Лекція №3. Вертикальне планування перехресть вулиць , площ, паркових територій

1. Вертикальне планування перехресть

Сполучення в межах перехрещення двох, частіше всього, дахоподібних поверхонь проїжджих частин вулиць вимагає перетворення хоча б однієї з них у форму, яка відрізняється від типової.

При вертикальному плануванні перехресть слід виконати дві най­важливіші вимоги - забезпечити зручність транспортного та пішохідного руху (плавність зміни уклонів та їх неперевищення припу­стимих меж) і сприяти водовідведенню поверхневих вод.

Це досягається виконанням таких умов:

• при перехрещенні вулиць різних категорій поперечний профіль головної в межах перехрестя лишається незмінним, а другорядної - змінюється від двоскатного до односкатного відповідно до напрямку і значення поздовжнього уклону головної, тобто виконується спря­женість в лотік головної вулиці;

• при перехрещенні рівнозначних вулиць поперечні профілі обох вулиць найчастіше змінюються на односкатні. При цьому в центрі перехрестя утворюється односкатна поверхня (сполучення у вісь)

• вулицю, по якій прокладено полотно трамваю, слід розглядати як головну;

• слід уникати прокладання поперечних водопропускних лотоків через головну вулицю;

• не можна допускати утворення безстічних місць на перехрес­тях, не обладнаних закритою дощовою каналізацією.

Проектування поверхні перехресть доцільно провадити методом проектних горизонталей.

При вертикальному плануванні перехрестя, розташованого на пагорбі, пересічні вулиці сполучаються в гребінь (рис. 1). Точки однойменних горизонталей, знайдені на усіх чотирьох відрізках осей, з’єднуються разом і утворюють двоскатні поверхні вулиць.

Рис. 1. Вертикальне планування Рис. 2. Вертикальне планування

перехрестя, розташованого на пагорбі. перехрестя, одна з вулиць якого проходить по гребеню.

На перехресті, де одна з вулиць проходить по гребеню (рис. 2.), лише на одному з відрізків вулиць уклон направлений до перехрес­тя. Відмітка центру є сполучуваною для поздовжніх профілів обох вулиць. Гребінь “витічної” на перехрестя вулиці розділяється по трьох напрямках. При цьому поперечний профіль вулиці, що йде по гребеню, майже не змінюється. Водовідведення здійснюється без особливих труднощів: вода з лотоків, що йдуть до перехрестя, пря­мує вздовж закруглення бортових каменів згідно з уклонами вулиць.

На перехресті вулиць в тальвезі планувальне рішення його по­верхні залежить від значення вулиці (рис. 3.). Якщо по тальвегу проходить головна вулиця, її профіль лишається незмінним, а про­філі другорядних вулиць розмощуються на підходах до перехрестя в односкатні. Відмітка спряження - точка перетину осей другоряд­них вулиць з продовженням лінії лотоків головної. Поперечні лотоки не тільки пропускають воду, що тече вздовж тальвегу, але й збирають воду з його схилів.

Якщо в таких умовах перетинаються рівнозначні вулиці, уникнути утворення поперечних лотоків і максимально зберегти типовий по­перечний профіль обох вулиць можливо лише за умов наявності зак­ритої дощової мережі: зменшуються поздовжні уклони обох вулиць, а у верховій частині поверхні перехрестя утворюються два замкну­тих пониження, де збираються дощові води (рис. 4.).

Рис. 3. Вертикальне планування Рис. 4. Вертикальне планування

Перехрестя, розташованого в тальвезі перехрестя, розташоване в тальвезі

(при наявності дощової каналізації)

Найчастіше зустрічається розташування перехрестя, коли вулиці проходять по схилу під кутом до горизонталей. На рис. 5, а одна з вулиць головна. Для верхової частини другорядної вулиці сполу­чуваною є відмітка перетинання її осі з лотоком головної; вісь ни­зової ділянки зорієнтована на таку ж точку (відмітка 65,08). При перехрещенні в тих самих умовах рельєфу рівнозначних вулиць про­ектна поверхня в межах перехрестя оформлюється як односкатна з уклоном в напрямку уклону схилу з розмосткою поверхонь усіх вулиць в односкатну (рис. 5, б).

Найнесприятливіший випадок розташування перехрестя - в зам­кнутій улоговині, коли уклони усіх відрізків вулиць збігаються до його центру (рис. 6). У цьому разі центральна частина перехре­стя штучно підіймається для створення чотирьох занижень біля закруглення бортів, де розміщуються дощоприймальні колодязі.

Вертикальне планування тротуарних частин на перехрестях про­вадиться відповідно до висотного положення поверхні проїжджої частини - висотні відмітки з боку транспортних смуг чітко визна­чаються додаванням до відміток лотока висоти бортового каменю. Планування їх поверхні відбувається залежно від сполучення на­прямків поздовжніх уклонів .

Якщо напрямок уклонів тротуару не змінюється після його за­вороту (сектори 1 і 3 на рис. 5, а), у міру наближення до пере­хрестя з вищої частини поступово зменшується поперечний уклон тротуару з переходом його на протилежний напрямок.

Рис. 5. Вертикальне планування перехрестя, розташованого на косогорі:

а – при нерівнозначних вулицях; б – при вулицях рівного значення

Рис. 6. Вертикальне планування перехрестя, роз­ташованого в улоговині

Внаслідок цього тротуар в низовій частині поступово набуває поверхню, ха­рактерну типовій. Однак при крутому рельєфі уклон біля кута чер­воних ліній може виявитись настільки значним, що виникне потре­ба в підпірних стінках, укосах для з’єднання з поверхнею кварта­лу і сходів на пішохідній частині тротуарних смуг. На широких тротуарних смугах іноді можна обійтись без сходів, якщо набли­зити пішохідну доріжку в бік бортових каменів, де поздовжній ук­лон зменшується.

Якщо поздовжні уклони тротуару з обох боків спрямовані до його закруглення (сектор 2 на рис. 5, а), характер схилу поверхні в межах закруглення в цілому відповідає типовій поверхні тротуарів на перегонах. У міру віддалення від перехрестя здійснюється лише плавне наближення поперечного уклону, що склався біля завороту, до його типового значення (з позицій графічного відтворення - плав­не змінення похилу горизонталей до типового).

При напрямках уклонів тротуарів від завороту (сектор 4 на рис. 5, а) для подальшого надання тротуарам типової поверхні в межах завороту створюється гребінь в напрямку від кута черво­них ліній до борту, який може бути нахиленим. Тим самим безпосе­редньо біля перехрестя тротуарні полоси отримують поверхню, близьку до типової.