Питання до іспиту

1. Мова як знакова система.

2. Походження і функціонування мови: біологічна та соціальна теорії.

3. Усна і писемна форми мови: спільне та відмінне; особливості функціонування.

4. Роль мови у формуванні особистості. Мова як засіб самовираження.

5. Мова і суспільство. Мова і мовлення в професійному становленні журналіста.

6. Функції мови. Мовна картина світу.

7. Походження і функціонування української національної мови. Українська мова серед інших мов світу.

8. Мовна ситуація в державі. Поняття національної і державної мов.

9. Українська мова як державна. Мовні проблеми та їх вирішення у законодавствах різних країн.

10. Культура мовлення як невід’ємна риса журналіста. Поняття етикетної формули.

11. Етикетні мовні формули на позначення “привітання”, “вибачення”, “подяки”, “запрошення”, “прохання”, “наказу”, “підтвердження”, “згоди”, “відмови”, “заперечення”, “стимулювання та корекції розмови”, “прощання”.

12. Українська мова в сучасному законодавстві. Закон про мови в Україні. Закону України Про інформацію.

13. Міжнародна асоціація україністів. «Просвіта» як громадська організація сприяння розвитку української мови.

14. Сучасні періодичні мовознавчі видання.

15. Етапи становлення Українського правопису та його сучасні трансформації.

16. Підсистеми Українського правопису. Становлення української графіки, орфографії, пунктуації.

17. Принципи українського правопису. Сучасні пропозиції щодо внесення змін у правопис.

18. Класифікація мовних норм.

19. Орфоепічні норми: особливості вимови голосних і приголосних звуків.

20. Орфоепічні норми: вимова дзвінких приголосних у кінці слова або в кінці складу перед глухими приголосними; шиплячих звуків; слів, у яких відбуваються асимілятивні процеси між приголосними звуками; лексем іншомовного походження.

21. Акцентуаційні норми. Паралельне наголошення. Порушення акцентуаційних норм під впливом діалектного оточення, російської мови.

22. Графічні засоби мови. Транслітерація. Неалфавітні графічні знаки.

23. Основні поняття орфографії: орфограма, орфографічне правило, орфографічний принцип.

24. Вживання м’якого знаку.

25. Вживання апострофа.

26. Використання великої/малої літери.

27. Написання частки НЕ з різними частинами мови.

28. Подвоєння літер, подовження звуків.

29. Правила переносу слів.

30. Спрощення в групах приголосних.

31. Правопис ненаголошених голосних.

32. Правопис слів іншомовного походження.

33. Значення і функції власних назв у мові та суспільстві. Статус власних назв і мовна політика.

34. Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ; неслов’янських прізвищ.

35. Відмінювання українських прізвищ.

36. Творення та правопис імен по батькові. Особливості вживання імен по батькові в журналістській практиці.

37. Правопис та відмінювання географічних назв; правопис прикметникових форм від географічних назв.

38. Слово як мовна одиниця. Семасіологія як наука про значення слів і висловів.

39. Лексичне значення слова. Однозначні та багатозначні слова в професійному мовленні. Пряме і переносне значення слова.

40. Лексичний повтор, тавтологія, плеоназм, мовний штамп, канцеляризм, вживання просторічних слів, вульгаризмів, слів-паразитів як негативні явища мови та мовлення. Нормативне та ненормативне слововживання.

41. Лексика української мови за походженням: власне українські слова та запозичені, їх співвідношення у мові ЗМІ. Критерії оцінювання іншомовних слів з погляду автора і сприймача інформації.

42. Склад лексики з погляду стилістичного вживання: стилістично нейтральна, розмовна, експресивно забарвлена, книжна.

43. Терміни та професіоналізми: спільне та відмінне.

44. Активна й пасивна лексика сучасної української мови. Історизми, архаїзми, неологізми.

45. Діалектизми, жаргонізми, арготизми: особливості вживання в мові ЗМІ

46. Лексичні та граматичні росіянізми: способи уникнення.

47. Омоніми: омоформи, омофони, омографи. Міжмовна омонімія як елемент мовної гри.

48. Синоніми. Синонімічні ряди, домінанта синонімічного ряду. Використання синонімії в мові ЗМІ.

