14.7 Оподаткування підприємств
Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Це обов’язкові платежі, які встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів для забезпечення фінансування державних витрат.
Підприємства повинні сплачувати загальнодерждавні та місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають: прямі податки(податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на нерухоме майно); нпрямі податки(ПДВ,акцизний збір, мито); збори(пенсійне страхування, соціальне страхування,державний інноваційний фонд, за геологорозвідувальні роботи, за забруднення навколишнього середовища, рентні збори,гербовий збір). Місцеві податки і збори включають: комунальний податок і податок з реклами,різні збори(за право використання місцевої символіки,за парковку автотранспорту, ринковий збір, готельний збір, за проведення місцевих аукціонів та інші).
Нині об’єктом оподаткування для підприємств являється прибуток. Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат виробника продукції валових витрат, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.
Валовий доход підприємства визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами (рис 14.7).
Рис. 14.7 - Формування оподаткованого прибутку
До складу валового доходу підприємства включаються:
загальні доходи від реалізації продукції (робіт,услуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходу від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення)та кінцевого погашення).
Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, пов’язаних із наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами.
Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків роялті,володіння борговими вимогами, від здійснення операцій лізингу (оренди).
Доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді.
Доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій( сум безповоротної фінансової допомоги, а також вартості товарів(робіт,послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використання ним у власному виробничому й господарському обороті; сум, отриманих штрафів, неустойки,
пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду).
Скоригований валовий доход визначається шляхом виключення з валового доходу:
суми акцизного збору та податку на додану вартість;
суми коштів або вартості майна, отриманих платником податку як компенсації за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених чинним законодавством;
суми коштів або вартості майна, отриманих платником податку за рішенням суду як компенсації прямих витрат або збитків, понесених ним у результаті порушення його прав і інтересів;
суми коштів, що надходять платнику податку у вигляді прямих іевестицій або реінвестицій у корпоративні права;
суми одержаного підприємством емісійного доходу;
номінальної вартості взятих на облік, але не оплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих боржником на користь перевірюваного підприємства, як забезпечення заборгованості;
доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивідендів, отриманих підприємством від інших підприємств, платників податку на прибуток;
коштів або майна, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод.
До валових витрат виробництва та обігу (далі – валові витрати) відносяться суми будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які виготовляються таким підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Валові витрати підприємства включають:
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, робіт, послуг) і охороною праці, тобто матеріальні витрати і витрати на оплату праці. Витрати на оплату праці включають виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень працівників підприємств, виходячи з тарифних ставок, а також винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.
суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не більше, ніж 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду;
суми внесених (нарахованих) податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом країни “Про систему оподаткування”, за винятком податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податкі на доходи нерезидентів,податків на доходи від грального бізнесу;
суми перевищення балансової вартості запасів покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, готової продукції на початок звітного кварталу над їхньою балансовою вартістю на кінець того самого звітного кварталу;
суми витрат, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у звязку з утратою або псуванням документів чи допущенням помилок у розрахунках податкового зобовязання, виявлених у звітному податковому періоді;
суми безнадійної заборгованості у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився термін позовної давності;
суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів (капітальний та поточний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переоснащення), але не більше 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу;
суми перевищення балансової вартості над виручкою від продажу окремих груп об’єктів основних фондів групи 1 та матеріальних активів;
суми коштів, унесених у страхові резерви ( в порядку, передбаченому Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”).
До складу валових витрат включаються і витрати подвійного характеру:
на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів, але не вище 10% сукупної вартості таких товарів;
на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;
на придбання науково-технічної літератури, передплату спеціальних періодичних видань, оплату участі в наукових семінарах з основної діяльності;
на проведення передпродажних і рекламних заходів стосовно товарів (робіт,послуг), що їх продає платник податку;
на утримання та експлуатацію фондів природоохранного призначення;
на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, а також продуктами спеціального харчування за переліком, встановленим КМУ;
професійну підготовку або перепідготовку за профілем підприємства фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з цим підприємством, в українських закладах освіти;
на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають державні органи на відповідні види діяльності;
на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, або є членами його керівних органів, у межах граничних норм, встановлених КМУ за кожний повний день відрядження, включаючи день приїзду та від’їзду;
на утримання та експлуатацію визначених чинним законодавством деяких об’єктів соціальної інфраструктури.
