9.2 Вимірники і показники виробничої програми

При розробці ВП істотне значення має правильний вибір вимірників. Основні вимірники: натуральні, умовно-натуральні, трудові, вартісні. Кращими є натуральні: штуки, метри, кілометри, кг, тони, і т.ін. Вони використовуються по окремих видах продукції. Для узагальнюючого ж розрахунку ВП їх застосувати не можна. Умовно - натуральні вимірники застосовуються при зіставленні однорідної продукції. Наприклад, в електротехнічній промисловості випуск двигунів, генераторів та ін. планується в кіловатах, а свинцевих акумуляторів - планується в тонах свинцю. Натуральні вимірники ВП потрібні для встановлення правильних співвідношень між виробництвом і споживанням окремих видів продукції, визначення пропорцій розвитку взаємопов’язаних видів галузей. Однак вони дозволяють визначити і співставити тільки об’єми однорідної продукції, не враховують незавершене виробництво. Об’єм випуску в натуральному виразі встановлюється, як правило, по валовому випуску (з урахуванням внутрівиробничого споживання). В деяких випадках він визначається і по товарному випуску (без внутрівиробничого споживання). Більш гнучким є трудовий вимірник, який дозволяє встановити об’єм виробництва, наприклад, в нормо-годинах. Його недоліками є те, що тільки менше половини норм часу – науково обґрунтовані. Складно також точно врахувати всі зміни у великій кількості діючих норм. Через це найчастіше часто використовуються вартісні вимірники, що придатні для узагальнюючої оцінки ВП і є найбільш універсальними і зручними. До їх недоліків відноситься те, що вони враховують витрати минулої праці (матеріальні витрати і амортизацію), що приводить до т.з. повторного рахунку. Важливість правильного вибору вимірника ВП можна проілюструвати таким прикладом. В одних з періодів, наприклад, випуск двигунів змінного струму до 100 кВт при використанні вартісної оцінки зріс на 6,3%, по кількості випуску-знизився на 3%, по виготовленій потужності в кіловатах знизився на 0,3%.

ВП у вартісному виразі розробляється підприємством по товарній продукції в порівнюваних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства.

Найважливішим показником ВП є завдання по випуску продукції в натуральному виразі і об’єм реалізації продукції. Вихідною характеристикою натурального складу продукції є номенклатура й асортимент. Номенклатура - це перелік найменувань продукції. Вона характеризує основні напрямки виробництва. В цьому переліку вказуються найменування продукції й одиниці виміру. Для електротехнічної промисловості, наприклад, це асинхронні електродвигуни, електродвигуни постійного струму, генератори постійного струму та ін.

Асортимент – це склад однойменної продукції в кожній номенклатурної позиції по видах, типорозмірах і виконанню. Вказується детальне найменування продукції й одиниці виміру продукції. Наприклад, по асинхронних електродвигунах указується: детальне найменування по кожному виконанню, потужності, частоті обертання і ряду інших характеристик.

По ознаках затвердження продукція традиційно відноситься до декількох номенклатур. Для державних підприємств це продукція: а) затверджувана Кабінетом Міністрів; б) запланована міністерством; в запланована самим підприємством.

Номенклатура продукції, запланована на рівні Кабінету міністрів і міністерств, традиційно називається централізовано планованою. В умовах ринкової економіки вона складає незначну частину. Основна – це продукція, що планується підприємствами.

На основі ВП у натуральному виразі визначають вартісні показники: товарну (валову) продукцію у порівнюваних цінах, товарну продукцію у діючих цінах підприємства і реалізовану продукцію у діючих цінах підприємства.

Об’єм реалізованої продукції включає вартість усіх готових виробів, поставлених покупцям і оплачених ними та вартість інших виконаних робіт, що входять в товарну продукцію:

О_р= О_т+(О_н-О_к), (9.1)

де О_т- товарна продукція;

(О_н - О_к) - зміна залишків нереалізованої продукції протягом планового періоду;

О_н, О_к – залишки нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду.

Вартість робіт непромислового характеру в об’єм реалізації не включається. Об’єм реалізованої продукції вимірюється в діючих оптових цінах підприємствах, а при розрахунку прибутку від реалізації – і по собівартості. Цей показник враховує результати реалізаційної діяльності. Тому він має особливе значення в умовах ринку і є основним при визначенні показників фінансового плану (прибутку, потреби в оборотних коштах).

Найважливішим показником ВП є товарна продукція. Вона включає всю виготовлену в плановому періоді продукцію, що відповідає стандартам, технічним умовам, прийнята відділом технічного контролю упакована і підготовлена до реалізації:

О_т = О_г+О_пф+О_пп+О_тнс+О_кб+О_дх+О_рм, (9.2)

де О_г-готова продукція (основна);

О_пф - напівфабрикати, які поставляються на сторону;

О_пп – послуги промислового характеру;

О_тнс – товари народного споживання;

О_кб – робота по капітальному будівництву, які виконуються власниками;

О_дх – продукція допоміжних господарств, призначена для реалізації на сторону;

О_рм – середні і капітальні ремонти, що виконуються власними силами.

