Тема 14. Універсальні мікропроцесори
План
14.1. Характеристика і класифікація мікропроцесорів.
14.2. Архітектура мікропроцесорів.
14.3. Структура мікропроцесора.
14.4. Система команд.
14.5. Способи адресації.
14.1. Характеристика і класифікація мікропроцесорів
Зміна елементної бази привела до зміни принципів попередніх поколінь проектування засобів обчислювальної техніки, таких як жорстка структура, послідовне центральне керування, лінійна організація пам’яті, відсутність можливості адаптації структури до особливостей задачі, яка вирішується.
На зміну класичних принципів організації обчислювальних машин і систем, паралельної конвеєрної обробки інформації, використання табличних методів обробки даних і прийняття рішень є реальною можливістю ідея створення адаптивних обчислювальних систем.
Успіхи напівпровідникової електроніки і поява завдяки їм ВІС значно підвищили ефективність цифрових систем – збільшили їх надійність і продуктивність, зменшили габарити, масу, знизили вартість. При розробці пристроїв обчислювальної техніки почали широко використовувати стандартні універсальні ВІС, які отримали назву мікропроцесора (МП).
Мікропроцесор (МП) – програмно–керований пристрій, який проводить процес обробки інформації і керування ним, побудований як правило, на одній або декількох ВІС.
Мікропроцесорна ВІС – інтегральна мікросхема, яка виконує функцію МП або його частини. По суті – це ВІС з процесорною організацією, яка розроблена для побудови мікропроцесорних систем.
Першим мікропроцесором, який появився на ринку в 1971 році, був МП фірми Intel–І4004. Розроблений в першу чергу для кишенькових калькуляторів, він міг виконувати ряд інших функцій, як наприклад, керування світлофорами і поклав початок створенню цілого ряду і широкої номенклатури МП. У 1980 році випуск і широке розповсюдження мікропроцесора І8008 стали поштовхом для створення промислового стандарту в області мікропроцесорної техніки. На сьогоднішній день більш як 80% комп’ютерів і комп’ютерних систем базуються на мікропроцесорах фірми Intel.
Основними виробниками мікропроцесорів є компанії Intel, Motorola, AMD, Hewlett–Packard, Cyrix, NexGeir, IBM і ряд інших.
Законодавцем моди на ринку виробників МП є фірма Intel.
В боротьбу за нове покоління процесорів х86 включилися компанії, що раніше займалися виготовленням Intel–сумісних процесорів. Це компанії Advanced Micro Devices (AMD), Cyrix Corp. і NexGen. З погляду мікроархітектури найбільш близький до Pentium процесор М1 компанії Cyrix. Так як і Pentium він має два конвеєри і може виконувати до двох команд в одному такті. Проте в процесорі М1 число випадків, коли операції можуть виконуватися попарно, значно збільшено. Крім того в ньому застосовується методика обходів і прискорення пересилання даних, що дозволяє усунути припинення конвеєрів в тих, з якими не справляється Pentium. Процесор містить 32 фізичні регістри (замість 8 логічних, передбачених архітектурою х86) і застосовує методику перейменування регістрів для усунення залежності за даними. Як і Pentium, процесор M1 для прогнозування напряму переходу використовує буфер цільових адресів переходу місткістю 256 елементів, крім того підтримує спеціальний стек повернень, що відстежує виклик процедур і подальші повернення.
Процесори К5 компанії AMD і Nx586 компанії NexGen використовують в корені інший підхід. Основа їх процесорів – дуже швидке RISC–ядро, що виконує високо регулярні операції в суперскалярному режимі. Внутрішні формати команд (ROP в компанії AMD і RISC86 в компанії NexGen) відповідають традиційним системам команд RISC–процесорів. Всі команди мають однакову довжину і кодуються в регулярному форматі. Звернення до пам’яті виконуються спеціальними командами завантаження і запису. Як відомо, архітектура х86 має дуже складну для декодування систему команд. В процесорах K5 і Nx586 здійснюється апаратна трансляція команд х86 в команди внутрішнього формату, що дає кращі можливості для розпаралелювання обчислень. В процесорі К5 є 40, а в процесорі Nx586 22 фізичних регістри, які реалізують методику перейменування. В процесорі К5 інформація, необхідна для прогнозування напрямку переходу, записується прямо в кеш команд і зберігається разом з кожним рядком кеш–пам’яті. В процесорі Nx586 для цих цілей використовується кеш–пам’ять адресів переходів на 96 елементів.
Фірма Intel уклала стратегічну угоду з компанією Hewlett–Packard на розробку наступного покоління мікропроцесорів, в яких архітектура х86 буде поєднуватися з архітектурою дуже довгого командного слова (VLIW – архітектурою).
Прикладом вітчизняного 16 – розрядного МП може слугувати мікропроцесор К1810ВМ86.