В цілому валові витрати за складом і обсягом перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку. Це досягається за рахунок віднесення до складу валових витрат використання прибутку: на благодійну діяльність; на фінансування соціальної інфраструктури та інших витрат. Зменшення оподаткованого прибутку можливо внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу.
Основну ставку податку встановлено в розмірі 30% до об’екту оподаткування. Інші ставки за оподаткування страхової діяльності: 3% валового доходу (крім доходу від страхування і перестрахування життя); 6% валового доходу за дострокове розторгнення договору про страхування життя.
Платники податку не пізніше 25 числа місяця за звітним кварталом подають податкову декларацію про оподаткований прибуток за звітний квартал, розрахований нарастающим підсумком з початку звітного фінансового року. Сплачується податок в бюджет не пізніше 20 числа місяця за звітним кварталом.
Платником податку на дивіденди в бюджет є акціонерне підприємство(емітент корпоративних прав).Джерелом оплати податку на дивіденди є частина прибутку, яка спрямовується на їх виплату. Отже, на суму зазначеного податку зменшується сума дивідендів, які отримують власники корпоративних прав (юридичні та фізичні особи). Виплата дивідендів нерезидентам, а також у вигляді акцій звільняє емітента корпоративних прав від сплати податку на дивіденди. Підприємству-емітенту відшкодовується сума оплаченого податку на дивіденди через відповідне зменшення нарахованого податку на прибуток. Отримані юридичними особами ливіденди не враховуються за визначення їхнього оподаткованого прибутку.
З метою раціонального ефективного використання ресурсів підприємствами та формування централізованих фінансових ресурсів податковим законодавством України установлено платежі за такі ресурси: плату за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно, єбір за спеціальне використання природних ресурсів(лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини), збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через формування собівартості і розподіл прибутку. Зменшення суми вказаних платежів, якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, збільшує обсяг чистого прибутку. Якщо вказані платежі відносяться на собівартість, то їх скорочення зменшує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку збільшує обсяг прибутку.
Непрямі податки. включаються в ціни товарів , що реалізуються, робіт, що виконуються та послуг, що надаються. Ці податки являються ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.
У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.
Акцизний збір розраховується у тверди х сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції.
Податок на додану вартість розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, вкюченого в ціну.
Такий самий порядок включення ПДВ в ціну виконаних робіт і наданих послуг. Слід відмітити, що роботи та послуги не обкладаються акцизним збором.
ПДВ домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Він виконує виражену фіскальну функцію. Порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України “Про податок на додану вартість”.
Об’єктом оподаткування є такі операції:
продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операціїї з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);
завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюються нерезидентами для виконання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і ви конання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.
Таким чином, можно відмітити, що об’єктом оподаткування є операції, зв’язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом. Законодавчо визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг).
Продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами куплі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами та передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.
Продаж послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або розпорядження товарами, у тім числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг.
База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності підприємства. База оподаткування з продажу товарів (робіт,послуг) визначається, виходячи з договірної або контрактної вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включаються акцизний збір та інші загальнодержавні податки і збори.
В практиці роботипідприємств поширені бартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати праці фізичним особам. У такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.
Звичайна ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суми нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, котрі не повязані з продавцем за звичайних умов ведення господарчої діяльності.
Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.
Джерелами відшкодування вхідного ПДВ (ПДВ) є:
для придбаних товарів (робіт,послуг) , вартість яких входить до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) субєктом господарювання;
аналогічний порядок відшкодування вхідного ПДВ встановлено щодо придбання основних фондів і нематеріальних активів, котрі підлягають амортизації.
