12.7 Складання планової і нормативної калькуляції

Планова калькуляція - це розрахунок планової собівартості одиниці продукції по статтях витрат. Вона, як правило, складається на рік з розподілом по кварталах. Планова калькуляція складається на всі види продукції, що виготовляються в плановому році. Основою складання планової калькуляції є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, технічні умови і стандарти, встановлені для цієї продукції.

Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці виміру, прийнятій в стандартах чи технічних умовах і в плані виробництва продукції. Калькуляційні одиниці в цехах основного виробництва підрозділяються по об’єктах калькулювання:

• виробниче замовлення (група однорідних виробів, виріб, вузол, деталь, умовна одиниця);

• виріб (комплект, вузол, деталь, та ін);

• продукт (вагові одиниці; натуральні одиниці);

• переділ (стадія, фаза, (стадія технологічного процесу, напівпродукт, продукт)).

Калькуляційні одиниці для цехів допоміжного виробництва підрозділяються в залежності від цехів і видів робіт (одиниця виробу, одиниця ремонтної складності, об’єкт ремонту)

При складанні планової калькуляції визначається величина прямих витрат на виробництво одиниці продукції. Прямі витрати визначаються на основі технічно обґрунтованих норм витрат на одиницю продукції (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, паливо, енергія), з урахуванням трудомісткості і системи оплати праці (основна заробітна плата), згідно законодавства і колективних договорів (додаткова заробітна плата, відрахування на соціальні потреби). Непрямі витрати включаються в собівартість пропорційно сумі основної зарплати, прямим витратам, об’єму діяльності, по методу розрахунку кошторисних ставок та ін.

Планова собівартість на всі види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанту зведеного обліку витрат (напівфабрикатного чи безнапівфабрикатного). У випадку використання напівфабрикатного варіанту обліку визначенню планової собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому в плановій (нормативній) калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, в якій цехи – споживачі відображають собівартість одержаних напівфабрикатів. У випадку використання безнапівфабрикатного варіанту в нормативній калькуляції виділяються витрати окремих цехів.

Нормативні калькуляції розробляються за даними документації на базі діючих на початку звітного періоду норм і є основною для планування собівартості продукції, здійснення контролю за витратами виробництва і виконання завдань щодо зниження собівартості.

Нормативна калькуляція використовується (крім визначення фактичної собівартості) для оцінки браку і залишків незавершеного виробництва, обчислення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.

В залежності від виду продукції, її складності, типу і характеру організації на промислових підприємствах використовують нормативний, попередільний і позамовний методи калькулювання фактичної собівартості продукції. Основними елементами нормативного методу є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм. Попередільний метод обліку застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною і матеріалами масовою продукцією, при виробництві якої переважають фізико-хімічні і термічні виробничі процеси. На підприємствах машинобудування найбільш прийнятим є позамовний метод, за яким об’єктом обліку і калькулювання є виробниче замовлення. Воно відкривається на один або декілька однорідних виробів , які передбачено випустити протягом місяця.