3.2. Додаткові матеріали з визначення основ теорії організації підприємницької діяльності

Актуалізація суб'єкта організаційної діяльності.

Аналіз систем управління підприємств свідчить про відсутність однозначності в розуміння суб'єкта організаційної діяльності. Поширена думка, що завдання організації є прерогативою лінійного керівництва або традиційних функціональних підрозділів, тільки сприяє закріпленню невірних стереотипів. Здійснення будь-якої форми організації вимагає проведення відповідних розрахунків, проектних робіт, функціонального перерозподілу, внесення змін у розпорядницьку сферу, іноді – і дослідження питань доцільності того або іншого організаційного перетворення, обґрунтування економічної ефективності організаційних рішень та ін. Однак такі завдання не можуть вирішувати адміністративні керівники або працівники без спеціальної підготовки. Практично, окремі аспекти організаційної роботи закріплюються за технологічними службами, відділами планування виробництва, організації праці, але при цьому відсутній єдиний центр керівництва організаційною діяльністю.

Невизначеність суб’єкта організаційної діяльності знаходить своє відображення у стилі викладання питань організації у безлічі наукових і навчальних робіт, який відрізняється використанням дієслів переважно в безособовій формі або в 3-ї особі множини – потрібно визначати, роблять, розраховують та ін. У результаті, наприклад, не ясно, хто після ознайомлення з детально регламентованою формою паралельного руху оброблюваних деталей повинен здійснити її на практиці – майстер, начальник цеху або технолог? Тому формування організаційного менеджменту є об'єктивно необхідним процесом, тією відсутньою ланкою сучасної системи менеджменту, яка повинна забезпечити більш успішне керівництво і підвищення ефективності діяльності підприємств.

Цільова та функціональна природа організації.

Організація діяльності підприємства визначається її цілеспрямованістю. З позицій кібернетики, як науки про загальні закономірності управління й передачі інформації, ціль підприємства виникає як вираження реакції суб'єкта керівництва на зміну внутрішнього стану підприємства, або вплив зовнішнього середовища. У найзагальнішому розумінні мета – це те, до чого прагнуть, що треба здійснити, заздалегідь мислимий результат свідомої діяльності людини.

У ринковому середовищі кожне підприємство самостійно формує свої цілі, виходячи з конкретних тільки для нього умов. До кола факторів, які враховуються при встановленні цілей діяльності, входять такі, які відображають вплив зовнішнього середовища (наприклад, конкуренція), та фактори, які виникають у процесі внутрішнього розвитку підприємства – у технічній, економічній або соціальній сфері. Діяльність з встановлення цілей підприємства як правило здійснюється через: визначення місії (бачення, філософії) підприємства; встановлення стратегічних цілей діяльності підприємства; визначення конкретних цілей (завдань) діяльності; розробку планів досягнення цілей. Розмах різноманітності цілей діяльності підприємства можна представити у вигляді їх загальної типології, наведеної в табл. 3.1.

Таблиця 3.1