Сплачений вхідний ПДВ включається в податковий кредит.
Податковий кредит формується у підприємств, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг) , які оподатковуються ПДВ. В суму податкового кредиту включається та частина сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи,послуги) , які використовуються для виробництва і реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг).
Погашення податкового кредиту здійснюється за рахунок сум ПДВ, що надходять від реалізації товарів (робіт, послуг) платника податку. Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет підприємством – платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобовязань, що виникли у звязку з продажем товарів (робіт,послуг) в звітному періоді, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшколовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період.
Законом “Про податок на додану вартість” встановлено дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка застосовується до таких операцій:
продаж товарів, що були експортовані платником податку за межі митної території України;
продаж робіт або послуг, призначених для використання і споживання за межами митної території України;
надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами мит ного кордону України;
продаж товарів (робіт,пос луг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);
продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфяних брикетів, електроенергії, імпортованого газу.
Мито стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни(увезення або вивезення товарів чи транспортних засобів). Цей податок виконує фіскальну та регулюючу функції.
На практиці застосовуються кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне. Найбільш поширеним в міжнародній практиці і по досвіду України є мито на імпорт (ввізне).
Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону. Реальними платниками мита на імпорт є споживачі імпортованих товарів. Підприємства сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів, що,зрозуміло, впливає на їхній фінансовий стан.
Об’єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщується через митний кордон.
Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на оплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород. Вона визначається в національній валюті. Застосовуються два види ставок для обчислення суми мита: у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон; у грошовому розмірі на одиницю товару. На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита, здебільшого в ЄВРО з одиниці імпортованого товару.
Акцизний збір встановлюється на підакцизні товарита включається в їхню ціну. Платником податку в бюджет є виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів(за перетину митного кордону).
Законодавством визначено такі об’єкти оподаткування:
1. обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін та інші товари, безоплатна передача. В оподаткований оборот включається реалізація ( передача) товарів для власного споживання, промислової перерробки, а також для своїх працівників(у тім числі і в порядку натуральної оплати праці).;
2. митна вартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій, отриманих без оплати їхньої вартості.
Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору затверджуються законодавчо і є єдиними по всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.
Акцизний збір обчислюється за ставками , що визначаються у двох варіантах: у твердих сумах з одиниці реалізованого товару; за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів. Ставки диференційовані залежно від якісних характеристик товару і визначені. в гривнах (щодо тютюнових ви робів) та в ЄВРО (щодо бензину , дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено і реалізовано в Україні, сплачується в національній валюті. При цьому використовується обмінний курс Національного банку на перший день кварталу , в якому здійснюється реалізація товару.
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується в національній валюті за обмінним курсом Національного банку на день подання митної декларації.
Збори і цільові відрахування а також місцеві податки і збори в цьому розділі не розглядаються. Про них можно дізнатися в інших підручниках і в спеціальній літературі.
Малі підприємства переведені на спрощену систему оподаткування, яка передбачає встановлення єдиного податку, обліку та їх звітності. Це стосується підприємств, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана підприємством на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу .
Малі підприємства, які сплачують єдиний податок, звільняються від оплати великої кількості податків і зборів: ПДВ, крім випадку, коли підприємство вибрало спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%; податку на прибуток; податку на землю; збору за спеціальне використання природних ресурсів; збору до державного інноваційного фонду; збору на обовязкове державне пенсійне страхування ; збору на обовязкове соціальне страхування; комунального податку; податку на промисел; збору за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг; внесків до фонду соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно з Законом “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Вони можуть самостійно вибрати ставку єдиного податку:
6% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але з окремою оплатою ПДВ;
10% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.
Суми єдиного податку перераховуються щомісячно до 20 числа місяця наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Підприємства подають за звітний період до органу державної податкової служби (до 20 числа місяця за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6%).
Мале підприємство може відмовитися від застосування спрощеної і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного періоду (кварталу). Для цього необхідно подається заява до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.