16.5 Аналіз собівартості продукції

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має винятково важливе значення. Він дозволяє виявити тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівні, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.

В основі аналізу виробничих витрат лежить їхня класифікація по тій або іншій ознаці або декільком ознакам одночасно. Нагадаємо класифікацію витрат на виробництво по різних підставах (табл.16.16).

Таблиця 16.16 - Класифікація витрат на виробництво

Ознаки класифікації	Підрозділ витрат
По економічних елементах По статтях собівартості Стосовно технологічного процесу По складу По способі віднесення на собівартість продукту По ролі в процесі виробництва По доцільності витрати По можливості охоплення планом Стосовно обсягу виробництва По періодичності виникнення Стосовно готового продукту	економічні елементи витрат статті калькуляції собівартості основні, накладні одноелементні, комплексні прямі, непрямі виробничі, невиробничі продуктивні, непродуктивні плановані, неплановані змінні, постійні поточні, одноразові витрати на незавершене виробництво, витрати на готовий продукт

Найбільш важливою ознакою для ланцюгів аналізу є розподіл витрат по елементах витрат, по статтях витрат, по способі віднесення на собівартість продукції.

На основі елементів витрат складаються кошториси витрат. Розподіл витрат по статтях собівартості дозволяє розрахувати витрати на одиницю продукції або партію, скласти калькуляцію.

Витрати, згруповані по статтях собівартості, відрізняються від витрат по її елементах тим, що вони відображають витрати, які пов'язані з виробництвом і реалізацією товарної продукції за даний звітний період. Витрати ж по елементах показують всі зроблені підприємством витрати ресурсів за звітний період, включаючи витрати на ріст залишків незавершеного виробництва, витрати, віднесені за рахунок майбутніх періодів і т.п.

Для підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місце економічні ситуації, пов'язані з коливаннями завантаження виробничих потужностей, що спричиняє зміну виробництва й продажів, а це у свою чергу, істотно впливає на собівартість продукції, а отже, на фінансові результати. Із цим пов'язано розподіл витрат на постійні й змінні.

Цьому розподілу приділяється велика увага в західній системі обліку, що зветься “директ-костинг”.

Основні положення даної теорії: 1. Поводження витрат залежно від зміни обсягу виробництва. 2. Відносність (умовність) класифікації витрат на постійні й змінні. 3. Методи розподілу витрат на постійні й змінні.

К постійним витратам прийнято відносити такі витрати, величина яких не міняється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей або обсягу виробництва (амортизація, орендна плата, певні види заробітної плати керівників організацій та ін.)

Під змінними розуміють витрати, величина яких змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей або обсягів виробництва (витрати на сировину, основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на технічну енергію й ін.)

Залежно від цієї класифікації загальні сумарні витрати на виробництво продукції (З) можна представити у вигляді наступної формули:

З = А + В ∙ VВП

де A – сума постійних витрат;

B – ставка змінних витрат на одиницю продукції;

VBП – обсяг виробництва продукції.

Тоді витрати на одиницю продукції (Зед) варто записати у вигляді

;

Змінні витрати в собівартості продукції зростають пропорційно зміні обсягу виробництва, а в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину. Величина постійних витрат, навпаки, не змінюється зі збільшенням обсягу виробництва в загальній сумі витрат, а розраховуючи на одиницю продукції витрати зменшуються пропорційно його росту.

Всі вищевикладені положення використаємо при проведенні аналізу собівартості.

Аналіз собівартості проводять по наступних напрямках:

1.  Аналіз динаміки й структури узагальнюючих показників собівартості й факторів її зміни.

2.  Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції.

3.  Аналіз собівартості найважливіших виробів.

4.  Аналіз прямих матеріальних і трудових витрат.

5.  Аналіз непрямих витрат.

Джерела інформації: дані статистичної звітності, ф.№5-з “Звіт про витрати на виробництво й реалізацію продукції”, дані бухгалтерського обліку: синтетичні й аналітичні рахунки, що відображають витрати матеріальних, трудових і коштів, планові й звітні калькуляції собівартості продукції та ін.