Оцінка товарної продукції здійснюється в діючих оптових цінах, по собівартості, в натуральних показниках, в трудових показниках (для внутрізаводського планування).

Валова продукція включає всю продукцію і роботи, виконані у розглянутому періоді, незалежно від ступеня готовності:

О_в=От - (Н_к - Н_н), (9.3)

де (Н_к - Н_н) - приріст величини незавершеного виробництва за плановий період Н_к, Н_н – незавершене виробництво на кінець і початок розглянутого періоду.

Це найбільш загальний показник. Він відображає всю роботу підприємства. Вимірюється валова продукція в порівнюваних цінах, по собівартості і в нормо-годинах. По показнику валової продукції визначається потреба в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, які необхідні для виконання ВП.

Валові показники мають загальний істотний недолік, що спотворює об'єктивну оцінку роботи підприємства: у них враховуються витрати минулої праці (матеріальні витрати й амортизація). Вони є в кожній з розглянутих складових валових показників Це призводить до повторного рахунку. Наприклад, при виготовленні пожежної машини чи бульдозера їх повна вартість входить в обсяг валової продукції заводу-виготовлювача. Незважаючи на те, що на розглянутому підприємстві створена тільки незначна її частина. У зв'язку з цим свого часу набули застосування так звані «чисті» показники. Найбільш важливий з них - це чиста продукція. Визначається вона відніманням від валової продукції всіх матеріальних витрат і амортизації:

О_ч=О_в - С_м - С_кк – С_n – С_е - С_прм – А, (9.4)

де С_м - вартість основних матеріалів;

С_кк – вартість купованих комплектуючих;

С_n - вартість палива;

С_е - вартість енергії;

С_прм - вартість інших матеріальних витрат, включаючи допоміжні матеріали і запасні частини (будматеріали) та ін. ;

А – амортизація.

Умовно - чиста продукція розраховується так:

О_уч=О_в - С_м - С_кк – С_n – С_e - С_прм, (9.5)

На відміну від чистої продукції О_уч включає амортизаційні відрахування. Застосовують також у числі «чистих» показників нормативну вартість обробки і нормативну ЗП, а також нормативну чисту продукцію (НЧП чи ЧП(н)). НЧП у свій час входила у число обов'язково визначуваних показників на підприємстві. НЧП розраховувався по всіх заготовках, деталях, збірних одиницях, виробах, цехах і підприємству в цілому. Зараз цей показник не є обов'язковим. НЧП розраховувався і як частка від ціни:

НЧП =К Ц_оп, (9.6)

де К – коефіцієнт, що визначає частку НЧП у ціні. Її величина встановлювалася спеціальним аналізом.

НЧП на один виріб розраховувалась також як:

НЧП=(З_о+З_д+Н)(1+К_з)+П, (9.7)

де З_о – основна заробітна плата (ЗП) на один виріб;

З_д – додаткова заробітна плата;

Н – відрахування на соціальні потреби;

К_з – коефіцієнт, який враховує ЗП інших категорій промислово-виробничого персоналу, крім основних робітників;

(З_о+З_д+Н) – це ЗП з нарахуваннями основних виробничих робітників у розрахунку на один виріб;

(З_о+З_д+Н)(1+Кз) – це ЗП з нарахуванням усього промислово-виробничого персоналу у розрахунку на один виріб;

П – прибуток.

Основна заробітна плата розраховується так:

З_о=З_п+Д, (9.8)

де З_п - пряма ЗП;

Д - доплати до прямої ЗП.

ЗП визначається так:

, (9.9)

де С_ч1i – годинна тарифна ставка на i–й операції;

К_тi - тарифний коефіцієнт розряду робіт на i–й операції;

t_шi - штучний час на i – операції; m – кількість операцій при виготовленні виробу.

З_п – це ЗП основних робітників за виконання операцій технологічного процесу виготовлення виробу;

Д – визначається як відсоток (частка) від прямої ЗП за один виріб.

Додаткова ЗП основних виробничих робітників визначається у відсотках від основної ЗП.

Відрахування на соціальні потреби, включають відрахування в пенсійний фонд, на соціальне страхування, в фонд зайнятості, на індивідуальне страхування.

Кз знаходиться як:

, (9.10)

де - загальна величина ЗП промислово - виробничого персоналу;

- загальна величина основної ЗП.

Прибуток знаходиться так:

, (9.11)

де С_п – повна собівартість;

Р_н – норматив рентабельності у відсотках від повної собівартості.

Валові показники вносять значну похибку в економічні розрахунки, тому для визначення найважливіших економічних показників (продуктивності праці, фондовіддачі та ін. ) можна використовувати “чисті” показники. Їх також широко використовували як т. з. фондоутворюючі показники. В той же час, і “чисті” показники мають недоліки. В їх основі лежить заробітна плата. Вона ж, наприклад, для основних робітників, розраховується частіше на основі трудомісткості виготовлення виробів, якій властиві недоліки, пов’язані з недостатньою обґрунтованістю більшої частини діючих норм часу і норм виробітки, складністю обліку змін норм.