2. Мета та класифікація контролю у фізичному вихованні та спорті.

Контроль – цілеспрямований збір інформації для корекції педагогічного впливу.

Збір інформації про стан суб’єкта управління і порівняння його дійсного стану з необхідним називається контролем.

Основна мета контролю у фізичному вихованні і спорту полягає у виявленні адекватності педагогічного впливу та його ефективності щодо запланованих результатів, а при виникненні невідповідності, прийняти відповідне рішення по корекції факторів впливу.

Оцінити ефективність управління навчально-тренувальним процесом можна по багатьох показниках, але на практиці використовуються найбільш суттєві чи інформативні. Тому, основним завданням систематичного контролю є вибір мінімальної кількості показників, з допомогою яких можна отримати максимум корисної інформації і використовувати її в управлінні процесом підготовки.

Л.П. Сергієнко класифікує різні види контролю у фізичному вихованні і спорті за декількома ознаками:

• Періодичністю проведення контролю: оперативний, поточний, етапний.

• Станом систем організму людини і особливістю діяльності її у фізичному вихованні і спорту: медичний, педагогічний, біомеханічний, морфологічний, функціональний, біохімічний, психологічний, генетичний, комплексний, змагальної діяльності. (рис.1).

Такі види, як контроль змагальної діяльності і генетичний контроль, використовують в основному в спорті. Всі інші види контролю використовують як у фізичному вихованні, так і спорті (Л.П. Сергієнко, Т.В. Селезньова, 2003).

Медичний контроль - здійснюється в основному в трьох напрямках:

• оцінка фізичного розвитку (соматометрія – зріст, вага, периметр грудної клітки; соматоскопія – будова тіла, постава, розвиток кістково - м’язової системи, жировідкладення, статевий розвиток; фізіометрія – ЖЄЛ, сила кисті, станова сила. Інтегральну оцінку фізичного розвитку дає метод індексів (індекси Ерісмана, Кетле, життєвий індекс, силовий індекс.)

• оцінка біологічного віку: (за методикою Войтенко, інтегральні показники). В практиці фізичного виховання і спорту часто виникає ситуація невідповідності між календарним (паспортним) і біологічним віком дітей і підлітків. Тому, на заняттях необхідно здійснювати диференціювальний підхід до вибору засобі, методів і параметрів фізичного навантаження, у відповідності до біологічного віку школярів та спортсменів.

• оцінка стану здоров’я. (аналіз анкети здоров’я (перенесені захворювання); оцінки медичного профілю (обстеження шкіри, ЦНС, очей, вух, носу, горла, органів дихання, ССС, кістково-м’язової та інших систем); оцінки травм і захворювань.

Педагогічний контроль – використовується частіше у практичній роботі. В основному він здійснюється в двох напрямках :

• Контроль розвитку рухових здібностей (швидкісних, силових, координаційних здібності, витривалості, гнучкості).

Контроль фізичного навантаження тренувального і змагального(об’єм, інтенсивність, координаційна складність та інші складові.

Біомеханічний контроль – вимірювання біодинамічних (тензодинамометрія, міотонометрія, електроміографія), біокінетичних ( кіно-, відеозйомка) характеристик рухів, біостатики тіла (ЗЦМТ і його ланок, стійкість тіла в різних положеннях тіла).

Контроль змагальної діяльності – контроль ефективності техніко-тактичної діяльності (обсяг, ефективність, різносторонність техніки і тактики)); стенографування рухів (техніко-естетичних видах спорту); реєстрація характеристик рухів (часових, просторових, динамічних, кількісних, якісних).

Морфологічний контроль – напрямки: антропометрія, визначення будови тіла; соматотип; визначення м’язової композиції (склад м’язів), рентгенографія.

Функціональний контроль. Напрямки: вивчається стан серцево-судинної системи (ЧСС, АТ, двомоментна функціональна проба); дихальної системи (ЖЄЛ, максимальна вентиляція легень, ПАНО, функціональні проби); нервово-м’язової системи (пальце-носова проба, термографія, електроенцефалографія); функції аналізаторних систем (зоровий, слуховий, руховий аналізатор).

Біохімічний контроль: повітря ( видихуване повітря – один з основних об’єктів дослідження енергетичного обміну в організмі. Співвідношення спожитого кисню і видихуваного вуглекислого газу відображає інтенсивність процесів енергозабезпечення); біологічних рідин (кров (рівень гормонів, кількість гемоглобіну, гомеостатичний стан організму), сеча, слина; м’язової тканини (кількість актину і міозин, АТФ, КрФ); вживання допінгу.

Психологічний контроль – інтелекту (IQ); пам’яті (короткочасної, довготривалої, логічної, механічної і рухової; уваги (концентрація, лабільність, стійкість); мислення, типологічних якостей нервової системи (методики Г. Айзенка, Е.П. Ільїна).

Генетичний контроль – діагностика спортивного таланту; визначення генетичних маркерів.