Головні причини і механізми порушень вуглеводного обміну

Порушення всмоктування вуглеводів, яке спостерігається при нестачі та дефектах ферментів при дуоденітах, отруєнні наркотичними середниками.

Порушення процесів синтезу, депонування, розщеплення вуглеводів спостеріга-ється при гіпоксії, цукровому діабеті, інтоксикації, при перегріванні, переохолодженні, болях, корчах, емоціях, цирозах, гепатитах.

Порушення нервово-гормональної регуляції виникає внаслідок ураження під-кіркових структур, при психічному перенапруженні, епілепсії. Підвищення рівня глюкози в крові у даних випадках виникає завдяки активізації симпатичної нервової системи і викиду надмірної кількості адреналіну в кров. Зниження рівня глюкози забезпечують парасимпатичні волокна, які йдуть до острівців підшлункової залози. Також має значення порушення співвідношення між інсуліном і контрінсулярними гормонами: глюкагоном, адреналіном, соматотропіном, тироїдином, глюкокортикої-дами, які виникають при захворюваннях відповідних ендокринних залоз.

Основними проявами дисбалансу вуглеводневого обміну є підвищення рівня цу-кру в крові, яке називається гіперглікемією, виділення цукру з сечею –глюкозурією або зниження концентрації глюкози у крові – гіпоглікемією.

Гіпоглікемії

Етіологія гіпоглікемій: надлишкове введення інсуліну або цукрознижуючих препаратів при цукровому діабеті; інсулома – пухлина острівкового апарату підшлункової залози; пухлини гіпоталамусу; Адісонова хвороба; мікседема; вуглеводне і В-вітамінне голодування; важка м’язова робота; цирози, гепатити.

Механізми гіпоглікемій.

Так як глюкоза є основним енергетичним матеріалом для нервової системи, то її розлади домінують над іншими. Внаслідок порушення енергетичного обміну виникає гіпоксія перш за все кори головного мозку. При цьому компенсаторно підвищується активність контрінсулярних гормонів і тонус симпатоадреналової системи. Клінічно у хворого виявляються загальна слабкість, підвищення потовиділення, тремтіння кінцівок, серцебиття, головний біль, нудота, розлади пам’яті, сонливість, парестезії (спотворені відчуття).

Гіпоглікемічна кома

Найважчим проявом гіпоглікемії є гіпоглікемічна кома, яка найчастіше зус-трічається у хворих цукровим діабетом при передозуванні інсуліну, а також при інсуломах і злоякісних пухлинах бета-клітин підшлункової залози. Основними патогенетичними механізмами є вегетативно-неврологічні розлади з різноманітними проявами порушень свідомості.

Кома має гострий початок і виникає при зниженні цукру в крові менше 2,5 мМоль/л. Розвиток коми супроводжується руховим збудженням, симптомом Бабінського (розгинання великого пальця стопи при штрихоподібному подразненні зовнішнього краю підошви), клонічними та тонічними корчами, які можуть переходити в епілептичні напади. Збудження може змінюватися сопором (спутаною свідомістю, загальною загальмованістю ).

При важкій комі виникають поверхневе дихання, брадикардія, гіпотермія, відсутність світлового та рогівкового рефлексів.