16.6.5 Аналіз рентабельності продукції

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент інвестиційній політиці й ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують рентабельність продажів;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.

Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції й чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) (R₃) обчислюється шляхом відношення балансової (Пб) або чистого прибутку (Пч)  до суми витрат по реалізованій або зробленій продукції (З):

  або  

Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченого на виробництво й реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рентабельність продажів (R_n) розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг або чистого прибутку на суму отриманого виторгу (РП). Характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку має підприємство з гривні продажів. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.

.

Рентабельність (прибутковість) капіталу (R_к) обчислюється відношенням балансової (чистої) прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу (∑ИК) або окремих його додатків: власного (акціонерного), позикового, основного, оборотного, виробничого капіталу й т.д.

.

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їхньому рівні й провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.

Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству (R), залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості й середніх цін реалізації.

Факторна модель цього показника має вигляд:

Розрахунок впливу факторів першого порядку на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству можна виконати способом ланцюгових підстановок.

Потім варто зробити факторний аналіз рентабельності по кожному виді продукції. Рівень рентабельності окремих видів продукції залежить від зміни середніх реалізаційних цін і собівартості одиниці продукції:

У такий же спосіб провадиться факторний аналіз рентабельності продажів. Детермінована факторна модель цього показника, обчисленого в цілому по підприємству, має такий вигляд:

.

Рівень рентабельності продажів окремих видів продукції залежить від середнього рівня ціни й собівартості виробу:

.

Аналогічно здійснюється факторний аналіз рентабельності інвестованого капіталу. Балансова сума прибутку залежить від обсягу реалізованої продукції (VРП), її структури (УД_i), собівартості (З_ед), середнього рівня цін (Ц_i) і фінансових результатів від інших видів діяльності, не пов'язаних з реалізацією продукції й послуг (ВФР).

Середньорічна сума основного й оборотного капіталу (∑К) залежить від обсягу продажів і швидкості обороту капіталу (коефіцієнта оборотності  К_об), що визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу.

Чім швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше його потрібно для забезпечення запланованого обсягу продажів.

І навпаки, уповільнення оборотності капіталу вимагає додаткового залучення коштів для забезпечення того ж обсягу виробництва й реалізації продукції. Таким чином, обсяг продажів сам по собі не робить впливу на рівень рентабельності, тому що з його зміною пропорційно збільшуються або зменшуються сума прибутку й сума основного й оборотного капіталу за умови незмінності інших факторів.

Взаємозв'язок названих факторів з рівнем рентабельності капіталу можна записати у вигляді

.

Резерви збільшення суми прибутку визначаються по кожному виді товарної продукції. Основними їхніми джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більше вигідних ринках збуту й т.д.

Після сплати податків прибуток розподіляється в такий спосіб: одна частина використається на розширення виробництва (фонд нагромадження), інша - на капітальні вкладення в соціальну сферу (фонд соціальної сфери), третя -на матеріальне заохочення працівників підприємства (фонд споживання). Створюється також резервний фонд підприємства.

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства й працівників. Держава зацікавлена одержати якнайбільше прибутки в бюджет. Керівництво підприємства прагне направити більшу суму прибутку на розширене відтворення. Працівники зацікавлені в підвищенні оплати праці.

У процесі аналізу встановлюється відповідність фактичних витрат витратам, передбаченим кошторисом, з'ясовуються причини відхилень від кошторису по кожній статті, вивчається ефективність заходів, проведених за рахунок коштів цих фондів. При аналізі використання коштів фонду нагромадження варто вивчити повноту фінансування всіх запланованих заходів, своєчасність їхнього виконання й отриманий ефект.