Глава 15 Економічний аналіз у системі господарчого механізму3
15.1 Сутність, класифікація та характеристика видів і методів аналізу
Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, що базуються на законах розвитку й функціонування систем і спрямованих на пізнання методології оцінки, діагностики й прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.
Кожна наука має свої ціль, предмет та метод.
Ціль економічного аналізу - з'ясувати причини зміни господарських процесів і визначити результати, до яких вони можуть привести. Використаються дедукція й індукція.
Предмет економічного аналізу - господарські процеси підприємств, їхня соціально-економічна ефективність і кінцеві фінансові результати діяльності, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів, що знаходять відбиття через систему економічної інформації.
Предмет економічного аналізу визначає завдання, які стоять перед ним. Серед основних завдань виділимо :
підвищення науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів, бізнес-процесів і нормативів у процесі їхньої розробки;
об'єктивне й всебічне дослідження виконання бізнес-планів, бізнес-процесів і дотримання нормативів;
визначення ефективності використання трудових і матеріальних ресурсів;
контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку;
виявлення й вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу;
перевірка оптимальності управлінських рішень.
Економічний аналіз є необхідним елементом управління економікою. Залежно від потреб управління можна виділити види аналізу (табл.15.1).
Таблиця 15.1 - Класифікація видів економічного аналізу
Ознака класифікації |
Вид аналізу |
По функціях управління |
|
Рівень інформаційного забезпечення |
- внутрішній управлінський аналіз - зовнішній фінансовий аналіз |
Зміст процесу управління |
- перспективний (попередній) аналіз - ретроспективний (наступний) аналіз - оперативний аналіз - підсумковий (заключний) аналіз |
Характер об'єктів управління |
- аналіз стадій розширеного відтворення - галузевий аналіз - аналіз відомств і підприємств - аналіз складених елементів виробництва й виробничих відносин |
Інші види класифікації |
|
Суб'єкти аналізу |
- аналіз за завданням керівництва й економічних служб - аналіз за завданням власників і органів управління - аналіз за завданням контрагентів (постачальників, покупців, кредитних і фінансових органів) |
Періодичність |
- річний аналіз - квартальний аналіз - місячний аналіз - декадний аналіз - щоденний аналіз |
Зміст і повнота досліджуваних питань |
- повний аналіз - локальний аналіз - тематичний аналіз |
Методи вивчення об'єкта |
- комплектний аналіз - системний аналіз - порівняльний аналіз - суцільний аналіз - вибірковий аналіз |
Ступінь автоматизації робіт |
- аналіз із використанням ПЕОМ - аналіз без застосування ПЕОМ |
На практиці окремі види економічного аналізу зустрічаються рідко.
У процесі управління для обґрунтування прийнятих рішень використається сукупність різних видів економічного аналізу. Наприклад, ринкова економіка характеризується динамічністю ситуацій зовнішнього й внутрішнього середовища діяльності підприємства. У цих умовах важлива роль приділяється оперативному аналізу. Його відмітними рисами є комплексність, комп'ютерна обробка оперативних інформаційних масивів, використання його результатів на рівні окремих функціональних служб підприємства у вигляді орієнтованої фрагментарної інформації.
Метод економічного аналізу являє собою спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому поступовому розвитку.
Характерними рисами методу економічного аналізу є:
визначення системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність підприємств та організацій;
установлення співпідпорядкованості показників з виділенням сукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних) що впливають на них;
виявлення форми взаємозв'язку між факторами;
вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв'язку факторів;
кількісний вимір впливу факторів на сукупний показник.
Сукупність прийомів і способів, які застосовуються при вивченні господарських процесів, становить методику економічного аналізу.
Методика економічного аналізу базується на перехресті трьох областей знань: економіки, статистики й математики.
До економічних методів аналізу відносять порівняння, середні величини, угруповання, балансовий і графічний методи.
Статистичні методи містять в собі використання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний і регресивний аналіз та ін.
