41

ТЕМА 2

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ – ВИЗНАЧАЛЬНА ЛАНКА МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ.

СИСТЕМА МІСЦЕВИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ

2.1. Сутність поняття місцеві бюджети та склад місцевих бюджетів.

2.2. Структура системи місцевих фінансових інститутів.

2.3. Поняття самостійності бюджету.

2.4. Зарубіжний досвід забезпечення самостійності місцевих бюджетів.

2.1. Сутність поняття місцеві бюджети та склад місцевих бюджетів.

Наявність різних поглядів щодо вивчення поняття "місцевих бюджетів" дає змогу характеризувати їх в розрізі різних аспектів. Зміст бюджету за економічною сутністю, варто розкрити, як систему економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання фонду грошових коштів держави, що виникають при перерозподілі валового внутрішнього продукту (ВВП) [9, с. 92]. За матеріальним змістом, як централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій [4, с. 32]. За юридичною формою, бюджет – це план фінансової діяльності органів влади (у масштабах країни) на визначений період, який представляється в структурі доходів і видатків [17, с. 6]. За формою прояву, бюджет - це своєрідний кошторис держави, її основний фінансовий план на рік і за функціональною побудовою містить дві частини: в одній (дохідній) фіксуються всі грошові надходження, які буде мобілізовано державою, а в іншій (видатковій) – видатки, пов’язані з використанням економічних та соціальних функцій держави [14, с. 20]. За організаційною структурою , бюджет - центральна ланка фінансової системи, яка зумовлює розподіл і перерозподіл ВВП між сферами, напрямами, структурами процесу виробництва й обігу, між окремими ланками бюджетної системи та верствами населення [5, с. 26].

В економічній літературі є ряд трактувань категорії «місцевий бюджет». Так А.Б. Борисов зазначає, що місцевий бюджет – це бюджет адміністративно-територіальних одиниць, що управляються місцевими органами влади [2, c. 43]. С.В. Мочерний надає твердження, що місцевим бюджетом виступає кошторис щорічних доходів і видатків місцевих органів влади, що визначається державним устроєм і відповідним адміністративним поділом [5, с. 121]. В.М. Опарін визначає, що місцеві бюджети – бюджети адміністративно-територіальних одиниць, призначені для фінансового забезпечення закріплених і делегованих відповідним місцевим органам влади і самоврядування функцій [32, с. 183].

Таким чином, можна сказати, що місцеві бюджети – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Правовою основою функціонування інституту місцевого бюджету є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування».

Місцеві бюджети, на наш погляд, - це сукупність економічних (грошових) відносин, що виникають у зв’язку з утворенням та використанням фондів грошових засобів місцевих органів влади у процесі перерозподілу національного доходу з метою забезпечення розширеного відтворення та задоволення соціальних потреб суспільства. За своїм змістом місцеві бюджети є цільовим фондом грошових засобів, що перебувають у розпорядженні місцевих органів влади, які разом з коштами муніципальних підприємств, іншими регіональними фондами та накопиченнями утворюють фінансові ресурси місцевого самоврядування для забезпечення і виконання покладених на них функцій.

Отже, слід виходити з того, що місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого — складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів, характерним для цих двох напрямів є те, що вони — носії розподільних відносин і мають однакове призначення — найповніше задовольняти потреби регіону. У процесі розподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання місцевих бюджетів грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності, закладами соціально-культурної сфери та населенням регіону. Тому особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні. Вони виконують такі функції:

- перерозподільну (через місцеві бюджети здійснюються формування, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів, які є матеріальною основою діяльності місцевих органів влади);

- регулюючу (місцеві бюджети є дієвим інструментом впливу місцевих органів управління на соціально-економічні процеси в регіонах);

- соціальну (місцеві бюджети є базою для забезпечення соціальних гарантій населення, задекларованих у Конституції України);

- стимулюючу (через систему бюджетного регулювання відбувається стимулювання економічної діяльності з метою ліквідації відмінностей у соціально-економічному розвитку регіонів України з різним економічним потенціалом);

- контролюючу (здійснення контролю за надходженням коштів підвідомчих місцевим органам влади підприємств, організацій, установ).

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 27.05.97 p., активізує господарську діяльність, дає змогу їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. Зрештою все це розширює можливості місцевих органів влади у сприянні повнішому задоволенню потреб населення.

Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовується на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним із головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.

Відомо, що із загальнодержавного бюджету фінансується близько 2/3 усіх витрат. Спостерігається тенденція до збільшення частки місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, що може позитивно вплинути на розвиток системи місцевого самоврядування та використання бюджетних коштів у цілому.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають зумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних відносин суспільства, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.

Не менш важливою особливістю функціонування місцевих бюджетів є те, що вони забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування, і безпосередньо їм підпорядковані. Це дає змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих бюджетних відносин. Особливістю місцевих бюджетів є і те, що всі їх ланки органічно зв’язані не тільки між собою, а й з установами та підприємствами всіх форм власності, які функціонують на території регіону. Цей зв’язок проходить через два основні канали розподілу створеної вартості — надходженнями в бюджет і фінансуванням з бюджету. Сукупність особливостей розподільчих відносин, які виникають у процесі формування та використання місцевих бюджетів, дає можливість виділити їх з місцевих фінансів і бюджетної системи країни в окрему економічну категорію.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб’єктами розподілу створеної вартості в процесі формування територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально-економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.

Структура місцевих бюджетів складається відповідно до чинного Бюджетного кодексу України, де до місцевих бюджетів віднесено: республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районі в містах, селищні та сільські бюджети. Місцеві бюджети в Україні є найчисельнішою ланкою її бюджетної системи, станом на 01.01.2012 року їх кількість становить 12 086 [11].

Сільські та селищні бюджети, а також бюджети міст районного підпорядкування і бюджети районів у містах є базовими бюджетами; бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, та районні бюджети, а також міські бюджети з районним поділом належать до централізованих місцевих бюджетів. Бюджети різних рівнів складаються із загального і спеціального фондів.

У Бюджетному кодексі України ( від 08 липня 2010 року ) визначено, що “бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду”.

На нашу думку, при розкриті сутності місцевих бюджетів слід виходити з того, що місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого - складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування.

Не менш важливою особливістю функціонування місцевих бюджетів є те, що вони забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування, і безпосередньо їм підпорядковані. Це дає змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих бюджетних відносин. Особливістю місцевих бюджетів є і те, що всі їх ланки органічно зв’язані не тільки між собою, а й з установами та підприємствами всіх форм власності, які функціонують на території регіону. Це зв’язок проходить через два основні канали розподілу створеної вартості – надходженнями в бюджет і фінансуванням з бюджету. Сукупність особливостей розподільчих відносин, які виникають у процесі формування та використання місцевих бюджетів, дає можливість виділити їх з місцевих фінансів і бюджетної системи країни в окрему економічну категорію.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб’єктами розподілу створеної вартості в процесі формування територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально-економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення. Як фінансовий план місцевий бюджет являє собою систему організованих органами місцевого самоврядування заходів щодо соціального й економічного розвитку регіону і складається з двох частин – доходів і видатків. Місцеві бюджети є основними фінансовими планами кожної адміністративно-територіальної одиниці, це пов’язано ще й з тим, що через місцеві бюджети перерозподіляється майже п’ята частина валового внутрішнього продукту країни.