16.2 Аналіз використання основних виробничих фондів

Основні засоби (ОЗ) (часто називані в економічній літературі й на практиці основними фондами) є одним з найважливіших факторів виробництва.

Аналіз основних фондів провадиться по декількох напрямках, розробка яких у комплексі дозволяє дати оцінку структури, динаміки й ефективності використання ОЗ і довгострокових інвестицій (табл.16.6).

Таблиця 16.6 - Основні напрямки аналізу основних засобів

Основні напрямки аналізу	Завдання аналізу	Види аналізу
Аналіз структури й динаміки ОЗ	Оцінка розміру й структури вкладення капіталу в ОЗ. Визначення характеру й розміру впливу вартості ОЗ на фінансове становище й структуру балансу	Фінансовий аналіз
Аналіз ефективності використання ОЗ	Аналіз руху ОЗ. Аналіз показників ефективності використання ОЗ. Аналіз використання часу роботи устаткування. Інтегральна оцінка використання устаткування	Управлінський аналіз
Аналіз ефективності витрат по змісту й експлуатації устаткування	Аналіз витрат на капітальний ремонт. Аналіз витрат на поточний ремонт. Аналіз взаємозв'язків обсягу виробництва, прибутку й витрат по експлуатації устаткування	Управлінський аналіз
Аналіз ефективності інвестицій в ОЗ	Оцінка ефективності капітальних вкладень. Аналіз ефективності залучення позик для інвестування	Фінансовий аналіз

Вибір напрямків аналізу й реальних аналітичних завдань визначається потребами управління, що становить основу фінансового й управлінського аналізу, хоча чіткої границі між цими видами аналізу немає.

Джерела інформації для проведення аналізу: форма № 11-ОФ "Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)"; форма № 2-інвестиції "Звіт про капітальні інвестиції"; форма БП „Баланс виробничої потужності”; форма № 1- підприємництво; форма № 1 „Баланс”; форма №4 „Звіт про власний капітал”; форма № 5 „Примітки до річної фінансової звітності”, інвентарні картки обліку ОЗ і ін.

Для оцінки забезпеченості підприємства основними коштами, аналізу їхнього складу й структури використаються дані форми № 11-ОФ і бізнес-плану. На підставі цієї інформації складається таблиця забезпеченості підприємства основними засобами – табл.16.7.

Таблиця 16.7 - Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

Показники	За базовий рік	За звітний рік		Темпи росту, %	Виконання плану, %
		За планом	Фактично	гр.3:гр.1*100%	гр.3:гр.2*100%
A	1	2	3	4	5
1.Середньорічна вартість основних коштів, тис.грн.
2. У тому числі промислово-виробничих основних коштів
3. З них активної частини (виробниче устаткування)
4.Питома вага промислово-виробничих основних коштів у загальній вартості основних коштів, коефіцієнт(стр2: стр1)				X	X
5.Питома вага активної частини:
а)у загальній вартості основних коштів(стр3:стр1)				X	X
б)у вартості виробничих основних коштів (стр3:стр2)				X	X

Дані про наявність, зношування й рух ОС служать основним джерелом інформації для оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Оцінка руху ОС проводиться на основі коефіцієнтів які аналізуються в динаміці за ряд років:

коефіцієнт уведення (К_ув) відображає частку ОЗ, що надійшли за звітний період та розраховується як відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом періоду (F_p) до загальної вартості основних засобів на кінець року (F_k):

К_ув = F_p / F_k ;

коефіцієнт відновлення (К_від) відображає частку нових ОЗ що надійшли за звітний період та розраховується як відношення вартості нових основних засобів, тобто тих що не були раніше в експлуатації та які надійшли протягом періоду (F_pn) до загальної вартості основних засобів на кінець року (F_k):

К_від = F_pn / F_k ;

Коефіцієнти уведення й відновлення бувають рівні між собою у випадку, коли протягом звітного періоду підприємство отримувало тільки нові основні засоби.

коефіцієнт вибуття основних засобів (К_виб) відображає частку ОЗ що вибули зі складу основних засобів за звітний період та розраховується як відношення вартості вибулих протягом звітного періоду основних засобів (F_v) до загальної вартості основних засобів на початок року (F_n):

К_виб = F_v / F_n ;

коефіцієнт приросту (К_пр) відображає темп приросту ОЗ за звітний період та розраховується як відношення різниці між наявністю основних засобів на кінець (F_k) та початок року (F_n) до вартості основних засобів на початок року (F_n):

К_пр = (F_k - F_n )/ F_n

Ефективність використання основних засобів багато в чому залежить від їхнього технічного стану. Для характеристики технічного стану основних коштів використаються такі показники, як коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, вікова структура устаткування.

Коефіцієнт зносу (К_з)визначається по формулі:

К_з = З / F (16.3)

де З - сума зносу;

F - первісна (первісна переоцінена) вартість основних засобів.

Коефіцієнт придатності (К_п) можна розрахувати двома способами:

1) як різниця між 1 і коефіцієнтом зносу:

К_п = 1- К_з ; (16.4)

2) як відношення залишкової вартості (ЗВ) основних засобів до їх первісної вартості:

К_п = ЗВ / F . (16.5)

Оцінка ефективності використання ОЗ заснована на застосуванні загальної для всіх ресурсів технології оцінки, що припускає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності.

