16.4.1 Аналіз використання робочої сили

У ході аналізу забезпеченості трудовими ресурсами проводять порівняння фактичної чисельності персоналу з попереднім періодом і плановою чисельністю звітного періоду по всіх класифікаційних групах. У процесі аналізі вивчається співвідношення між групами й тенденції зміни цього співвідношення.

Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їхній чисельності на вироблення продукції одним працюючої визначається по формулі

,

де УД₁, УД₀ – питома вага основних робітників у загальній їхній чисельності за планом (базисному періоду) і звіту;

СВ₀ – середньорічний виробіток одного працюючі за планом.

Скорочення допоміжних робітників може бути досягнуте за рахунок концентрації й спеціалізації допоміжних робіт: по налагодженню й ремонту встаткування, підвищенню рівня механізації й удосконалюванню праці цих робітників.

Чисельність робітників Ч_р визначають виходячи з норми трудомісткості робіт планованого періоду (Т), ефективного (дійсного) річного фонду часу робітника (Т_эф) і планованого коефіцієнта виконання норм К_nn по формулі:

.

Чисельність робітників, зайнятих на апаратурних, агрегатних роботах, де дії робітників укладаються в основному в керуванні механізованими або автоматизованими процесами, визначають по робочих місцях і нормам обслуговування:

де n_i – кількість агрегатів на i-й операції;

Ч_Pi – кількість робітників, необхідна для обслуговування i-го робочого місця;

k_Зi – коефіцієнт завантаження робітників на i-й операції при суміщенні професій;

i – найменування операцій.

Чисельність службовців визначається виходячи з організаційної структури підприємства й раціональної чисельності, необхідної для забезпечення функцій управління.

Чисельність непромислового персоналу визначається по типових галузевих нормативах, по нормах обслуговування.

Аналіз професійного й кваліфікаційного рівня робітників провадиться шляхом зіставлення наявної чисельності по спеціальностях і розрядам з необхідної для виконання кожного виду робіт з ділянок, бригадам і підприємству в цілому. При цьому виявляється надлишок або недолік робітників по кожній професії.

Для оцінки відповідності кваліфікації робочі складності виконуваних робіт з ділянки, цеху, підприємству порівнюють середні тарифні розряди робіт і робітників( ), які можна визначити по середньозваженій арифметичній формулі:

; ,

де Т_р – тарифний розряд;

Ч_p – загальна чисельність (кількість) робітників;

Ч_pi – чисельність робітників i-го розряду;

V_рi – обсяг робіт i-го виду;

V - загальний обсяг робіт.

Якщо фактичний середній тарифний розряд робітників нижче планового середнього тарифного розряду робіт, то це може привести до зниження якості виробляємої продукції, отже, необхідно передбачити підвищення кваліфікації персоналу. Якщо середній розряд робітників вище середнього тарифного розряду робіт, то необхідно провадити доплату робітникам за використання їх на менш кваліфікованих роботах.

У ході аналізу кваліфікації управлінського персоналу перевіряють відповідність рівня утворення кожного працівника займаної посади, вивчають питання, пов'язані з підбором кадрів, їхньою підготовкою й підвищенням кваліфікації.

Кваліфікаційний рівень працівників залежить багато в чому від віку, стажу роботи, утворення й т.д. Тому в процесі аналізу вивчають зміни в складі робітників за віком, стажу роботи, освіти.

Відповідальним етапом в аналізі використання підприємства кадрами є вивчення руху робочої силиі. Аналіз здійснюється в динаміку за ряд років на основі наступних коефіцієнтів:

Коефіцієнт обороту по прийому (К_пр), що характеризує питому вагу прийнятих працівників за період:

К_пр = N_пр / N_ср ,

де N _ін – кількість прибулих працівників;

N_ср – середньооблікова чисельність працівників.

Коефіцієнт обороту по вибуттю (К_в), що характеризує питому вагу вибулих за період працівників

Кв = Nв / Nср,

де N_зв – кількість звільнених працівників.

Коефіцієнт плинності кадрів (К_пл) :

Кпл = (Nпр – Nзв ) / Nср.

У ході аналізу ретельному вивченню піддають причини вибуття працівників за порушення трудової дисципліни, тому що це часто пов'язане з невирішеними соціальними проблемами.

Результати аналізу руху робочої сили можна представити в таблиці (табл. 16.11).

Однак випуск продукції залежить не стільки від чисельності працюючих, скільки від кількості витраченого на виробництво праці, певного кількістю робочого часу. Тому аналіз використання робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на підприємстві.

Аналіз використання робочого часу здійснюється на основі балансу робочого часу. Основні складові балансу представлені в табл.16.12.

Таблиця 16.11 - Аналіз руху робочої сили за 20__р.

Категорія працівників

Середньообл.чисельн, чол

Прийнято за рік, чол

Звільнено за рік, чол

Коефіцієнт прийому

Коефіцієнт вибуття

Коефіцієнт плинності

План

Факт

План

Факт

План

Факт

План

Факт

План

Факт

План

Факт

ПВП усього,чол. у т.ч.:

1. Робітники

2.Службовці, в т.ч.:

2.1. Керівни ки

2.2 Фахівці

Техніч. персонал

3. Охорона

4. Учні

Таблиця 16.12 - Основні показники балансу робочого часу одного робітника

Показник фонду часу	Умовні позначки	Формула розрахунку	Примітки
Календарний Номінальний (режимний) Явочний Корисний фонд робочого часу	Тк Tном Тяв Тп	Тк=365дн Тном=Тк-tвих Тяв=Тном-tнеяв Тп=Тяв .t - tвп	tвих – час вихідних і святкових днів tнеяв – дні неявок: відпустки, через хворобу, за рішенням адміністрації, прогули та ін. t - номінальна тривалість робочого часу, tвп – час внутрізмінних простоїв і перерв у роботі, скорочених і пільгових годин

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також по ступені використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділі й у цілому по підприємству.

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (Ч_р), кількості відпрацьованих одним робочим днів у середньому за рік (Д), середньої тривалості робочого дня (t):

ФРЧ = Ч_р∙ Д ∙ t

Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годин, чим передбачалося планом, то можна визначити надпланові втрати робочого часу: цілоденні (Д_пот) і внутрізмінні (t_пот):

Д_пот = (Д_ф –Д_пл) ∙ Ч_рф ∙ t_пл ;

t_пот = (t_ф –t_пл) ∙ Д_ф ∙ Ч_рф ∙ ч ;

t_пот = Д_пот + t_{пот .}

У ході аналізу необхідно виявити причини утворення надпланових втрат робочого часу. Серед них можуть бути: додаткові відпустки з дозволу адміністрації, невиходи на роботу із хвороби, прогули, простої через несправність устаткування, відсутність роботи, сировини, матеріалів, палива,  енергії й т.д. Кожний вид втрат повинен бути докладно оцінений, особливо той, котрий залежить від підприємства. Зменшення втрат робочого часу із причин, що залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко одержати віддачу.

Вивчивши втрати робочого часу, виявляють непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції й виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу (додаткові витрати робочого часу). Для визначення непродуктивних втрат робочого часу використаються дані про втрати від браку. На підставі цих даних складається аналітична табл.16.13.

Таблиця 16.13 - Вихідні дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу

Показник	Умовні позначки	Сума
Виробнича собівартість товарної продукції Заробітна плата робітників Заробітна плата виробничих робітників Матеріальні витрати Собівартість забракованої продукції Витрати на виправлення браку	Спр ЗПр ЗПвр МЗ Сб Зб

Щоб розрахувати непродуктивні витрати робочого часу, пов'язані з виготовленням і виправленням браку, визначають:

- питому вагу заробітної плати виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції:

 ;

- суму заробітної плати в собівартості остаточного браку:

;

- питому вагу заробітної плати виробничих робочих в виробничий собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних витрат:

 _;

- заробітну плату робочих по виправленню браку:

;

- заробітну плату робочих в остаточному браку і в витратах на його виправлення:

 ;

- середньочасову заробітну плату робочих:

 ;

- робочий час, витрачений на виробництво браку та його виправлення:

.

Скорочення втрат робочого часу – один з резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (Т_пот) з вини підприємства помножити на планову середньочасову виробітку продукції (СВ_пл):

.

Втрати робочого часу не завжди приводять до зменшення обсягу виробництва продукції, тому що вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів важливе значення надається вивченню показників продуктивності праці.