49. Антоніми. Стилістичні фігури, основані на антонімах (антитеза, оксюморон). Словникові та контекстуальні антоніми в мові мас-медіа.

50. Проблема міжмовної паронімії. Уникнення лексичних помилок, зумовлених змішуванням паронімів.

51. Точність слововживання та уникнення штампів як невід’ємні складові літературної мови.

52. Поняття про фразеологічну одиницю. Класифікація фразеологізмів за складом, значенням і стилістичним уживанням.

53. Джерела української фразеології.

54. Професійна фразеологія. Фразеологізми та мовні кліше в ЗМІ. Уникнення мовних штампів у ЗМК (пресі, на радіо, телебаченні). Мовні штампи.

55. Способи адаптації іншомовних фразеологізмів у журналістських текстах.

56. Трансформація фразеологізмів у мові ЗМІ.

57. Фразеологічні словники, збірки (прислів’їв і приказок, крилатих слів та висловів, афоризмів, сентенцій тощо) у практичній роботі журналіста.

58. Словотвірні норми сучасної української літературної мови.

59. Структура слова. Поняття словотвірної норми.

60. Основні способи творення слів в українській мові.

61. Творення іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту.

62. Творення прикметникових форм від різних географічних назв і назв осіб за моделлю “людина, яка займається чимось”.

63. Етапи розвитку української лексикографії.

64. Типи словників: енциклопедичні та лінгвістичні. Типи лінгвістичних словників.

65. Сучасні електронні та on-line словники: переваги та недоліки порівняно із друкованими.

66. Морфологічні норми української мови.

67. Частини мови та принципи їх виділення.

68. Іменник. Категорії роду, числа, відмінка. Рід невідмінюваних іменників та абревіатур. Іменники спільного роду.

69. Іменник. Однинні та множинні іменники. Невідмінювані іменники та абревіатури.

70. Прикметник. Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні (стягнені та нестягнені) і короткі форми.

71. Прикметник. Утворення ступенів порівняння. Перехід прикметників у іменники (субстантивація).

72. Займенник. Особові займенники та їх вживання у журналістських текстах. Особливості вживання займенників 1 особи множини та 2 особи однини і множини при звертанні до однієї особи.

73. Числівник. Типи відмінювання кількісних числівників. Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.

74. Мовні норми поєднання іменників з числівниками. Літературна норма наголошення числівників. Правопис числівників.

75. Дієслово. Інфінітив та його значення в системі дієслівних форм. Категорія виду, видові відтінки значень. Утворення видових пар, одновидові пари.

76. Форми безособових дієслів, їх функції в мовленні та особливості використання у мові ЗМІ. Невідмінювані форми на НО-, ТО- та їх роль у мовленні.

77. Дієприкметник як особлива форма дієслова. Активні та пасивні дієприкметники. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники.

78. Дієприслівник як особлива форма дієслова; творення, правопис. Типові помилки при викристанні дієприслівникових зворотів.

79. Особливості написання НЕ з різними формами дієслова.

80. Прислівник. Семантична класифікація прислівників. Модальні прислівники та їх функціональне навантаження.

81. Семантичне багатство прислівників та особливості його використання в ЗМІ. Правопис прислівників та прислівникових сполучень.

82. Написання НЕ з прислівниками. Наголос у прислівниках.

83. Слова категорії стану. Різні погляди науковців на виділення цієї групи слів. Функціональне навантаження слів категорії стану у журналістському тексті.

84. Значення і функції прийменників у системі частин мови. Правопис прийменників. Особливості вживання прийменників з непрямими відмінками іменників.

85. Сполучник як службова частина мови. Класифікація сполучників за походженням і семантикою.

86. Сполучники і сполучні слова. Правопис сполучників.

87. Семантична специфіка часток. Класифікація часток за функціональним навантаженням (словотвірні, формотворчі, модальні).

88. Частки як еквіваленти речень. Правопис часток. Частка НЕ з різними частинами мови.

89. Вигуки як особливий клас слів, їх значення та функції. Семантична класифікація вигуків. Перехід у вигуки слів з інших частин мови.

90. Звуконаслідувальні слова, апелятивні вигуки.