Лекція №8 з патоморфології та патофізіології: «Патофізіологія пухлин»

Пухлинним ростом називається типовий патологічний процес, сутність якого полягає в безмежному, нерегульованому розростанні тканини, яка втрачає характер-ну структуру ушкодженого органа.

Властивості пухлин

1. Безмежність росту. Кількість поділів звичайних клітин обмежена. Контроль за цим процесом здійснюють гени поділу. Це явище називається лімітом Хейфліка. Пухлинні клітини втрачають цю властивість і діляться безконечно, до смерті господаря.

2. Моноклональність походження. Пухлина росте “сама із себе”, тобто походить з однієї трансформованої клітини. Інші поруч розташовані клітини в процес пухлинного переродження не втягуються.

3. Нерегульованість росту. Ріст звичайних клітин регулюється нервовою, ендокринною системами та метаболітами. Пухлинна клітина виходить з-під цього контролю, тобто стає автономною. Зв’язок пухлини з організмом залишається, але він стає якісно новим.

4. Анаплазія – втрата клітинами здатності утворювати специфічні структури або продукувати специфічні речовини, тобто спрощення структурно-хімічної організації і повернення до ембріонального стану. Виділяють морфологічну, біохімічну, фізико-хімічну, імунологічну, функціональну анаплазію.

Морфологічна анаплазія – поява тканинної, клітинної та субклітинної атиповості. Клітинна атиповість проявляється багатоядерністю, нагромадженням у ядрах нуклеїнових кислот; поліморфізмом у бік збільшення або зменшення розмірів клітин; кількісним і якісним зменшенням мітохондрій тощо. Клітинний атипізм більш характерний для злоякісних пухлин. Тканинна атиповість характеризується зміною форм і структур, утворених пухлинними клітинами. Іноді пухлина повністю втрачає морфологічні ознаки, які б вказували на її походження. Тканинний атипізм найхарактерніший для зрілих, доброякісних пухлин.

Біохімічна анаплазія – зміна обміну всіх видів речовин у пухлині внаслідок змі-ни її генетичного апарату. Проявляється дисферментозом (зникненням одних ферме-нтів і появою інших. Синтез білків переважає над їх розпадом. Пухлина є «пасткою» не тільки для азоту, а й для глюкози. Вчений Шапот показав, що пухлина повністю екстрагує глюкозу із притічної крові (якщо в артеріальній крові концентрація глюкози складає 120 мг%, то в венозній- 0).

Енергообмін пухлинних клітин відрізняється від енергообміну здорових переважанням анаеробного гліколізу над аеробним диханням (негативний ефект Пастера) або наявністю аеробного гліколізу, який не характерний більшості нормальних клітин; пригніченням дихання гліколізом.

Фізико-хімічна анаплазія проявляється ацидозом внаслідок нагромадження молочної кислоти, накопиченням води та іонів калію в клітині, зменшенням кількість іонів Са²⁺ і Мg²⁺, підвищенням електропровідності.

Для пухлин характерний ефект Кребтрі: при посиленні гліколізу в пухлині нако-пичується молочна кислота, рН знижується до 6,4 і розвивається ацидоз. Кількість молочної кислоти може збільшуватися в 50-100 разів, чого не буває при жодних інших патологічних станах. Тому пухлину ще називають "пасткою глюкози".

У пухлинній тканині зменшується синтез жирних кислот із глюкози і ацетату. Усі необхідні ліпіди пухлина одержує із крові, поглинаючи ліпопротеїди низької щільності і комплекси альбумінів з жирними кислотами.

Імунологічна анаплазія – зміна антигенних властивостей клітин пухлин внаслідок їх спрощення, ускладнення, демаскування (пухлина печінки може мати антигени селезінки або нирок).

Функціональна анаплазія – втарата або спотворення виконуваної клітиною функції (клітини пухлини щитоподібної залози перестають продукувати гормони; пухлини легень можуть почати виробляти гормони).

Виділяють два види пухлин: 1) доброякісні і 2) злоякісні.