10.4 Планування продуктивності праці

ПП аналізується і планується на різних рівнях управління і у всіх типах економіки. У найбільш розвинутих країнах постійно відслідковується й аналізується ПП. При плануванні ПП визначається рівень і ріст ПП по показниках виробітку і трудомісткості. Зростання ПП найчастіше визначається як приріст виробітку:

, (10.17)

де

В_п, В_б - виробіток в плановому і базовому періоді.

Планування ПП виконується на основі аналізу роботи підприємства в базовому періоді і розробці заходів по використанню резервів виробництва. Звичайно при плануванні враховуються найважливіші внутрівиробничі фактори, але іноді - і галузеві фактори. Вплив зазначених факторів розкривається шляхом вироблення заходів по зростанню продуктивності праці. Ці заходи поділяють на дві групи:

1. ті, що знижують трудомісткість;

2. ті, що підвищують ефективний фонд часу роботи (Ф_е).

Зниження трудомісткості (∆Т) і приріст виробітку (∆В) пов'язані такою залежністю:

. (10.18)

Наприклад, якщо Т знизилася на 25 % (∆Т =25%), то приріст виробітку дорівнює 33,3%.

Існує і зворотна залежність:

, (10.19)

Ріст ПП і зміна ефективного фонду часу роботи пов'язані так:

, (10.20)

де

Ф_еп, Ф_еб - ефективний фонд часу в плановому і базовому періоді.

Аналогічно визначається продуктивність праці по окремих заходах. При аналізі ПП, як уже визначалось, знаходять середньогодинний, середньоденний, середньомісячний, середньоквартальний, середньорічний виробіток (розглянуті вище).

Максимальне значення середньоденного виробітку В_дmах визначається як:

В_дmax= В_Г·Т_зм, , (10.21)

де

Т_{зм –} тривалість зміни.

Реальний середньоденний виробіток може розраховуватися так:

В_д= В_Г(Т_зм - Т_п), (10.22)

де Т_п - величина внутрізмінних втрат часу з організаційно - технічних причин. Т_п є найважливішим резервом росту ПП. Резерв росту ПП:

R= В_Г·Т_п, (10.23)

Приріст ПП на основі цього резерву може бути розрахований так:

, (10.24)

Аналіз середньогодинного виробітку показує вплив на зростання ПП зниження трудомісткоті і застосування більш ефективних технологічних процесів. Вплив Ф_е на зростання ПП виявляється аналізом середньоденного, середньомісячного і середньорічного виробітку.

Для оцінки росту ПП розраховують також зниження чисельності працюючих:

, (10.25)

де

К_в – коефіцієнт виконання норм часу.

На цій основі розраховують і зростання виробітку по формулі:

, (10.26)

де

N_б – чисельність працюючих у базовому періоді.

При аналізі ПП виявляється вплив окремих факторів на її величину.

10.5 Фактори і резерви росту продуктивності праці

Фактори росту ПП – це причини, які визначають зміну її рівня. В практиці використовується єдина класифікація факторів по групах:

1. підвищення технічного рівня виробництва;

2. удосконалення управління, організації виробництва і праці;

3. зміни обсягу виробництва;

4. галузеві та інші фактори;

Інколи розглядають матеріально-технічні, організаційні і соціальні фактори.

Резерви росту ПП – це не використані можливості економії витрат живої і уречевленої праці. Резерви росту ПП ділять на: народногосподарські, галузеві, внутрівиробничі. До народногосподарських резервів відносяться удосконалення: управління народним господарством і його галузями, їх регулювання; розміщення і використання продуктивних сил; галузевої структури; фінансових механізмів; організації і планування інвестицій і інновацій; інших організаційно-економічних важелів регулювання економіки. До цієї групи відносяться також географічні та природно-ресурсні, демографічні чинники.

Міжгалузеві і галузеві резерви: концентрація і спеціалізація галузей і підприємств; удосконалення регулювання і планування ринкових процесів на рівні галузі; удосконалення техніки і технології, поліпшення якості матеріалів, їх номенклатури та ін.

Внутрівиробничі резерви підрозділяють на резерви зниження трудомісткості, поліпшення використання робочого часу, економії предметів праці (сировини, матеріалів, палива) і економії засобів праці (машин, обладнання та ін. ). Внутрівиробничі резерви обумовлені удосконаленням і більш ефективним використанням техніки і робочої сили, скороченням втрат робочого часу, економією сировини і матеріалів, раціональним використанням обладнання.

Найбільш важливим для підвищення ПП є виявлення і використання резервів зниження трудомісткості. На підприємствах трудомісткість продукції може визначатися по витратах праці тільки основних робітників, або ж всього ВПП. У першому випадку резерви, пов’язані з роботою допоміжних робітників, інженерно-технічних працівників, службовців та інших працівників не враховуються. Вони можуть бути знайдені по скороченню їх чисельності на одиницю випуску продукції. Ці резерви (їх називають резервами удосконалення структури кадрів) пов’язані із заходами по поліпшенню управління, організації обслуговування виробництва, поліпшенню структури і використання кадрів.

Резерви підвищення продуктивності живої праці у промисловості можна розділити на декілька груп:

1. резерви економії праці основних робітників (застосування сучасних технологій, обладнання, матеріалів; підвищення продуктивності діючого обладнання; інтенсифікація технологічних процесів; механізація ручних робіт; удосконалення організації, планування виробництва);

2. резерви економії праці інших категорій ВПП (механізація допоміжних ручних робіт; спеціалізація і типізація допоміжних процесів; удосконалення організації роботи допоміжних служб; удосконалення організації роботи заводського і цехового апарату; автоматизація і комп’ютеризація інженерних і управлінських робіт, підвищення рівня їх організації;

3. загальні резерви підвищення ПП усіх категорій ВПП (підвищення кваліфікації працівників; поліпшення фонду робочого часу; скорочення продуктивних витрат часу; використання методів наукової організації праці; використання стимулюючих систем оплати праці; поліпшення нормування робіт);

4. непрямі резерви підвищення ПП (збільшення обсягу виробництва; зміна структури випуску продукції; зміна обсягів кооперованих поставок; підвищення дисципліни праці).

5. резерви економії витрат оречевленої праці пов’язані перш за все зі скороченням матеріаломісткості виробництва за рахунок удосконалення конструкції виробів, підвищення їх якості, використання сучасних технологій виробництва, матеріалів. Важливе значення також має поліпшення використання основних виробничих фондів – екстенсивних і інтенсивних показників.

Резерви підвищення ПП також підрозділяють по часу використання на поточні, які можуть біти реалізовані в поточному плановому періоді, і перспективні, що їх можна використати в майбутньому.