12.2 Класифікація витрат по економічних елементах

Класифікація (групування) витрат по економічних елементах відповідно до МР 2001р. включає:

1. матеріальні витрати;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні потреби;

4. амортизація;

5. інші операційні витрати.

До складу елемента матеріальні витрати входять:

1. сировина і матеріали: основні матеріали, що використовуються для виготовлення виробу і допоміжні матеріали, що використовуються у виробництві;

2. покупні комплектуючі і напівфабрикати (кулькопідшипники, електротехнічні, електронні вироби та інші);

3. паливо й енергія, що придбані в сторонніх організаціях;

4. тара і тарні матеріали;

5. будівельні матеріали для потреб основного і допоміжного виробництва;

6. запасні частини;

7. малоцінні і швидкозношувані предмети.

Початкова вартість матеріальних цінностей включає: суми виплат постачальникам відповідно до контракту за встановленими цінами за вирахуванням непрямих податків; суми мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням матеріалів, що не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати, включаючи оплату тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів, страхування; витрати на відрядження та інші витрати, пов'язані з придбанням матеріалів і підготовкою їх до виробничого використання.

При відпусканні матеріалів у виробництво їхня оцінка здійснюється такими методами:

• ідентифікованої собівартості одиниці матеріальних цінностей;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходжень матеріальних цінностей (FIFO);

• собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (LIFO);

• нормативних витрат.

Метод оцінки підприємство вибирає самостійно.

Елемент витрати на оплату праці включає:

1. заробітну плату по тарифах і окладах;

2. надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів;

3. премії і заохочення;

4. матеріальну допомогу;

5. компенсаційні виплати;

6. оплата відпусток і іншого невідпрацьованого часу та інші витрати на оплату праці.

Згідно до Закону України “Про оплату праці” витрати на оплату праці складаються з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. До витрат на виплату основної заробітної плати відносяться:

• заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) згідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців, незалежно від форм і систем оплати праці, які прийняті на підприємстві;

• вартість продукції, яка видається в порядку натуральної оплати працівникам відповідно до діючого законодавства.

До витрат на виплату додаткової заробітної плати відносяться: надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених законодавством; премії і заохочення робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі успіхи; гарантійні і компенсаційні виплати; оплата відпусток; оплата іншого невідпрацьованого часу; інші витрати на оплату праці.

До елементу відрахування на соціальні потреби входять:

1. відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (відрахування в Пенсійний фонд). Вони встановлюються в розмірі 32% від суми виплачуваної заробітної плати;

2. відрахування на обов'язкове державне страхування (2.9% від суми заробітної плати);

3. відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування по безробіттю (відрахування у фонд зайнятості) – 2.1% від суми заробітної плати.

4. відрахування на індивідуальне страхування працівників (величина встановлюється по кожному виду страхування);

5. відрахування на інші соціальні заходи.

Амортизація включає суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, інших необоротних матеріальних активах і нематеріальних активах.

Елемент інші операційні витрати включає витрати:

1. на відрядження фізичних осіб;

2. на літературу;

3. на участь у семінарах;

4. на проведення аудиту;

5. на транспортне обслуговування;

6. на використання й обслуговування технічних засобів управління;

7. на придбання ліцензій і інших спеціальних дозволів на ведення господарської діяльності;

8. на охорону праці;

9. на перевезення працівників до місця роботи і назад, включаючи роботу вахтовим методом;

10. на оплату послуг комерційних банків і інших кредитно-фінансових установ;

11. на страхування ризиків;

12. на гарантійні ремонти й обслуговування;

13. на рекламні заходи;

14. на організацію прийомів, презентацій і свят;

15. на складські, вантажно-розвантажувальні роботи і упаковку;

16. на транспортно-експедиційні роботи, страхові і посередницькі витрати;

17. на оплату мита;

18. на податки, збори й інші обов'язкові платежі;

19. на опублікування річного звіту;

20. на професійну підготовку;

21. суми платежів за користування наданими в оперативний лізинг основними засобами, іншими необоротними активами;

22. витрати, пов'язані з валютними операціями;

23. витрати, пов'язані з випробуваннями на якість виробів і вузлів;

24. інші операційні витрати.

Витрати на гарантійний ремонт і обслуговування, гарантійні заміни товарів встановлюються в розмірі не більш 10% вартості виробів, які були продані і по яких не закінчився гарантійний строк.

