
- •Прочитайте теорію.
- •Виконайте вправи (перевірте за електронним словником).
- •Перекладіть текст.
- •Принципи передачі власних назв російського походження
- •Зверніть увагу!
- •Запам’ятайте!
- •Принцип статевої ідентифікації слід враховувати при відмінюванні прізвищ.
- •Особливості передачі російської букви «и» українською мовою
- •Особливості передачі російського звука [е] українською мовою
- •Термінологічний словник
- •Вправа 5. Порівняйте подані пари власних назв у російській і українській мовах. Зверніть увагу на виділені елементи слів. Зробіть висновки про особливості передачі власних назв у споріднених мовах.
- •Текст для перекладу
Зверніть увагу!
Власні назви світового звучання з компонентами, які не втратили лексичного значення, можуть перекладатися (принцип спільної або невизначеної власності): Северный Ледовитый океан – Північний Льодовитий океан, проспект Освобождения Донбасса – проспект Визволення Донбасу, Первое Мая – Перше травня (але Сєвероморськ, Владивосток, Первомайськ). Такі власні назви, як правило, не вживаються без номенклатурних термінів (мис Доброї Надії, Перська затока) або мають при собі прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу, що виступають у складі географічних назв (Великий каньйон, Нижній Новгород, Південна Америка, Північний полюс).
Запам’ятайте!
Власні назви мають максимально наближатися до звучання в мові-джерелі (Дьяков, Юр’єв, але Дяченко), крім випадків, коли в українській мові немає фонетичних або структурних відповідників, наприклад: префікса при-; суфіксів –ик-, -ич-, -иц-,-ищ-; и після шиплячих і ц; суфіксів -ев- або -еєв- після шиплячих, ц або р; але є залежно від твердості або м’якості вимови у споріднених українських словах (Приморськ; Тупиков; Чирков; Морев; Писарев, бо писати, але Бєляєв, бо білий) тощо.
Принцип статевої ідентифікації слід враховувати при відмінюванні прізвищ.
Чоловічі прізвища, якщо вони вписуються в граматичну систему української мови, відмінюються завжди (принцип «несталості»): Терлак Микола – Терлака Миколи; Шевченко Тарас – Шевченка Тараса; Навка Ілля – Навці Іллі (але Олег Чапні – Олегу Чапні; Олексій Толстих – Олексія Толстих; від Живаго, Дурново тощо). При цьому в подвійних прізвищах відмінюються обидві частини на знак рівності окремих родів: Донецький державний університет економіки і торгівлі імені М.І. Тугана-Барановського, твори І. Нечуя-Левицького тощо. Але: виконавчий комітет міста Івано-Франківська, бо в цьому випадку поєднуються за допомогою інтерфікса -о- в одній складній назві ім’я і прізвище.
Що стосується жіночих прізвищ, то вони відмінюються тоді, коли структура слова формально «підходить» під жіночий рід (принцип «гармонії»): Сорока Тетяна – Сороці Тетяні, Мурза Людмила – Мурзи Людмили (але: Красько Ніна – Красько Ніни, Сидаш Олена – Сидаш Олени).
Жіночі прізвища, які закінчуються на будь-який приголосний або на -о, -ко, -енко не відмінюються. Чоловічі прізвища цього типу відмінюються: Ткаченко Ольги (але Ткаченка Андрія); Бондар Тетяни (але Бондаря Сергія).
До невідмінюваних належать чоловічі й жіночі прізвища типу Півторадні, Леле, Ліскі та прізвища, що закінчуються на -их, -ово, -аго: Гладких, Савіних; Благово, Хитрово; Живаго.
Принцип класифікаційно-родової належності реалізується при відмінюванні географічних назв. Так, назви населених пунктів відмінюються (до міста Києва, у місті Одесі тощо), а назви залізничних станцій, портів тощо, що дублюють назви населених пунктів, – ні: до станції Біла Церква, біля станції Житомир, від порту Миколаїв тощо. Те саме стосується назв кафедр або комітетів: кафедра менеджменту й господарського права; кафедра розвідки корисних копалин, а не кафедра «Менеджмент і господарське право», кафедра «Розвідка корисних копалин» (бо в таких випадках ідеться про власні назви, які втрачають пряме значення напрямків наукової діяльності у сфері менеджменту або розвідки). Крім того, відмінювання географічних назв, що походять від присвійних прикметників, відрізняється від відмінювання відповідних прізвищ: Киров, Пушкин (прізвища) – Кіровим, Пушкіним; Киров, Пушкин (географічні назви) – Кіровом, Пушкіном;
Отже, особливості української вимови й морфології враховуються лише тоді, коли вони не впливають на інформативну або адресну природу власної назви. В останньому випадку треба передавати власні назви якнайближче до звучання в мові-джерелі (рос. Пугачёв – укр. Пугачов, рос. Афанасьев – укр. Афанасьєв, рос. Ильин – укр. Ільїн, рос. Гурьин – укр. Гур’їн). При цьому слід пам’ятати про специфіку передачі суфіксів -ськ-, -цьк-, -зьк-, -ець- у прізвищах слов’янського походження, м’яку, тверду й роздільну вимову в українських та іншомовних словах, про фонетичні процеси, пов’язані з подовженням і подвоєнням, спрощенням, чергуванням тощо: рос. Забайкалье, Беспалов, Раздоры, Подкопаева, Рассыпное, Харцызск, Воинов, Измаилов, Токарь, Кравец – укр. Забайкалля, Безпалов, Роздори, Підкопаєва, Розсипне, Харцизьк, Воїнов, Ізмаїлов, Токар, Кравець тощо.