Математичні методи можна підрозділити на три групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики й оптимального програмування (лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідження операцій і прийняття рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування).
Порівняння – зіставлення досліджуваних даних і фактів господарського життя. При застосуванні даного методу використовують:
- горизонтальний порівняльний аналіз - для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового;
- вертикальний порівняльний аналіз - для вивчення структури економічних явищ;
трендовый аналіз - для вивчення відносних темпів росту й приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при дослідженні рядів динаміки.
Обов'язковою умовою порівняльного аналізу є порівнянність порівнюваних показників, що припускає:
єдність об'ємних, вартісних, якісних, структурних показників;
єдність періодів часу, за які провадиться порівняння;
порівнянність умов господарювання;
порівнянність методики вирахування показників.
Середні величини – обчислюються на основі масових даних про якісно однорідні явища. Вони допомагають визначати загальні закономірності й тенденції в розвитку економічних процесів.
Угруповання – використаються для дослідження залежності в складних явищах, характеристика яких відображається однорідними показниками й різними значеннями (характеристика парку встаткування по строках уведення в експлуатацію, по місцю експлуатації, за коефіцієнтом змінності й т.д.)
Балансовий метод складається в порівнянні двох комплексів показників, що прагнуть до певної рівноваги. Він дозволяє виявити в результаті новий аналітичний (балансуючий) показник.
Наприклад, при аналізі забезпеченості підприємства сировиною порівнюють потребу в сировині, джерела покриття потреби й визначають балансуючий показник - дефіцит або надлишок сировини.
Як допоміжний, балансовий метод використається для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на результативний сукупний показник. Якщо сума впливу факторів на результативний показник дорівнює його відхиленню від базового значення, то розрахунки проведені правильно. Відсутність рівності свідчить про неповне урахування факторів або про допущені помилки. Приклад застосування балансового методу для перевірки розрахунків впливу факторів наведений в наступній формулі:
,
(15.1)
де y – результативний показник;
x– фактори;
–
відхилення
результативного показника за рахунок
фактору хi.
Балансовий метод застосовують також для визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомо вплив інших факторів:
,
(15.2)
Графічний спосіб. Графіки є масштабним зображенням показників і їхньої залежності за допомогою геометричних фігур. Графічний спосіб не має в аналізі самостійного значення, а використається для ілюстрації вимірів.
Індексний метод ґрунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня, узятому як база порівняння. Статистика називає кілька видів індексів, які застосовуються при аналізі: агрегатні, арифметичні, гармонійні й т.д.
Використавши індексні перерахування й побудувавши часовий ряд, що характеризує, наприклад, випуск промислової продукції у вартісному вираженні, можна кваліфіковано проаналізувати явища динаміки.
Метод кореляційного й регресійного (стохастичного) аналізу широко використається для визначення тісноти зв'язку між показниками, що не перебувають у функціональній залежності, тобто зв'язок проявляється не в кожному окремому випадку, а в певній залежності.
За допомогою кореляції вирішуються два головні завдання:
складається модель діючих факторів (рівняння регресії);
дається кількісна оцінка тісноти зв'язків (коефіцієнт кореляції).
Матричні моделі являють собою схематичне відбиття економічного явища або процесу за допомогою наукової абстракції. Найбільше поширення тут одержав метод аналізу «витрати-випуск», що будується за шаховою схемою й дозволяє в найбільш компактній формі представити взаємозв'язок витрат і результатів виробництва.
Математичне програмування – це основний спосіб рішення задач по оптимізації виробничо-господарської діяльності.
Метод дослідження операцій спрямований на вивчення економічних систем, у тому числі виробничо-господарської діяльності підприємств, з метою визначення такого сполучення структурних взаємозалежних елементів систем, що найбільшою мірою дозволить визначити найкращий економічний показник з ряду можливих.
Теорія ігор як розділ дослідження операцій - це теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси.