201

ТЕМА 8

ФІНАНСИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

8.1. Сутність, організаційна структура та фінанси житлово-комунального господарства в Україні.

8.2. Житлово-комунальні послуги.

8.3. Планування та калькулювання собівартості житлово-комунальних послуг.

8.4. Тарифи по ЖКП, організація їх встановлення та регулювання.

8.1. Сутність, організаційна структура та фінанси житлово-комунального господарства в Украні.

Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) — галузь, а точніше, сукупність галузей, які забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами: водою, газом, теплом й електроенергією.

Система ЖКГ представлена виробниками і споживачами житлово-комунальних послуг. Споживачі житлово-комунальних послуг формують попит, який має бути задоволений виробниками ЖКГ у нормальних санітарно-гігієнічних і безпечних умовах життя. Величина попиту на житлово-комунальні послуги у першу чергу залежить від ціни послуг і доходу споживачів.

Житлово-комунальне господарство є найкрупнішою частиною міського господарства. Воно включає житлові фонди, комунальні підприємства і споруди зовнішнього впорядкування. Міське господарство - це область господарської діяльності, функціонуюча протягом багатьох десятиріч.

Підприємства і установи, що входять до складу міського господарства, в тому числі в структурі ЖКГ, націлені на виконання головного завдання, яке полягає в тому, щоб обслуговувати максимум потреб населення, створювати умови для плідної праці, відпочинку, розвитку, збільшення вільного часу.

Структуру ЖКГ країни можна представити через мережу підприємств та установ сфер:

- житлового господарства;

- енерго-генеруючих установ;

- газо-забезпечення;

- шляхового господарства;

- зеленого господарства;

- електро-транспорту;

- електро-мереж;

- водо-каналізаційних систем;

- благоустрій;

- санітарного очищення;

- зовнішнього міського освітлення;

- готельного комплексу;

- тепломережі;

- зв’язку;

- транспорту в цілому;

- побутового обслуговування (лазні, пральні, ремонтні майстерні).

Комунальне господарство - сукупність підприємств, служб і господарств по обслуговуванню населення міст, селищ і сіл; в містах входить до складу міського господарства. У багатьох містах і селищах підприємства комунального господарства обслуговують також і промислові підприємства, забезпечуючи їх водою, електроенергією, газом та ін. Однак залежно від місцевих умов, промислові підприємства мають і власні системи тепло забезпечення, водопостачання, каналізацію, і інші споруди комунального призначення.

За призначенням і функціями комунальні підприємства поділяються на такі групи:

- санітарно-технічні (водопровід, каналізація, підприємства санітарного очищення);

- транспортні (трамваї, тролейбуси, автобуси, метрополітен та ін.);

- комунальної енергетики (електро-, газо-, теплові мережі та ін.);

- комунального обслуговування (готелі та ін.);

- підприємства і організації зовнішнього міського благоустрою (підприємства шляхового господарства, озеленення, вуличного освітлення).

Державний контроль за дотриманням суб'єктами у сфері житлово-комунального господарства законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил стосовно утримання, обслуговування, експлуатації систем водо-, теплопостачання, водовідведення, газопостачання та іншого інженерного обладнання багатоквартирних житлових будинків, утримання, обслуговування і використання житлового фонду, кількості та якості житлово-комунальних послуг, формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також у сфері благоустрою населених пунктів та галузі поховання здійснює Державна житлово-комунальна інспекція (Держжитлокомунінспекція).

Міністе́рство з пита́нь житло́во-комуна́льного господа́рства Украї́ни — колишній центральний орган виконавчої влади України з питань ЖКГ. 9 грудня 2010 року міністерство реорганізоване в Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Головним джерелом доходів комунальних підприємств є оплата населенням їх послуг. Але якщо розглянути проблеми фінансування цього сектору економіки більш детально, мусимо відзначити, що значну роль відіграють адресні бюджетні субсидії населенню й цільові субсидії і дотації комунальним підприємствам які є результатом міжбюджетних відносин.

Головною ознакою міжбюджетних відносин у будь-якій країні є пропорції, організація й способи переміщення фінансових ресурсів з одного рівняна іншій. Основним інструментом такого переміщення є система бюджетних трансфертів. До трансфертів в Україні можуть бути віднесені дотації, субсидії й субвенції, що регулюють доходи місцевих бюджетів.

Розміри дотацій, субсидій, субвенцій, які одержують регіони, повинні визначатися на основі системи показників, що характеризують реальний соціально-економічний стан регіону. Існуюча методика оцінки регіонів, виходячи із середньодушового бюджетного доходу, стимулює на практиці утриманський підхід до одержання трансфертів.

Обсяги фінансування, які підприємства житлово-комунального господарства одержують з Державного та місцевих бюджетів, що відображено у таблиці 8.1, підтверджують постійне зростання міжбюджетних трансфертів для забезпечення їх фінансовими ресурсами.

Таблиця 8.1

Зміна обсягу видатків з Державного та місцевих бюджетів України на житлово-комунальне господарство за 2009-2011 роки

Видатки, млн. грн.	Роки
	2009	2010	2011
Видатки з Державного бюджетів України на житлово-комунальне господарство у вигляді цільових субвенцій на реалізацію державних програм у цій сфері	86,4	128,5	443,5
Видатки з місцевих бюджетів України на житлово-комунальне господарство у межах міжбюджетних трансфертів	7227,43	4586,85	8355,10

Джерело: побудовано за даними Міністерства фінансів України [60]

Основними статтями доходів житлових організацій є:

1) квартирна плата (без цільових зборів та платежів), за приватизованими квартирами — відшкодування експлуатаційних витрат у розмірі квартирної плати;

2) орендна плата;

3) збори з орендарів нежитлових приміщень на покриття експлуатаційних витрат;

4) надходження від підприємств і організацій (з тепло-, газо-, енерго-, водопостачання та водовідведення) за обслуговування внутрішньобудинкових мереж та обладнання;

5) надходження від ЖБК, прийнятих на обслуговування;

6) інші доходи (відсоток від плати за утримання собак, плата за гаражі, гуртожитки, охорону під'їздів тощо).

7) дотації, субсидії, відшкодування пільг, субвенції.

Так, аналізуючи субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню впродовж 2008-2011 рр., варто вказати на постійно зростаючу тенденцію, основною причиною якої є зростання тарифів на комунальні платежі (табл 8.2). Найбільші темпи зростання субвенцій спостерігались у після кризовому 2010 році, що зумовлено значним зростанням пільгової категорії осіб з сплати житлово-комунальнизх послуг.

Таблиця 8.2

Зміна обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню за 2008-2011 роки

Показники	Роки
	2008	2009	2010	2011
Обсяг субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, млдр. грн.	5,6	6,2	8,2	9,1
Абсолютне відхилення, млдр. грн.	-	0,6	2,0	0,9
Темпи росту, %	-	110,7	132,3	110,9

Джерело: побудовано за даними Міністерства фінансів України [60]

Житлово–комунальне господарство є невід’ємною складовою економічної інфраструктури країни, від якої залежать рівень добробуту населення і соціальний клімат у державі. Реформування галузі здійснюється відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009–2014 роки». З метою виконання зазначеної програми у проекті Державного бюджету України на 2011 рік на підтримку житлово-комунального господарства передбачлось спрямувати 1 804,5 млн. грн., що у 2,4 раза перевищувало плановий показник 2010 року.

На 2011 рік передбачено було, наступні бюджетні програми, пов'язані з розвитком житлово-комунального господарства України:

• “Питна вода України” – 400,0 млн. грн.;

• “Реалізація пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства” – 100,0 млн. грн.;

• Субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в

тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню - 1 300,0 млн. гривень.

Крім того, у 2011 році на реалізацію Загальнодержавної програми реформування та розвитку ЖКГ та інших загальнодержавних програм регіонального розвитку було спрямовано не менше 50% коштів бюджету розвитку місцевих бюджетів та доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів [60].

Таким чином, для особливості формування фінансових ресурсів сфери житлово-комунального господарства полягають у наступному:

- власні доходи сформовані через реалізацію товарів та послуг, при застосуванні тарифів, відображають нам домінування збиткових підприємств у комунальному господарстві цієї галузі;

- кредитні ресурси міжнародних фінансових установ, які держава спрямовує у вигляді цільових субвенцій як для підприємств цієї галузі, так і на субвенції для населення;

- незначна частина коштів приватних інвесторів, які мають бажання брати участь у проектах публічно-приватного партнерства в ЖКГ;

- домінування у фінансування коштів місцевих бюджетів у формуванні фінансових ресурсів цієї галузі.