11.2 Форми і системи оплати праці

Тарифна система оплати праці встановлює необхідні нормативи для оцінки оплати праці різної кваліфікації, але не визначає порядку і способів обчислення ЗП. Для цього розроблені конкретні форми і системи оплати праці. У практиці організації оплати праці застосовуються дві основні форми оплати праці: відрядна і почасова.

Відрядна форма пов'язує величину заробітку робітника і кількість виготовленої продукції (виконаної роботи). У загальному випадку відрядний заробіток визначається так:

З_вд=Р·n, (11.2)

де

Р – відрядна розцінка за одиницю виготовленої продукції,

n – кількість одиниць виготовленої продукції чи виконаної роботи.

Відрядна розцінка для одиничного і дрібносерійного виробництв розраховується так:

Р= С_ч1i·K_Ti·t_шi, (11.3)

де

K_Ti - тарифний коефіцієнт розряду на i - ой операції;

t_шi – штучний час (трудомісткість) на i-й операції.

Для крупносерійного і масового виробництва розцінка знаходиться як:

, (11.4)

де

Н_вир – норма виробітку.

Відрядна форма створює матеріальну зацікавленість у підвищенні продуктивності праці. Вона застосовується, якщо:

1. можливе реальне перевиконання встановлених норм виробітку в даних виробничих умовах;

2. можливе пряме нормування й облік витрат праці робітників.

3. є необхідність у стимулюванні робітників з метою збільшення виробітку продукції чи обсягу виконання робіт.

Ці умови відсутні в суворо регламентованих технологічних процесах, а також при складні великих виробів, ремонті. У цих умовах застосовується почасова форма оплати праці.

По часовий заробіток розраховується так:

, (11.5)

де

Т_{ф –} фактично відпрацьований час.

Вибір форми оплати праці входить у компетенцію керівництва підприємства за згодою трудового колективу. У машинобудуванні, наприклад, приблизно дві третини робітників – відрядники.

Основними системами відрядної форми оплати праці є: пряма індивідуальна відрядна, колективна (бригадна), непряма, відрядно – прогресивна, відрядно-преміальна й акордна.

Пряма індивідуальна відрядна є найбільш простою і наочною. При цій системі встановлюється відрядна розцінка за одиницю продукції, що випускається, чи виконуваної роботи. Це основний елемент системи. Кожна одиниця продукції оплачується по незмінній розцінці, незалежно від фактично затраченого на її випуск часу. Розцінка обчислюється виходячи з тарифної ставки, що відповідає розряду даної роботи, а не розряду робітника. Фактичний відрядний заробіток робітника знаходиться по формулі (2.12). Тобто як добуток розцінки на кількість одиниць виготовленої продукції (або як сума відповідних добутків по видах робіт, як що їх декілька). Ця система застосовується на тих роботах, де можна врахувати виробіток кожного робітника окремо, і де можна пронормувати роботу й окремі операції. Однак, вона вимагає якісного нормування робіт і їхньої тарифікації, а також чіткого обслуговування робочих місць (щоб не було простоїв), належного контролю за виробітком і якістю продукції. При роботі по науково-обґрунтованих нормах допускається збільшення розцінок до 20%. Ця система не пов'язує заробіток окремих робітників з кінцевими результатами роботи бригади чи ділянки, а також з досягненням високих якісних показників, з економією матеріальних, енергетичних та ін. ресурсів. Вона часто застосовується в сполученні з преміальними системами.

Бригадна (колективна) відрядна система оплати праці застосовується в тих випадках, коли не можна використовувати попередню. Тобто коли не можна визначити виробіток кожного працівника і пронормовувати операції технологічного процесу: при складанні виробів, монтажі, ремонті, обслуговуванні агрегатів, технологічних ліній і т. д. При використанні цієї системи норми часу і розцінки встановлюються для всієї бригади. Оплата праці в бригадах може бути не тільки відрядною, а й почасовою. Найбільш поширеними є відрядно-преміальна і почасово-преміальна системи. При бригадній відрядній системі ЗП начисляється, як правило, на основі колективних, комплексних відрядних розцінок (Р_бр). В зв’язку зі специфікою окремих видів робіт використовують декілька методів визначення Р_бр. Розподіляється ж заробіток між окремими робітниками відповідно до кваліфікації, фактично відпрацьованого часу і з використанням коефіцієнта приробітку чи коефіцієнта трудової участі.

Коефіцієнт приробітку - відношення фактичного відрядного заробітку бригади до загального тарифного заробітку робітників бригади. Коефіцієнт трудової участі (КТУ) – розраховується по спеціальних методиках, що враховують індивідуальні показники роботи окремих робітників. Ці показники підвищують чи понижують КТУ. КТУ може бути в межах від 0 до 2.

Непряма відрядна система оплати праці – застосовується для допоміжних робітників, від результатів праці яких залежить виробіток основних робітників. Вона застосовується для оплати праці наладчиків, транспортних робітників і т. д. Для таких робітників звичайно використовується денна тарифна ставка (СТ_дн). Після переводу оплати праці на непряму відрядну систему розцінка знаходиться так:

, (11.6)

де

М – кількість об'єктів (бригад, основних робітників), що обслуговуються допоміжними робітниками;

Н_во – норма виробітку основних робітників, які обслуговуються допоміжними робітниками.

Відрядно - прогресивна система оплати праці використовується для несприятливих ділянок виробництва, на яких необхідно стимулювати перевиконання норми на визначені періоди часу (3 – 6 місяців). Її застосування пов'язане з перевитратою коштів на оплату праці. Сутність системи полягає в тому, що оплата праці робітників у межах встановлених норм чи у межах так званих базових коефіцієнтів виробітку здійснюється по звичайних, незмінних розцінках, а понад зазначених величин – по збільшених, прогресивно наростаючих розцінках. Можуть застосуються різні шкали збільшення розцінок, наприклад, така.