МП – центральна частина будь–якої електронної системи керування і обробки даних, але не сама система. Окремий МП не може виконувати яких-небудь корисних функцій. Ця обставина визначається тим, що для отримання реальної користі від функціонування МП, в нього необхідно вводити вихідні дані про поточний стан якого–небудь об’єкту (процесу) і використовувати результати, отримані в результаті обробки по наперед відпрацьованому (заданому) алгоритму. Звідси електронна система з мікропроцесором (або на основі мікропроцесора) обов’язково повинна мати наступні функціональні частини – підсистеми: введення-виведення і обробки даних, накопичення і зберігання даних про особливості внутрішньої структури і функціонування об’єкту чи процесу.
Створення МПК ВІС привело до появи принципово нових напрямків в застосуванні цифрової ОТ і дозволило здійснити вбудоване керування простим обладнанням і приладами, розподілене керування складним обладнанням і агрегатами, розподілені обчислення в багатопроцесорних системах.
Мікропроцесорний комплект (МПК) – сукупність мікропроцесорних і інших інтегральних мікросхем, сумісних за конструктивно–технологічним виконанням і призначених для спільного застосування при побудові МП, мікрокомп’ютерів і інших засобів обчислювальної техніки.
Прикладом МПК може бути мікропроцесорний комплект І80486, який включає наступні ВІС:
– 80486 – швидкодіючий 32–розрядний мікропроцесор;
– 82596СА – 32–розрядний сопроцесор LAN;
– 82320 – контролер магістралі Micro Channel;
– 82350 – контролер магістралі EISA;
– 82С508 – мікросхема програмованої логіки, яка мінімізує об’єм облад-нання основної плати.
Класифікація мікропроцесорів
Для опису МП як функціональних пристроїв необхідно охарактеризувати формати команд і даних, що обробляються, кількість, тип і гнучкість команд, методи адресації даних, число внутрішніх регістрів загального призначення і регістрів результату, можливості організації і адресації стеку, параметри віртуальної пам’яті і інформаційну ємкість пам’яті, що адресується безпосередньо (прямо).
Серед вітчизняних ВІС є три класи мікропроцесорних ВІС, які відрізняються структурою, технічними характеристиками і функціональними можливостями: багатокристальні секціоновані з нарощуванням розрядності і мікропрограмним керуванням; однокристальні МП і однокристальні мікрокомп’ютери з фіксованою розрядністю і системою команд.
Секціоновані МП – комплекти (МПК) допускають нарощування параметрів (перш за все розрядності) і функціональних можливостей. Структура і система команд пристроїв і систем, які проектуються на їх основі, визначаються при розробці у відповідності з конкретним призначенням. Секціоновані МПК орієнтовані в основному на застосування в універсальних і спеціалізованих комп’ютерах, контролерах та інших засобах обчислювальної техніки високої продуктивності.
Мікропроцесорні комплекти на основі однокристальних МП і однокристальних мікрокомп’ютерів, які мають меншу продуктивність, але гнучку систему команд і більші функціональні можливості, орієнтовані на широке застосування в різних галузях народного господарства.
За призначанням розрізняють універсальні і спеціалізовані МП.
Універсальні МП використовуються для рішення широкого кола різноманітних задач. При ньому їх ефективна продуктивність слабо залежить від проблемної специфіки задач.
Серед спеціалізованих МП можна виділити різні мікроконтролери, орієнтовані на виконання складних послідовностей логічних операцій; математичні МП, які призначені для підвищення продуктивності при виконанні арифметичних операцій. За допомогою спеціалізованих МП можна ефективно вирішувати складні задачі паралельної обробки даних.
За видом вхідних сигналів, що обробляються, розрізняють цифрові і аналогові мікропроцесори. Самі мікропроцесори – цифрові пристрої, однак можуть мати вбудовані аналого–цифрові і цифро–аналогові перетворювачі. Тому вхідні аналогові сигнали передаються і МП через перетворювач в цифровій формі, обробляються і після зворотного перетворення в аналогову форму поступають на вихід. З архітектурної точки зору такі мікропроцесори представляють собою аналогові функціональні перетворювачі сигналів і називаються аналоговими мікропроцесорами.
За характером часової організації роботи мікропроцесори поділяють на синхронні і асинхронні.
Синхронні мікропроцесори – мікропроцесори, в яких початок і кінець виконання операцій задаються пристроєм керування.
Асинхронні мікропроцесори – дозволяють початок виконання кожної наступної операції визначити за сигналом фактичного закінчення виконання попередньої операції. Для більш ефективного використання кожного пристрою МП–системи в склад асинхронно працюючих пристроїв входять електронні вітки, які забезпечують автономне функціонування пристроїв.
За кількістю програм, що виконуються, розрізняють одно – і багатопрограмні мікропроцесори.
В однопрограмних мікропроцесорах виконується тільки одна програма. Перехід до виконання другої програми відбувається після завершення текучої програми.
В багато – або мультипрограмних мікропроцесорах одночасно виконується декілька програм.