Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний педагогічний університет
Імені Володимира Винниченка
Кафедра соціальної педагогіки
Індивідуальне навчально – дослідне завдання на тему: «Залежність від азартних ігор»
Студентки IIІ курсу 39 групи
Факультету педагогіки та
психології
Крупич Катерини
Кіровоград 2014
Вступ
Залежність від азартних ігор (ігроманія, лудоманія і гемблінг-залежність) широко поширена в світі. Зараз в азартні ігри втягуються верстви населення, різні за віком (від підлітків до осіб похилого віку), матеріального забезпечення, кола спілкування, етнічної приналежності і т.д. Цей факт пояснюється найширшим розмаїттям видів і форм азартних ігор, розрахованих на різні категорії населення з різним рівнем доходу і інтересами. Крім того, в азартну гру здатний грати кожен, оскільки в більшості азартних ігор не потрібно особливих умінь. [4. c. 71]
Дана проблема стала особливо актуальною в нинішній час розвинених комунікацій. З появою інтернету, казино стало доступним у кожному домі, де є комп'ютер. Такі інтернент - казино привабливі ще й тим, що в них відсутні обмеження за віком, і гарантується повна анонімність гравців. Завдяки цьому можливість грати в азартні ігри мають і діти, яким заборонений цей вид занять у силу віку, і літні люди, які не відвідують гральні клуби через нездоров'я. З іншого боку стало широко поширеним участь в деяких телевізійних лотереях цілих сімей, коли створюються умови розвитку тяги до гри у молодших членів родини.
У зв'язку з цим багато зарубіжних дослідників вважають азартні ігри серйозною соціальною проблемою, що представляє загрозу для частини населення. Проблема посилюється тим, що в процесі гри в ряді випадків виникають розслаблення, зняття емоційної напруги, відволікання від неприємних проблем, і гра сприймається як приємне проведення часу. На основі цього механізму поступово настає втягування і розвивається залежність. Разом з тим у літературі досі не вщухають суперечки — чи є ігрова залежність психологічною залежністю чи більшою мірою однією з форм обсесивно-компульсивного розладу . [1. c. 23]
Залежність від азартних онлайн- ігор є небезпечним видом інтернет-залежності, оскільки здатна призвести до банкрутства, що може стати поштовхом до делінквентних проявів, призводити до руйнування стосунків з близькими людьми і навіть провокувати суїцидальні спроби. Цей вид адикції згубно впливає на життєдіяльність особистості в цілому, роблячи її цілковито сконцентрованою на азартних іграх. При цьому всі інші сфери життя людини відходять на задній план та стають для неї не значущими. Вона забуває про свої обов’язки та перестає цікавитися тим, що їй раніше приносило задоволення.
Мета дослідження: Вивчити теоретичні і практичні аспекти виникнення та розвитку залежності від азартних ігор, визначення психологічного портрета патологічних гравців, а також пошук можливих шляхів вирішення проблеми.
Завдання дослідження:
- Загальна характеристика азартних ігор;
- Охарактеризувати психологічні особливості залежних від азартних ігор людей;
- Розробити методи, форми та засоби профілактики ігрової залежності;
- Зробити висновки;
Об'єкт дослідження: Особи, які страждають залежністю від азартних ігор.
Загальна характеристика азартних ігор
Аза́ртні і́гри — це рід ігор, в яких виграш і програш залежать головним чином від випадку, удачі і набагато менше — від уміння гравця. Зазвичай, в азартні ігри грають на гроші, тобто винагородою за виграш є матеріальне надбання, тоді як програш карається матеріальною втратою. [5.]
Нехімічні адикції – це теж хвороблива пристрасть, серед яких найбільш поширеною, особливо гострою і соціально небезпечною є пристрасть до азартних ігор (гемблинг) - участь в азартній грі, що «постійно повторюється, яка продовжується і заглиблюється, не дивлячись на соціальні наслідки, такі як зубожіння, порушення внутрішньо сімейних взаємин і руйнування особистого життя».