% перевиконання норм	1 – 10	>10 - 20	>20 – 40	>40
% збільшення розцінок	25%	50	75	100

Приклад. Визначити заробіток робітника при використанні відрядно - прогресивної системи оплати праці, якщо робітник п’ятого розряду за місяць виготовляє 100 виробів з нормою штучного часу t_ш=2,7 год. /шт. . Відповідно до норм виробітку він повинний виготовити за зазначений період 65 виробів. Базовий коефіцієнт виробітку - 108%.

При використання відрядно - прогресивної системи величина заробітку(З_вп) знаходиться як:

З_вп=Р_н ∙ n_б+Р_з(n_ф - n_б), (11.7)

де

Р_н – нормальна розцінка;

Р_з - збільшена розцінка;

n_б – кількість виробів у межах базової норми виробітку;

n_ф – фактична кількість виготовлених виробів.

Р_н=С_ч1 ∙ К_Т5 ∙ t_ш=1,32 ∙ 1,7 ∙ 2,7=6,06грн.

n_б =65 ∙ 108%/100%71шт. , n_ф=100 шт.

Для визначення Р_з необхідно визначити відсоток перевиконання норм часу(П):

По величині цього відсотку і по шкалі знаходиться коефіцієнт збільшення розцінок(К_з):

Р_з=Р_н(1+К_з)=Р_н(1+1)=6,06 ∙ 2=12,12 грн.

Тоді заробіток складає: З_вп=6,06 ∙ 71+12,12(100-71)=781,74 грн.

При відрядно-преміальній системі робітнику крім заробітку по прямих відрядних розцінках виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників.

Акордна відрядна система оплати праці – варіант бригадної(колективної) системи оплати праці. При цьому у випадку якісного виконання встановлених завдань при одночасному скороченні терміну виконання роботи передбачена премія, розмір якої залежить від відсотку скорочення нормативного часу. Розмір оплати встановлюється не за окрему виробничу операцію, а за увесь комплекс робіт у цілому.

Акордна система оплати праці використовується для оплати праці окремих груп робітників з метою посилення їх зацікавленості в підвищенні продуктивності праці і скороченні строків виконання комплексу робіт. Вона вводиться адміністрацією підприємства за згодою профспілок. Розмір акордної оплати праці визначається на основі діючих норм часу(виробітку) і розцінок. Премія начисляється на суму заробітку по акордному наряду. Проміжні виплати здійснюються за фактично виконані в даному розрахунковому періоді роботи без начислення премії. При організації акордної оплати праці особлива увага приділяється обґрунтуванню розміру оплати акордного завдання і документальній його фіксації та організації чіткого контролю за якістю виконання робіт, за правильним врахуванням відпрацьованого часу. Акордна система найбільш широко використовується в будівництві, сільському господарстві, при аварійних роботах.

При почасовій формі використовуються дві основні системи оплати праці: проста почасова і почасово-преміальна. При цій формі необхідно додержуватись ряду вимог, основними з яких є: суворий контроль і облік фактично відпрацьованого часу кожним працівником з обов’язковим відображенням часу простою; правильне присвоєння робітникам тарифних розрядів (або окладів) відповідно до їх кваліфікації і з урахуванням дійсної складності робіт, що ними виконуються, а також присвоєння іншим працівникам посадових окладів у відповідності до їх посадових обов’язків з урахуванням особистих якостей; розробка і правильне використання норм обслуговування, нормованих завдань і нормативів чисельності по кожній категорії працівників; оптимальна організація праці на кожному робочому місці, яка забезпечує ефективне використання робочого часу. Невиконання цих вимог призводить до “зрівнялівки” в заробітній платі і до зниження виробничих результатів.

Проста почасова оплата праці – розглянута вище.

Почасово - преміальна оплата праці в загальному вигляді розраховується як:

З_{пч - п}=С_ч1 ∙ К_т ∙ Т_ф(1+П), (11.8)

П - розмір (частка) преміальних виплат.

Використовуються різні преміальні системи, як при по часовій, так і при відрядній формами оплати праці. При цьому використовуються такі обов’язкові складові преміальних систем: показники преміювання, коло премійованих працівників, конкретні умови преміювання, розміри преміювання, джерела фінансування. Застосовуються кількісні і якісні показники преміювання. До кількісних належать: виконання і перевиконання технічно обґрунтованих норм виробітку, нормованих завдань, зниження трудомісткості, зниження витрат енергетичних і матеріальних ресурсів та ін.

У числі якісних показників використовуються: показники бездефектного виготовлення продукції і здачі продукції ВТК з першого пред'явлення, досягнення інших якісних показників випуску продукції (відсоток втрат, відсоток повернення продукції від споживача, частка сертифікованої продукції, частка продукції, що поставляється на експорт, у тому числі валютний).

Розвитком почасово-преміальної системи є система із встановленням нормативних завдань і преміюванням за їх перевиконання. При цьому поєднуються позитивні елементи відрядної і почасової форми оплати. Заробіток при цьому розраховується як:

З_ппн = C_ч1 ∙ K_Т ∙ Т_ф +Д_он + П, (11.9)

де

Д_он - додаткова оплата за виконання нормованих завдань. Обчислюється як відсоток від почасової оплати;

П - преміальні виплати за досягнення встановлених показників преміювання.

Різновидом почасової форми оплати праці є і окладна система. Вона використовується для оплати праці робітників, робота яких носить стабільний характер. Використовується також і бригадна почасова оплата праці, при якій встановлюються нормовані завдання.