Глава 10 Кадри та Продуктивність праці

10.1 Класифікація кадрів, їх склад і структура у виробничому процесі

По місцю у виробничому процесі кадри поділяють на:

• кадри міністерств і відомств (вищий управлінський склад);

• кадри підприємств;

• кадри науково - дослідницьких і проектних організацій;

• кадри навчальних закладів.

Найбільш численними є кадри підприємств. Їх розділяють на виробничо - промисловий персонал (ВПП) і непромисловий персонал.

До ВПП відносять працівників, зайнятих виробництвом продукції. Непромисловий персонал – працівники, що обслуговують невиробничі підрозділи (позазаводський транспорт, житлово-комунальні, дитячі установи, культурно-побутові і медичні установи, навчальні заклади, підсобні господарства).

ВПП традиційно поділяється в залежності від виконуваних функцій на наступні категорії:

• робітники;

• службовці;

• охорона;

• учні.

Робітники поділяються на основних і допоміжних. Основні – це ті, котрі безпосередньо виконують операції технологічного процесу виготовлення продукції. Допоміжні – зайняті обслуговуванням виробництва, устаткування робочих місць (наладчики, електрики, контролери, ремонтники). Службовці виконують функції управління виробництвом (директор, його заступники, начальники цехів, служб, ділянок, відділів, майстри); функції технічного керівництва (головний інженер і його служби, включаючи конструкторів і технологів); функції організаційно - планового керівництва (економісти, плановики, диспетчери, нормувальники) обліку, постачання, збуту, комплектування кадрів, фінансування.

Охорона поділяється на воєнізовану, вахтерську, пожежну.

Учні – це особи, які проходять на підприємстві індивідуальне чи бригадне виробниче навчання.

Структура кадрів в різних галузях народного господарства і промисловості не однакова. Можна навести середні значення питомої ваги різних категорій ВПП, наприклад, в машинобудуванні. Робітники – 7476%, (у тому числі основні - 5758%), службовці – 20-22%, охорона – 0,4-0,6%, учні – 1,41,6%.

Структура кадрів постійно змінюється і залежить від характеру виготовлюваної продукції, масштабів виробництва, рівня кооперування, механізації, автоматизації. Істотний вплив робить НТП: з'являються нові спеціальності, що за структурою відносяться до допоміжних, але вимагають високого рівня освіти. Збільшується питома вага висококваліфікованих працівників.

Згідно з Єдиною номенклатурою посад службовців серед службовців виділені керівники, спеціалісти і технічні виконавці. При цьому виділяють: керівників підприємств, виробничих і функціональних підрозділів; спеціалістів, зайнятих інженерно-технічними і економічними роботами, юридичною діяльністю; технічних виконавців, зайнятих обліком і контролем, підготовкою і оформленням документів, господарським обслуговуванням.

Працівників підприємств (фірм) також класифікують по:

1) відношеннях власності (власники і наймані працівники);

2) функціональному поділу праці (робітники, службовці, охорона, учні);

3) ступеню участі у виробничій діяльності (зайняті в основній діяльності і зайняті в інших видах діяльності);

4) професійно-кваліфікаційному розподілу праці (професія, спеціальність, кваліфікація);

5) місцю основної роботи (штатні і позаштатні).

Професія – це особливий вид трудової діяльності, який потребує для її виконання спеціальних теоретичних знань і практичних навичок. Професія визначається характером створюваного продукту і специфічними умовами виробництва в даній галузі. Наприклад, робітничі професії: слюсар, зварник, сталевар. Інженерні: інженер-електромеханік, інженер-фізик.

Спеціальність визначається подальшим поділом праці в межах професії. Вона вимагає додаткових знань і навиків для виконання робіт на конкретній дільниці виробництва. В професії слюсаря, наприклад, виділяють спеціальності слюсаря-ремонтника, слюсаря-складальника; в професії інженера-електромеханіка – спеціальності електричні машини та апарати та ін.

Кваліфікація визначається рівнем спеціальних знань і практичних навиків для виконання робіт різної складності. Кваліфікація робітників відображається розрядом, який йому присвоюється, а кваліфікація інженера – посадою.

Рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників (ЄТКД) і галузевих довідників – для робіт і професій, характерних для окремих галузей. Кваліфікаційні характеристики робітників, передбачені ЄТКД, звичайно складаються із трьох розділів: 1) характеристики робіт, тобто необхідних трудових навиків, якими повинен володіти робітник даного розряду; 2) потрібного рівня професійних знань, які повинен мати робітник, тобто що він повинен знати; 3) прикладів робіт, найбільш характерних для робітників даного розряду.

Кваліфікаційні вимоги до службовців визначаються Кваліфікаційним довідником посад службовців. Характеристики по кожній посаді тут також складаються з трьох розділів: 1) “Посадові обов’язки”; 2) “Повинен знати”; 3) “Кваліфікаційні вимоги”.