Витрати на рекламу включають: витрати на розробку і видання прейскурантів, проспектів, каталогів, брошур, рекламних листів та ін. ; витрати на рекламу в засобах масової інформації; витрати на виготовлення, придбання, копіювання, демонстрацію відео-, кіно-матеріалів; витрати на виготовлення стендів, щитів; витрати на збереження і перевезення рекламних матеріалів; витрати на виставки, включаючи витрати на відрядження, вітрини і ін.

Податки, збори й інші обов'язкові платежі включають загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.

До загальнодержавних відносяться: плата за землю; податок із власників транспортних засобів; збір на геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету; збір за використання природних ресурсів, включаючи водні, лісові ресурси і надра; збір за забруднення навколишнього середовища; рентна плата за нафту і газ власного видобутку; відрахування від плати за транзит нафти і газу; єдиний збір за перетинання державного кордону; портові збори; страхові внески на соціальне страхування від нещасного випадку.

Місцеві податки і збори: збір за паркування автотранспорту; готельний збір; податок на рекламу; комунальний податок; збір за користування місцевою символікою.

При віднесенні окремих податків і зборів до витрат на виробництво продукції необхідно керуватися законом України “Про систему оподатковування”.

Економічні елементи включають усі відповідні витрати цехів, службових і інших підрозділів підприємства. Так амортизація включає відповідні відрахування по всіх складових ОФ, необоротних активів. По бухгалтерському обліку визначаються всі складові кожного економічного елемента по всіх підрозділах підприємства. Потім вони підсумовуються, і знаходиться значення кожного елемента.

Класифікація витрат по економічних елементах дає можливість визначити суму витрат по окремих елементах в масштабах галузей народного господарства, промисловості та ін.

По економічних елементах витрат визначається структура собівартості продукції, тобто питома вага кожного економічного елементу. Спочатку знаходиться собівартість річного випуску як сума річних витрат підприємства по економічних елементах (кошторис витрат):

Сп = См + Сзп + Осп + А + Сов, (12.1)

де

См – сировина і матеріали;

Сзп – заробітна плата;

Осп – відрахування на соціальні потреби;

А - амортизація;

Сов – інші операційні витрати.

Потім знаходиться питома вага окремих складових. Наприклад, по сировині і матеріалах (См_%):

См_% = (См/Сп) ∙ 100% (12.2)

Іноді економічний елемент “Сировина і матеріали” розділяють на основні їх складові: основні матеріали; покупні комплектуючі і напівфабрикати; допоміжні матеріали; паливо й енергію.

Для енергоємких виробництв і при аналізі енергоспоживання виділяють окремо витрати на паливо й енергію. Як приклад структури собівартості наведемо структуру для електротехнічного підприємства: сировина і матеріали – 43.1%; паливо й енергія – 19.58%; амортизація – 6.77%; заробітна плата – 18.24%; відрахування на соціальні потреби – 7.22%; інші грошові витрати – 5.02%.

Структура собівартості може суттєво відрізнятися по галузях, підприємствах і часі. Вона залежить від специфіки галузей, продукції, технології і організації виробництва. В добувних галузях висока питома вага (до 50%) заробітної плати. В легкій і харчовій промисловості до 80% може складати частка сировини. В цементній промисловості до 60% у собівартості складають витрати на паливо і енергію. Галузі машинобудування характеризуються високою питомою вагою основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (до 70%), а також відносно високою (до 20%) часткою заробітної плати.

В останні десятиріччя частка матеріальних витрат у промисловості в цілому і в машинобудуванні, зокрема, постійно зростала. Частка ж заробітної плати – знижувалась. Це пояснюється постійним ускладненням машин і технологій, застосуванням у них сучасних дорогих матеріалів і комплектуючих, у т. ч. електронних, електротехнічних виробів. В той же час трудові витрати зростали меншими темпами за рахунок впровадження трудозберігаючих технологічних процесів.

Структура собівартості залежить і від типу виробництва. Так у масовому виробництві доля матеріальних витрат суттєво (до 40%) вища, ніж в одиничному. Частка ж заробітної плати – нижча. Питома вага постійних витрат в одиничному виробництві вища, ніж у масовому, а змінних – навпаки.

Аналіз структури собівартості дозволяє виявити резерви зниження собівартості, розробити відповідні заходи. Групування витрат по економічних елементах використовуються для узгодження показників собівартості з іншими розділами плану підприємства – матеріально-технічного постачання, по праці і кадрах, фінансовим планом. Вона використовується також для розрахунку потреби в оборотних засобах, визначенні економічної ефективності. При невеликій номенклатурі продукції (1-2 позиції, інколи більше) по економічних елементах може розраховуватися і собівартість одиниці виробу. При більшій номенклатурі використовують класифікацію витрат по калькуляційних статтях.