Показники віддачі характеризують вихід готової продукції на 1 грн. ресурсів.

Показники ємності характеризують витрати або запаси ресурсів на 1 грн. випуску продукції.

Під запасами ресурсів розуміють наявний обсяг ресурсів на звітну дату по балансі, під витратами – поточні витрати ресурсів, зокрема по основним коштам – амортизація.

При зіставленні запасів ресурсів з розміром виручки за період необхідно розрахувати середню величину запасів на той же період.

Узагальнюючим показником ефективності використання ОЗ є фондовіддача (ФВ):

При розрахунку показника враховуються власні та орендовані ОЗ. Не враховуються ОЗ, що перебувають на консервації й здані в оренду.

Показник фондовіддачі аналізують у динаміці за ряд років, тому обсяг продукції коректують на зміну цін і структурних зрушень, а вартість ОЗ - на коефіцієнт переоцінки.

Підвищення фондовіддачі веде до зниження суми амортизаційних відрахувань, що доводяться на одну гривню готової продукції або амортизаційної ємності.

Ріст фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції (ВП). Цю залежність описує факторна модель:

ВП = ОЗ ∙ ФВ.

На основі факторної моделі розраховують приріст обсягу випуску за рахунок збільшення ОЗ і росту фондовіддачі:

∆ВП=∆ВП _(ОЗ) + ∆ ВП _(ФВ)

Приріст випуску продукції за рахунок фондовіддачі можна розрахувати способом абсолютних різниц:

∆ВП _(ОЗ) = ∆ОЗ ∙ ФВ₁ ,

∆ ВП _{(ФВ )}= ∆ ФВ ∙ ОЗ₁

або інтегральним методом:

∆ВП _(ОЗ) = ∆ОЗ ∙ ФВ₀ + (∆ОЗ ∙ ∆ФВ)/2 ,

∆ ВП _{(ФВ )}= ∆ ФВ ∙ ОЗ₀+ (∆ОЗ ∙ ∆ФВ)/2.

де ОЗ₀, ОЗ₁ – вартість основних коштів у базисному й звітному періоді відповідно;

ФВ₀,ФВ₁ – фондовіддача базисного й звітного періоду відповідно

Іншим важливим показником, що характеризує ефективність використання ОЗ, є фондоємкість (ФЄ) основних засобів:

,

Зміна фондоємкісті в динаміці показує зміна вартості ОЗ на одну гривню продукції й застосовується при визначенні суми відносної перевитрати або економії коштів в основні фонди (Е):

Е = ( ФЄ₁ – ФЄ₀ ) ∙ VВП₁,

де ФЄ₁, ФЄ₀ – фондоємкість звітного й базисного періоду відповідно;

VВП₁ - обсяг випуску продукції у звітному періоді.

Для розробки технологічної політики підприємства необхідний поглиблений факторний аналіз показників ефективності використання ОЗ і в першу чергу фондовіддачі.

Сукупність факторів, що впливають на показник фондовіддачі і їхня підпорядкованість, показана на рис 16.2.

Структура устаткування

Рис. 16.2 - Схема факторної системи фондовіддачі

На основі схеми можна побудувати факторну модель фондовіддачі

ФВ = ФВ_а·УД_а ,

де УД_а - частка активної частини фондів у вартості всіх ОЗ;

ФВ_а – фондовіддача активної частини ОЗ

Факторна модель для фондовіддачі активної частини ОЗ має вигляд

ФВ_а = (К · Т · СВ)/ОЗ_а,

де К – середня кількість технологічного встаткування;

Т – час роботи одиниці встаткування;

СВ – середньочасова виробітка в вартісному вираженні;

ОЗ_а - середньорічна вартість технологічного встаткування.

Якщо час роботи одиниці устаткування представити у вигляді добутку кількості відпрацьованих днів (Д), коефіцієнта змінності (К_зм), середньої тривалості робочого дня (t), то факторна модель прийме вид:

Розширимо факторну модель, представивши середньорічну вартість технологічного встаткування у вигляді добутку кількості устаткування й вартості його одиниці в порівнянних цінах (Ц):

Аналіз роботи встаткування заснований на системі показників, що характеризують його використання по чисельності, часу роботи й потужності.

Для аналізу кількісного використання устаткування його групують по ступені використання (рис. 16.3).

До наявного належить все наявне на підприємстві устаткування не залежне від того, де воно перебуває (у цехах, на складі) і в якому стані.

До встановленого належить змонтоване й передане до експлуатації устаткування, що перебуває в цехах, причому частина встановленого устаткування може бути в резерві, на консервації, у плановому ремонті, модернізації, тобто планово недіюче.

Діюче устаткування - це фактично працююче у звітному періоді встаткування незалежно від тривалості.

Завдання найбільш повного використання устаткування укладається в тім, щоб звести до мінімуму кількість невстановленого бездіяльного устаткування. Із цією метою необхідне зближення величин, що характеризують кількість наявного, установленого й працюючого встаткування.