1.1.2. Ґрунтові умови

Лучно-чорноземні ґрунти на Вінниччині ці ґрунти мало поширені, проте зустрічаються майже в усіх районах області. В різних місцях вони утворились на різних материнських породах з різко відмінними властивостями, тому воші значно відрізня­ються між собою своїми якостями. В північній частині області лучно-чорноземні ґрунти сформувались переваж­но на лесах і лесовидних суглинках і займають плоскі слабодреновані ділянки плато терас; на півдні вони приурочені здебільшого до пологих схилів, де близько від поверхні залягають щільні глини і виклинюються ґрунтові води (мочаристі відміни).

Походженням своїм лучно-чорноземні ґрунти, що утворилися на лесах, близькі до чорноземів глибоких, проте вони утворились і зараз перебувають в умовах періодичного підпору ґрунтових вод (2,0-2,5м).

Верхня частина профілю лучно-чорноземннх ґрунтів своїм зовнішнім виглядом нагадує чорноземи глибокі, але вже в нижній частині перехідного горизонта помітно оглеєння. Горизонт має жовте із сизуватим відтінком за­барвлення і велику кількість іржаво-вохристих плям.

Частина профілю, розташована нижче постійного рівня капілярної кайми, має сизий колір, залізо-марганцеві бобовини та тверді конкреції вуглекислого кальцію. Крім того, лучно-чорноземні ґрунти мають більш виражену, ніж чорноземи глибокі, зернисту структуру в підорному горизонті.

Своєю будовою мочарнсті відміни лучно-чорпоземних ґрунтів схожі до чорноземів на щільних глинах, відрізняючись від них наявністю ознак оглеєння в нижній частині профілю та його в'язкістю.

Механічний склад лучно-чорноземних ґрунтів, що сформувалися на лесах, переважно середньосуглинковий. Описувані ґрунти мають багато гумусу: по орному шарі — 4,3 – 4,3 – 4,8%, в підорному —4,1 – 4,4%.

Сума ввібраних двовалентних основ досить значна (30—36 мг-екв на 100 а ґрунту). Гідролітична кислотність, навпаки, як правило, низька. Природно, що і насиченість двовалентними основами висока (92—94%).

Лучно-чорноземні ґрунти на лесах характеризуються значним вмістом поживних речовин та задовільним вод-по-повітряним режимом, отже, високою родючістю. Досить висока потенціальна родючість і у мочаристих відмін цих ґрунтів, але водно-повітряний режим у них дуже поганий, і без його поліпшення гідромеліоративними заходами ефективне їх використання неможливе.

Лучно-чорноземні ґрунти потребують приблизно таких же доз органічних і мінеральних добрив, як і чорноземи глибокі.

Ґрунтові води на території залягають неглибоко і у вологі роки по капілярам досягають верхніх горизонтів ґрунту. Ґрунтові води в досліджуваному ґрунті в основному залягають на глибині 5-6 м, а на окремих понижених ділянках глибина їх залягання становить 2-3 м. В посушливі роки рівень ґрунтових вод знижується, внаслідок чого повітряно-водний режим наближається до чорноземів плато.

Водний режим таких ґрунтів формується під впливом атмосферних опадів і підґрунтових вод.

Щодо материнської породи, то леси — дуже цінна пилувата ґрунтотворна порода жовто-палевого або сірого кольорів. За гранскладом - пилувато - суглинкова, з переважанням часток грубого пилу. Характерною особливістю є відсутність горизонтальної шаруватості. Леси - пухкі, пористі, збагачені вуглекислим кальцієм, який розподіляється в породі рівномірно або утворює тверді скупчення у формі конкрецій білозірки, трубочок, прожилок, журавчиків, дутиків, лесових лялечок. За хімічним складом леси вирізняються високим вмістом SіО₂.

У мінералогічному складі лесів присутні як первинні (вони переважають), так і вторинні мінерали. Характерною для лесів є здатність просідати. Високий вміст грубого пилу сприяє розмиванню, що, в свою чергу, призводить до утворення ярів з вертикальними стінками. Цьому сприяє також і наявність тонких вертикальних мікропор і тріщин.

Головною особливістю лесів є карбонатність, сприятливі фізичні і фізико-хімічні властивості, що в багатьох випадках визначає агрономічно цінні властивості ґрунтів.