Глава 11 заробітна плата

11.1 Заробітна плата в умовах ринкової економіки. Тарифна система оплати праці

Заробітна плата (ЗП) - виражена в грошовій формі частина національного доходу, що надходить в особисте розпорядження працівників відповідно до кількості і якості витраченої ними праці.

ЗП основна, але не єдина форма розподілу загального продукту. Іншим формами є безкоштовна освіта, охорона здоров'я, пенсії, стипендії та ін. ЗП є також суттєвою частиною витрат на виробництво продукції. Хоча ця частина після 1991 р і значно зменшилась, у зв’язку з випереджаючим ростом цін на матеріальні (особливо на паливно-енергетичні) ресурси. Вона складає, наприклад, на машинобудівних підприємствах у середньому 8 – 10%. Організація ЗП заснована на декількох найважливіших принципах:

1. відповідність рівня ЗП кількості і якості витраченої праці (матеріальна зацікавленість). На практиці виражається у застосуванні преміальних і заохочуючих систем оплати праці;

2. диференціація рівня оплати праці. Виражається в застосуванні різних систем і рівнів оплати праці працівників різних кваліфікацій і працюючих у різних умовах;

3. випереджаючий ріст продуктивності праці в порівнянні з ростом ЗП. Виражається в застосуванні визначених пропорцій між ростом ЗП і ростом продуктивності праці на державному рівні і на рівні профспілок, союзів підприємців і органів управління економікою;

4. єдність державної політики в області ЗП. Виражається у застосуванні єдиних тарифних сіток та тарифних ставок оплати праці робітників, службовців і бюджетних працівників;

5. досягнення високих кінцевих результатів роботи всього колективу, у тому числі необхідного рівня якості продукції, економії ресурсів. Виражається у застосуванні колективної і преміальних систем оплати праці.

В Україні розроблена тарифна система оплати працівників бюджетних організацій і єдина тарифна система оплати праці робітників в службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами. На практиці для бюджетних працівників і службовців застосовується система окладів. Для робітників частіше застосовується традиційна тарифна система. Основними її елементами є тарифна сітка, годинна тарифна ставка першого розряду, єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД).

Тарифна сітка являє собою шкалу розрядів, кожному з яких присвоєно тарифний коефіцієнт. У машинобудівній промисловості, наприклад, застосовується переважно восьмирозрядна тарифна сітка:

Розряд	1	2	3	4	5	6	7	8
Тарифний коефіцієнт (Кт)	1	1,1	1,35	1,5	1,7	2	2,2	2,4

К_т показує в скільки разів годинна тарифна ставка розглянутого розряду більше, ніж годинна тарифна ставка першого розряду. Наприклад, тарифний коефіцієнт шостого розряду знаходиться як:

, (11.1)

де С_ч1, С_ч6 - годинні тарифні ставки першого і шостого розряду.

Тарифна сітка встановлює відносний рівень ЗП. Абсолютну ж величину ЗП встановлюють на основі годинної тарифної ставки першого розряду. При цьому передбачають два чи три рівні годинних тарифних ставок першого розряду. При трирівневій системі виділяють найбільш кваліфіковану категорію робітників, зайнятих на обладнанні інструментальних та інших цехів; зайнятих на виготовленні особливо точних, відповідальних і складних виробів; зайнятих на ремонтних та інших роботах, що потребують високої кваліфікації. Для цієї категорії встановлені найбільш високі годинні ставки (1,45 грн.). Друга категорія – робітники основного і допоміжного виробництва, при обробці металу, роботах по холодному штампуванню. Для них С_ч1 = 1,32 грн. Третя категорія – робітники на інших видах робіт, не пов’язаних з основним виробництвом. Для цієї категорії годинна тарифна ставка встановлена у розмірі 1,2 грн. Розміри годинних тарифних мтавок регулярно переглядаються.

Передбачено доплати до тарифних ставок для робітників, що працюють у важких і шкідливих, і в особливо важких і особливо шкідливих умовах. У першому випадку С_ч може збільшуватися на 4, 8, 12 відсотків. У другому - на 16, 20, 24 відситки. Дані доплати коригуються при змінах умов праці. У деяких галузях, наприклад, видобувній, встановлені не годинні, а денні тарифні ставки.

Таким чином, абсолютний рівень годинної оплати праці робітників відповідно розряду знаходиться як добуток С_ч1 на К_Т розглянутого розряду.

Частка тарифного заробітку реально складає менше половини заробітної плати у машинобудуванні.

При нормуванні витрат на вироби розрахунок заробітної плати проводиться на кожну операцію обробки або складання усіх деталей і вузлів. Розряд роботи на них – ціле число. Інколи ж доводиться вести укрупнені розрахунки (по видах робіт при виготовленні виробу – верстатні, складальні та ін. , або в цілому на виріб). Тоді середній розряд роботи, як правило, дрібне число. Тарифний коефіцієнт середнього розряду роботи теж дрібний. Він визначається методом інтерполяції. Наприклад, тарифний коефіцієнт середнього розряду 5,4 складає:

ЄТКД, як вказувалось вище, містить характеристику робіт по професіях і розрядах в залежності від складності, точності й умов виконання, а також вимоги до робітників відповідної кваліфікації у відношенні практичних навичок і теоретичних знань. Розрізняють два види ТКД: єдиний і галузеві. У єдиному містяться вимоги до робітників загальних професій для різних галузей. Галузеві містять відповідні дані по професіях, характерних для конкретної галузі. ТКД дозволяє виконати тарифікацію, тобто віднесення робіт до визначеного розряду, і визначать рівень кваліфікації робітників.