У міжнародній класифікації хвороб патологічна схильність до азартних ігор віднесена до розладів звичок і потягів і характеризується діями, що повторюються, які не мають ясної раціональної мотивації, не піддаються свідомому контролю і, загалом, суперечать інтересам самого індивіда або інших людей. [3. c. 46]
Азарт – це енергетична субстанція, яка рухає людину в тому чи іншому напрямку. Він присутній у будь-якому поведінковому явищі, яке спрямоване на досягнення результату. Якщо нам вдається щось робити, і потім люди із задоволенням сприймають це, то в нас з’являється щоразу більший стимул до роботи, а азарт робить цей процес енергетично й емоційно зарядженим. Це природний процес. [5. c. 53]
Для осіб із патологічною схильністю до азартних ігор характерно:
1) Постійна захопленість і збільшення часу, проведеного в ситуації гри.
2) Зміна кола інтересів, витіснення колишніх мотивацій ігрової діяльності, постійні думки про гру, прокручування переважно в уяві ситуацій, пов'язаних з ігровими комбінаціями.
3)“Втрата ситуаційного контролю”, що виражається в нездатності перервати гру вольовим зусиллям (як після великого виграшу, так і після постійних програшів).
4) Наявність ознак “сухої абстиненції”, що виражаються в стані психічного дискомфорту, дратівливості, занепокоєння, тривоги, депресії через короткі інтервали часу після припинення гри з важко пересилюваним бажанням знову приступити до неї.
5) Збільшення частоти участі в грі й прагнення до усе більше високого ризику.
6) Збільшення здатності піддаватися спокусі відновити гру, тобто зниження ігрової толерантності
Симптом залежності при ігроманії представлений патологічним потягом до азартної гри (ігровий драйв, мотивований концепт) і виявляється безкомпроміссним прагненням брати участь в грі, не дивлячись ні на які перешкоди. Будь це сім'я, робота, соціальні обов'язки, економічні проблеми, соматичні хвороби, що вимагають лікування, та інші. В період ремісій симптом патологічного потягу може посилюватися або слабшати до згасання (нівеляції), але завжди містить виражений відтінок задоволення. Навіть при довготривалому, інколи вимушеному, утриманні від гри, він дає про себе знати у вигляді спогадів, що не завжди нагадують про небезпеку, або у вигляді показного каяття.
Особова деградація і соціальна дезадаптація не лише не зупиняє хворих від участі в азартних іграх, але і часто сприяє прогресу і стабілізації хвороби. Розвиток ігроманії як хвороби має дві стадії:
субкомпенсації (формуванні хвороби)
декомпенсації (стабілізації хвороби)
Методи дослідження:
У ході дослідження можна застосувати метод опитування, що представляє собою отримання інформації про індивіда, групи, соціальної спільності в ході безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (опитувальник, анкета) спілкування експериментатора і респондента - особа відповідає на питання дослідження.
Дане дослідження проводилося шляхом анкетування піддослідних, які повинні були самостійно заповнити розроблену анкету, що складалася з чотирьох частин.
Загальні відомості і діагностичний опитувальник
( Ця частина анкети була розроблена з використанням методик Томаса Такера, (журнал «Комерсант Денге») (№ питань 20 - 28)
Опитувальник А. Маслоу.
(Самоактуалізація, на думку А. Маслоу - це «потреба людини стати тим, ким він здатний стати». Людина, яка досягла цього вищого рівня своїх потреб, домагається повного використання своїх талантів, здібностей і потенціалу особистості. Даний опитувальник призначений для діагностики рівня розвитку самоактуалізації особистості.)
Адаптований характерологічний опитувальник К. Леонгарда - Г. Шмішека
Шкала Реактивної (ситуативної) і особистісної тривожності Ч.Д. Спілберга - Ю.Л. Ханіна.
(Дана методика дозволяє зробити перші й істотні уточнення про якість інтегральної самооцінки особистості: чи є нестабільність цієї самооцінки ситуативної або постійної, тобто особистісної. Результати методики відносяться не тільки до психодинамічних особливостей особистості, але й до загального питання взаємозв'язку параметрів реактивності й активності особистості, її темпераменту і характеру.)