Лекція 1. Виробничі фонди сільськогосподарського підприємства і показники ефективності їх використання

1. Характеристика виробничих фондів і іншого майна сільськогосподарського підприємства

2. Класифікація і структура основних фондів (основного капіталу)

3. Грошова оцінка основних засобів

4. Показники ефективності використання основних засобів

5. Джерела і форми відтворення основних засобів

1.1. Характеристика виробничих фондів і іншого майна сільськогосподарського підприємства

Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох ( в умовах зрошення – п’яти) факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва – знаряддя і предмети праці.

Предмет праці – ця речові елементі, на які діє людина в процесі праці: сировина, основні і частина допоміжних матеріалів (насіння, корма, паливо і ін.).

Предмети праці змінюють свою натуральну форму, уречевлено входять в продукт. Вартість їх переноситься на новий продукт протягом одного виробничого циклу.

Те, чим людина впливає на предмет праці, є знаряддям праці – обладнання, будівлі і споруди, робочу і продуктивну худобу.

Знаряддя і предмети праці виражені у вартісній формі разом з грошовими ресурсами, що, обслуговують процес виробництва, складають виробничі фонди.

Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що вміщує в себе вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживчих вартостей засоби виробництва діляться на: основні і оборотні фонди (основний і оборотний капітал).

Основні виробничі фонди (основний капітал) – цей грошовий вираз знарядь праці, що беруть участь у виробничому процесі тривалий час, зберігаючи при цьому натурально – речову форму. Вони виконують одну і ту ж функцію протягом декількох виробничих циклів і переносять свою вартість на щойно виготовлений продукт частинами, а інша частина поступово зменшується по мірі їх зношення, фіксується в засобах виробництва до моменту завершення строку їх використання.

Специфічною особливістю сільського господарства є те, що окремі види засобів виробництва можуть (під дією людського фактора) докорінно змінювати свою функціональну роль в процесі виробництва. Тому в одному випадку їх розглядають як основні фонди, в іншому – як оборотні. Наприклад, основне стадо корів, основні свиноматки – це елемент основних виробничих засобів, оскільки їх функціональна роль полягає у відтворенні поголів’я і виробництві предметів праці (молока). Проте при вибраковуванні корів і свиноматок і становленні їх на відгодівлю відбувається зміна функціональної ролі цих основних засобів в процесі виробництва і їх вже розглядають як оборотні фонди, яким притаманний зовсім інший характер обороту.

Оборотні фонди представлені предметами праці. Вони беруть участь в процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому колишню натурально-речову форму і повністю передають свою вартість на заново створений продукт.

Як бачимо, характер їх обороту докорінно відрізняється від характеру обороту основних фондів, що безпосередньо позначається на формуванні витрат, які включаються в собівартість продукції.

У процесі кругообігу виробничі фонди послідовно переходять із стадії виробничих запасів в стадію виробництва, а за нею – в стадію готового продукту. Такий рух виробничих фондів відбувається як рух вартості, зумовлюючи необхідність їх розмежування на застосовувані і спожиті. .

Застосовувані основні фонди представлені первісною вартістю засобів праці, виробничо спожиті – лише частиною її у формі річної суми амортизації на реновацію. Застосовувані основні фонди завжди більше, ніж виробничо спожиті протягом року на строк їх експлуатації.

Для оборотних фондів, як правило, характерне зворотне співвідношення.

Застосовувані оборотні фонди вимірюються вартістю їх середньомісячного залишку, виробничо спожиті – матеріальними витратами. Враховуючи характер обороту предметів праці, стає очевидним, що, виробничо спожиті оборотні фонди будуть в стільки разів перевищувати застосовані, скільки оборотів зроблять оборотні фонди протягом року.

Поділ виробничих фондів не застосовувані і виробничо спожиті, має глибокий економічний зміст, оскільки дає змогу правильно визначити роль знарядь і предметів праці у формуванні собівартості. Стає очевидним, що основна частка витрат формується за рахунок не основних, а саме оборотних фондів, хоча первісна вартість перших значно перевищує вартість останніх.