ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………..…2

1. Методика виконання індивідуальних завдань …………………………..4

2. Варіанти індивідуальних завдань.…………………………………….…..6

3. Оформлення індивідуальних завдань …………………………………....8

4. Захист індивідуальних завдань …………………………………………..10

5. Критерії оцінювання індивідуальних завдань …………………….….…11

6. Рекомендована література ……………………………………….…….…14

ВСТУП

24 серпня 1991 р. стало історичною подією в житті українсь­кого народу. В цей день Верховна Рада України проголосила утво­рення самостійної незалежної держави. Цим історичним актом було продовжено багатовікову традицію українського державотво­рення. Перед українським народом постало завдання величезної ваги — побудова демократичної, правової держави. Кожний грома­дянин, і передусім молодь, має визначити свою роль і місце у її розбудові.

Розвиток і поступ науки залежить від загальної атмосфери у країні, суспільно-політичного клімату. Цей постулат особливо яскраво унаочнює наше сьогодення. Десятиліття командно-бюрократичних методів керівництва згубно вплинули і на історико-правову науку. Від неї вимагалося здебільшого пропагувати нерідко вигадані успіхи і досягнення соціалістичної системи. Це і призвело до однобічного зображення минулого, без об'єктивного вивчення і серйозного розкриття труднощів та суперечностей історичної, у тому числі й історико-правової науки.

Тепер ми повною мірою усвідомлюємо, що не можна впевнено йти у майбутнє

з тягарем ілюзій минулого, не відтворивши історичну справедливість. Саме у встановленні істини, сущої правди подій і процесів — запорука морального оздоровлення нашого суспільства, джерело духовного відродження нації.

Зрештою, ми маємо змогу подивитися на світ без ідеологічних вказівок «зверху», бачити його таким, яким він був, складним, багатогранним, суперечливим. Переважно історики мали хибні уявлення про минуле України.

Але не знали не тому, що не хотіли знати, адже доступ до багатьох архівних фондів, інших інформаційних джерел був тільки у довірених осіб.

Більшості залишалося повторювати і коментувати компартійні догми.

Опинившись у полоні ідеологічних ілюзій, чимало істориків мимоволі ставали адептами так званого соціалістичного ладу. І це було не стільки їх виною, скільки бідою.

Життя вимагає наукової, глибокої, правдивої історії. Однак це надзвичайно складне і важливе завдання неможливо розв'язати впродовж короткого часу, тим паче за нинішніх матеріальних та інших труднощів У незалежній Україні значна увага має приділятися підготов­ці висококваліфікованих спеціалістів, здатних продовжувати кращі традиції власного державотворення

1. Методика виконання індивідуальних завдань

Історія держави і права України є фундаментальною навчальною дисципліною з підготовки юристів. Мета вивчення дисципліни — здо­бути знання про основні закони та закономірності виникнення, функ­ціонування та зміни різних типів і форм держав та правових систем на території України від найдавніших часів до сьогодення.

Вивчення історії держави і права України передбачає активну й творчу самостійну роботу студентів з опанування змісту предмета.

Положення про самостійну роботу студентів складено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», рекомендацій МОН України. Методологія організації самостійної роботи за кредитно- модульною системою передбачає переорієнтацію із лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти студента.

Самостійна робота студентів (СРС) — це органічна складова нав­чального процесу, що має навчальний характер, тобто допомагає сту­дентам опанувати раціональні методи самостійної роботи. Для ефек­тивної самостійної роботи студенти повинні вміти:

• здійснювати інформаційний пошук;

• добирати відповідні літературні джерела, фіксувати та опрацьо­вувати результати;

• складати конспекти, реферати за опрацьованою літературою;

• опрацьовувати додатковий матеріал;

• застосовувати швидке читання.

Важливим принципом СРС є індивідуалізація, тобто самостійна робота має бути організована як індивідуальна робота кожного сту­дента. Самостійна діяльність студентів завжди завершується роз­в’я­зуванням завдань, побудовою схем, відповідями на запитання тощо.

Самостійна робота студентів покликана сприяти поєднанню но­вих знань із раніше засвоєними знаннями і вміннями, формуванню загальних і спеціальних умінь і навичок (працювати з навчальними засобами, будувати відповідь за зразком), критичності (самокритич­ності) мислення, усвідомленню власних помилок, аналізу тощо.

За таких умов викладач є каталізатором навчання, генератором ідей, забезпечити професійну самореалізацію особистості і формування її кваліфікаційного рівня. За Болонською угодою навчальний час самостійної і індивідуальної роботи регламентується і повинен становити не менше ніж 50% загального обсягу трудомісткості навчання. Взагалі у навчальному процесі взаємопов’язані види навчального навантаження, які і входять у поняття загальної трудомісткості вивчення дисципліни. Самостійна робота студента – невід’ємна частина навчальної роботи студента з вивчення дисциплін і курсів, встановлених затвердженим навчальним планом. Вона є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від аудиторних навчальних занять. Для організації самостійної роботи перед студентом ставляться мета і завдання роботи, визначається результат самостійної роботи і форми контролю отриманих в результаті вивчення знань, умінь, професійних навичок. Враховуюче те, що кожен студент групи отримує власне завдання, вважається, що виконання його буде здійснюватися самостійно, творчо, без відтворення чужих концепцій та висновків (без плагіату). В протилежному випадку робота не буде оцінюватися.