість волокна визначають за допомогою спеціального приладу — гнучкоміра Г-2 і виражають в міліметрах стріли прогинання кінців пасмочки волокна (пасмочка має стандартні довжину і масу).
Прилад складається з напівкруглої шкали з двома поясами поділок і механізму, що знаходиться в корпусі приладу для спускання поличок, на які кладеться волокно.
Для визначення показника гнучкості волокна використовують прилад гнучкомір Г-2, для якого готують проби волокон завдовжки 27 см і масою 0,42 г.
Попередньо зважену наважку масою 0,42 г на 24 години кладуть для вирівнювання в спеціальну металеву касету.
Витягнуті з касет проби розміщують на шарнірно закріплених поличках приладу так, щоб кінці волокон співпадали з контрольними лініями на поличках. Потім натискають на заскочку і полички опускалися, а з ними і проби волокон. Волокно прогинається до відповідної позначки на шкалі приладу. Враховуючи значення шкали приладу, визначають в міліметрах прогин обох кінців проби. Після визначення гнучкості волокна полички піднімають в горизонтальне положення. З 30 проб отримують 60 значень показника гнучкості. З одержаних даних виводять середнє арифметичне, яке і є показником гнучкості волокна в міліметрах.
,
де Г – гнучкість волокна, мм;
Гі – гнучкість кожної проби волокна, мм.
Навести способи визначення розривного навантаження лляного волокна.
Міцність визначають шляхом визначення на динамометрі ДКВ-60 розривного навантаження 30 проб, одержаних після проминання на лабораторній м’ялці ЛМ-3 наважок трести завдовжки 27 см і масою 1 г кожна, відібраних з верхньої, середньої та нижньої частин стебла. Визначення проводять за формулою (2.5) з точністю до 0,1 даН з подальшим округленням до цілого числа.
,
де
– міцність трести, даН;
– міцність однієї проби
волокна, даН.
Визначають таким чином.
Кожна проба затискається кінцями в клемах динамометра ДКВ-60 при відстані між затискачами 10 см і розривається рівномірними обертанням рукоятки динамометра. Швидкість обертання становить 50-60 об/хв. Затискання пром'ятих відрізків стебел (проб) здійснюється в такий спосіб: спочатку проба затискається у лівій частині затискача динамометра, потім її вільний кінець розправляється і злегка натягується так, щоб вона не провисала між затисками і не перекручувалася, і заправляється у правий затискач. При цьому ніякому додатковому вирівнюванню закріплена проба не піддається.
Після розриву обидві половини проби звільняють від затиску в клемах динамометра. Міцність волокна визначається шляхом визначення на динамометрі ДКВ-60 розривного навантаження 30 наважок волокна, які раніше використовувалися для визначення гнучкості волокна.
Охарактеризувати властивості натуральних луб’яних волокон, що визначають їх цінність для текстильної промисловості.
Властивості технічного волокна залежать від природних чинників, а також чинників, обумовлених умовами та технологією виділення його із стебел. Головною, практично дуже важливою властивістю технічного волокна є міцність.
Міцність технічного волокна залежить від міцності елементарних волокон, а також від їх довжини та тонини. Більш довгі й тонкі елементарні волокна забезпечують велику поверхню взаємного стикання — велику поверхню спайок, за рахунок чого міцність технічного волокна підвищується. Міцність спайок, у свою чергу, залежить від хімічного складу клеючих речовин (пектину та лігніну у волокон деяких видів). Лігнін збільшує міцність спайок, а отже, технічного волокна.
У кенафу, джуту та інших луб’яних рослин з короткими елементарними волокнами і високим ступенем одеревіння міцність технічного волокна значною мірою обумовлена цементуючим впливом лігніну, а у льону з відносно довгими елементарними волокнами — величиною поверхні взаємного стикання волокон, тобто їх довжиною та тониною.
Міцність луб'яного технічного волокна знаходиться в межах (30. . .60) 107 Па. За міцністю волокна розташовуються в такому порядку (по низхідній): льон, коноплі, кенаф, джут.
Усі луб’яні_волокна характеризуються малим відносним подовженням при розриві.
Іншою важливою властивістю технічного волокна є гнучкість, на яку впливають ті самі чинники, що й на міцність: волокно, яке складається з більш коротких елементарних волокон і є більш одеревілим, звичайно менш гнучке. З луб’яних волокон найбільшу гнучкість мають льон і рамі. Чим вище гнучкість технічного волокна, тим більше його цінність.
Прядильні властивості та гнучкість луб’яних волокон значною мірою обумовлюються їх поперечними розмірами. З більш тонких волокон можна виготовити більш тонкі й міцні тканини. Лінійна щільність льону знаходиться в межах 5-7, конопель— 8-65, кенафу — 4-6,5, джуту — 2,5-5,5 текс.
Відмітною особливістю технічного волокна конопель є його стрічкуватість, яка пояснюється тим, що в стеблі конопель волокнисті пучки щільно прилягають один до одного, а не ізольовані прошарками паренхіми. Зчепленість пучків можна зменшити більш тривалою біологічною обробкою стебел (мочінням). Цим користуються при отриманні ниткового прядива, що використовується для виробництва пряжі та тканин. Воно помітно тонше за канатне прядиво, в якому зв'язки між волокнистими пучками під час біологічної та подальшої механічної обробки порушуються незначною мірою. Зчепленістю пучків пояснюється і порівняно висока лінійна щільність прядива.
Специфічною особливістю технічного волокна всіх луб’яних культур є здатність його до дроблення та розщеплювання в поздовжньому напрямі в процесах чесання, прядіння й обробки. Дана властивість пояснюється будовою волокнистої тканини. У результаті розщеплювання тонина волокна помітно підвищується, а довжина волокнистих комплексів знижується. Наприклад, у лляній пряжі мокрого прядіння довжина комплексів дорівнює 60-70 мм, а лінійна щільність — 2,5-3,5 текс.
Важливою властивістю_лубяних волокон є їх висока гігроскопічність. Гігроскопічність волокна підвищується зі збільшенням вмісту в ньому геміцелюлози, пектину та лігніну. Прикладом може бути волокно джуту або кенафу, що містить великий відсоток цих речовин: воно може вбирати до 27% вологи, залишаючись на дотик сухим. При збільшенні вологості до певного значення у луб’яних волокон підвищується їх міцність і подовження при розтягуванні. Підвищення міцності лляного волокна можливе до 40 % порівняно з міцністю волокна в сухому вигляді, волокна кенафу— до 10 %. Збільшення ж подовження відбувається в менших розмірах (наприклад, для льону до 25 %).
Основними ознаками, за якими оцінюють коротке волокно, є закостриченість і міцність. Стандартами на коротке волокно льону, пеньки й кенафу встановлено максимально припустимий відсоток вмісту костриці для волокна кожного сорту. При повсякденній оцінці заводської готової продукції вміст костриці визначають органолептично, а під час контролювання та складання стандартних зразків - за допомогою лабораторного аналізу. У стандарті на коротке волокно кенафу, крім вмісту костриці, передбачений вміст інших домішок (залишків насіннєвих коробочок). Стандартами на коротке волокно всіх луб'яних культур враховується міцність волокна, тому що від неї насамперед залежить міцність майбутнього виробу.